Справа № 351/1648/14-к

Провадження № 11-кп/779/107/2015

Категорія ч. 1 ст. 175 КК України

Головуючий у І інстанції Собко В. М.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С., Кукурудза Б. І., Томенчука Б. М.,

з участю секретаря с/з Шемрай Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42014090230000005 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженця с. Крихівці Тисменицького району та жителя АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Якубовської Галини Федорівни на вирок Снятинського районного суду від 22 грудня 2014 року, з участю прокурора Журавльова Є.Є., захисника ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3, -

в с т а н о в и л а :

За вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України з призначенням покарання : за ч. 1 ст. 175 КК України у виді 1 року виправних робіт з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, та за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

Суд першої інстанції по вироку зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і що, працюючи на посаді директора приватного підприємства «Лідер VТМ», постійно виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто, відповідно до примітки ст. 364 КК України, будучи службовою особою, вчинив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам ПП «Лідер VТМ» більш ніж за один місяць.

Так, на підставі рішення зборів ПП «Лідер VТМ» від 30 березня 2007 року ОСОБА_3 був призначений на посаду директора ПП «Лідер VТМ».

Відповідно до посадової інструкції в його обов'язки входить організація фінансово-економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства, забезпечення виплати заробітної плати в установлені строки.

Згідно колективного договору, схваленого на зборах трудового колективу ПП «Лідер VТМ», виплата заробітної плати здійснювалася не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: виплата авансу - 22 числа поточного місяця, виплата заробітної плати - 7 числа наступного місяця.

Однак, директор ПП «Лідер VТМ» ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати», ст. ст. 115, 116 КЗпП України, де передбачено, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці, маючи поступлення коштів в касу установи протягом листопада 2013 - січня 2014 року в сумі 2 976 599 грн. 66 коп., достовірно знаючи про заборгованість із виплати заробітної плати та, маючи реальну можливість її погасити, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, допустив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам ПП «Лідер VTM» за листопад 2013 - січень 2014 року, тобто більш як за один місяць, а використав грошові кошти на поточні потреби підприємства.

Заборгованість із виплати заробітної плати за вказаний період перед працівниками ПП «Лідер VTM» становила 223 110 гривень 37 копійок.

Внаслідок таких дій ОСОБА_3, на ПП «Лідер VTM» виникла заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 223 110 гривень 37 копійок, з якої в ході проведення досудового розслідування було погашено 128 154,07 гривень.

Таким чином ОСОБА_3, своїми умисними діями, які виразились у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчиненими керівником підприємства незалежно від форми власності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175 КК України.

Крім того, ОСОБА_3, працюючи на посаді директора ПП «Лідер VTM», будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, в обов'язки якого входить забезпечення відповідальності за результати роботи всього колективу, на підставі наказу № 12/1 від 05 березня 2012 року по ПП «Лідер VTM» особисто відповідаючи за достовірність даних в звітах з праці форм 1-ПВ ( місячна звітність ) та 1-ДФ ( квартальна звітність ) діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про заборгованість із виплати заробітної плати, в період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року, складаючи офіційні документи, а саме звіти «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» форми № Д4, відобразив у звітах інформацію про відсутність заборгованості по сплаті заробітної плати, з метою уникнення перевірок щодо дотримання вимог трудового законодавства.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору «Про визнання електронних документів» від 22 вересня 2008 року, укладеного з ПП «Лідер VTM» в особі директора, за допомогою електронно-цифрових підписів, виданих ПП «Лідер VTM», направляв звіти «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів» форми № Д4 в ДПІ Снятинського району, таким чином складав та видавав неправдиві документи.

Своїми умисними діями, які виразились в службовому підробленні, а саме складані та видачі завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Потерпілими від кримінального правопорушення є : ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи тим, що відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається, крім іншого, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, а по вироку суд вимог цієї норми закону не дотримав і взагалі не зазначив, що визнає обвинуваченого винним, в чому і за якими статтями КК України, крім резолютивної частини вироку.

Крім того, прокурор вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню також і з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.

Зокрема, що всупереч положень ст. 57 КК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначив ОСОБА_3, який вчинив злочин, пов'язаний з виконанням ним службових обов'язків, покарання за ч. 1 ст. 175 КК України у виді виправних робіт, одночасно позбавивши його права займати відповідні посади. Суд же не повинен призначати виправні роботи особам, які вчинили злочини, пов'язані з виконанням ними службових або професійних обов'язків, коли залишення винного на тій самій роботі може призвести до послаблення виховного й запобіжного впливу покарання або до вчинення таких же злочинних діянь.

Що відповідно до ч. 1 ст. 57 КК України та п. 13 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року при призначенні покарання у виді виправних робіт суд зобов'язаний визначити розмір відрахувань із заробітку або грошового забезпечення засудженого, що відповідно до вказаної статті є обов'язковим елементом покарання у виді виправних робіт, чого суд не зробив.

Крім того, суд при винесені вироку застосував принцип поглинення до додаткових покарань, що суперечить положенням п. 21 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей ( санкцій частин статей ) кримінального кодексу України.

Враховуючи, що умовне покарання є м'якшим за будь-яке реальне покарання вирок є незаконним і з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення. І за таких обставин, вважає прокурор вирок суду підлягає скасуванню також і з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.

В ході апеляційного розгляду прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, вказавши також, що суд фактично переписав у мотивувальну частину вироку обвинувальний акт, а вимог закону щодо змісту та форми вироку не дотримав.

Захисник та обвинувачений просять у задоволенні апеляційної скарги прокурору відмовити, а вирок суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а вирок суду повинен за формою та змістом відповідати вимогам ст. 374 КПК України.

При розгляді кримінального провадження та складанні вироку суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вказаних вимог закону не дотримався.

Як це підтверджує текст вироку, суд фактично майже дослівно переписав зміст і текст обвинувального акту, а вимог ст. 374 КПК України, про що правильно зазначив прокурор, не виконав, у мотивувальній частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням інших необхідних обставин, не навів, а тільки виклав фабулу, по якій ОСОБА_3 обвинувачувався і таке порушення Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх ухвалах вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення ( ч. 1 ст. 412 КПК України ) та є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що підставними є і посилання прокурора в апеляції на те, що суд допустився помилок при призначенні як основного так і додаткового покарань. А тому вирок суду слід скасувати як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

При новому розгляді в суді першої інстанції слід врахувати викладене та давши відповідну оцінку дослідженим доказам постановити вмотивоване судове рішення яке відповідало б як вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України та іншим вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 374, 404, 407, 409, 412, 413, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у судовому розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Якубовської Галини Федорівни задовольнити.

Вирок Снятинського районного суду від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 366 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

_______________ __________________ ___________________

С. С. Попович Б. І. Кукурудз Б. М. Томенчук

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович