УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2015 р. Справа № 876/1372/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року про відмову у відкритті провадження в частині заявлених позовних вимог у справі №809/8/15 за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання відповіді №2396/Б/99-95-08-02-01-14 від 17.10.2014р. необґрунтованою та нечинною та зобов'язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
05.01.2015р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, просив визнати необґрунтованою та нечинною відповідь відповідача від 17.10.2014р. №2396/Б/99-95-08-02-01-14; зобов'язати відповідача надати копію висновку перевірки від 20.04.2008р., матеріалів по заяві громадянки ОСОБА_4 про безпідставне звільнення з органів податкової міліції ОСОБА_3.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги щодо визнання відповіді №2396/Б/99-95-08-02-01-14 від 17.10.2014р. необґрунтованою та нечинною.
Не погоджуючись з рішенням судді суду першої інстанції, ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом спору у даному випадку є дії відповідача, втілені у його відповіді на звернення позивача. Така відповідь може бути оскаржена, тим більше, що не можна відкидати того міркування, що цій відповіді передувало вольове рішення, спонукання на її формулювання й надання. Стаття 105 КАС України дозволяє вдаватись до такого оскарження. Таким чином, оскаржувана ухвала не відповідає фактам, а також винесена з порушенням норм процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити без змін ухвалу судді суду першої інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог суддя суду першої інстанції виходив з того, що вказана відповідь не є рішенням суб'єкта владних повноважень в змісті п.1 ч.2 ст.17 КАС України, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, і як наслідок, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки в такому випадку відсутнє право, що підлягає судовому захисту. В силу приписів п.1 ч.1 ст.109 КАС України така справа не є справою, яку належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством що є бездіяльністю, можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
У резолютивній частині Рішення Конституційного суду України від 14.12.2011р. №19-рп/2011 вказано, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 13.10.2014р. ОСОБА_3 подано запит до Державної фіскальної служби України щодо надання висновку службового розслідування по заяві ОСОБА_4 про безпідставне звільнення ОСОБА_3 з органів податкової міліції.
На вказаний запит відповідачем листом від 17.10.2014р. надана відповідь про відсутність запитуваної інформації з посиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та вказівкою, що матеріали перевірки стосовно ОСОБА_4 віднесено до документів короткострокового зберігання та знищено (а.с.11) з чим не погодився позивач оскарживши таку відмову до суду.
Так, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч.1 ст.23 вказаного Закону України рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
При цьому частиною третьою зазначеної статті встановлено, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз ст.4 КАС України та ч.3 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дозволяє дійти висновку про те, що на будь-які спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації, які виникають у правовідносинах, урегульованих Законом України «Про доступ до публічної інформації», поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до переконання, що позовна вимога позивача про визнання відповіді №2396/Б/99-95-08-02-01-14 від 17.10.2014р. необґрунтованою та нечинною є вимогою про оскарження дії відповідача - суб'єкта владних повноважень як розпорядника інформації в контексті положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому висновок судді суду першої інстанції щодо підстав відмови у відкритті провадження в частині позовної вимоги щодо визнання відповіді №2396/Б/99-95-08-02-01-14 від 17.10.2014р. необґрунтованою та не чинною є безпідставним.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що враховуючи положення ст.106 та 108 КАС України, вирішуючи питання про відкриття провадження суддя суду першої інстанції мав повноваження з'ясувати зміст позовної вимоги, надавши строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначивши спосіб їх усунення і встановивши строк, достатній для цього, або ж відкрити провадження у справі та питання змісту позовних вимог з'ясувати в попередньому судовому засіданні чи в судовому засіданні.
Дані вимоги процесуального закону суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не були враховані.
Окрім того, згідно принципу адміністративного судочинства «диспозитивність» закріпленого у ст.11 КАС України, суд першої інстанції може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторони, про захист яких вона просить.
Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддею суду першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року про відмову у відкритті провадження в частині заявлених позовних вимог у справі №809/8/15 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 25.03.2015р.