Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2014 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів : Боймиструка С.С., Буцяка З.І.
секретар судового засідання : Ковальчук Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 18 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення "10 АТ "БМ Банк" м. Рівне до ОСОБА_1,ОСОБА_2, третя особа ТОВ "УкрТехноФос", про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 18 квітня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення "10 АТ "БМ Банк" міста Рівне до ОСОБА_1,ОСОБА_2, третя особа ТОВ "УкрТехноФос", про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору - задоволено .
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" заборгованість по кредитному договору №10/60/061009 від 06 жовтня 2009 року в сумі 1 044 036 (один мільйон сорок чотири тисячіьртдцять шість) грн. 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" штраф по 104 403 грн. 66 коп.з кожного.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1,ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" кошти в сумі 3 219,00 грн. на відшкодування судових витрат.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідачі вказують на його незаконність, оскільки судом не враховано, що порука припинилася на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, так як кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителів в період з 01.09.2010 року по 01.02.2011 року, а з позовом до суду кредитор звернувся лише в грудні 2012 року. Крім того, суд безпідставно врахував положення п.4.5 Договору, оскільки сторони укладають договори відповідно до цивільного кодексу (ст..6 ЦК України).
Суд безпідставно оцінив як належний доказ копію листа №166 від 24.09.2010 року та повідомлення про його вручення, оскільки такого листа банку про сплату заборгованості поручителі не отримували, підпису особи яка мала б отримати листа на повідомлені про його вручення немає.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які було досліджено в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зобов'язання за основним договором не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашені, банк з дотриманням строків, установлених ст. 559 ЦК України, звертався до відповідачів як поручителів з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, отже дану заборгованість має бути стягнуто з поручителів.
Проте погодитись з висновками суду не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Саме така позиція щодо справ цієї категорії викладена в постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року № 78цс12.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06 жовтня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «БМ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос» було укладено Кредитний договір № 10/60/061009, згідно з яким позичальник отримав на умовах, визначених Кредитним договором, кредит у розмірі 1 800 000,00 грн. для ведення поточної діяльності, із сплатою 23 % річних, з остаточним терміном повернення не пізніше 31 серпня 2010 р.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором 06.10.2009 року було укладено договори поруки між ТОВ «УкрТехноФос», АТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, згідно з яким вони поручились перед АТ «БМ Банк» відповідати за зобов'язаннями ТОВ «УкрТехноФос», що випливають з кредитного договору.
У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту є 31 серпня 2010 року (пункт 1.3 кредитного договору).
З договорів поруки від 06 жовтня 2009 року, укладеного між ТОВ «УкрТехноФос», АТ «БМ Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, (а.с. 13-18) вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
За таких обставин у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 31 серпня 2010 року, протягом наступних 6 місяців.
У зв'язку з порушенням боржником зобов'язань за кредитним договором 24 вересня 2010 року банк звертався до поручителів з листом-вимогою про погашення боргу.
Відповідно до пункту 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Отже, обчислення строку має відбуватися з дня пред'явлення позову до суду.
Таким чином, шестимісячний строк на пред'явлення вимоги до поручителя сплив 28 лютого 2011 року. Проте до суду банк звернувся 04 грудня 2012 року, тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом до поручителів про стягнення кредитної заборгованості з істотним порушенням строків, визначених ст. 559 ЦК України, тому судова колегія вважає, що договори поруки слід вважати такими, що припинили свою дію.
Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 р. по справі № 6-33цс12..
З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення суду щодо солідарного стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2 не можна визнати законним і обґрунтованим, тому, його належить скасувати, і постановити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316 ЦПК України, ст.559 ч.4, ст..1046,1049 ЦК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити .
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 квітня 2014 року скасувати.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" в особі відділення "10 АТ "БМ Банк" м. Рівне до ОСОБА_1,ОСОБА_2, третя особа ТОВ "УкрТехноФос", про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки про стягнення заборгованості по кредитному договору відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :