Справа № 22-7348/2008р.     Головуючий в 1 інстанції Гапонов А.В.

Категорія 5      Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.,

при секретарі Шилковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири та частково недійсним договору її купівлі-продажу; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання її та відповідачів права власності на квартиру в рівних частках і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_4 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні її та ОСОБА_2 позовів і задоволено позовОСОБА_1, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення її позову і відмову в задоволенні позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права і зроблено висновки, які не відповідають встановленим по справі обставинам.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підтримали доводи скарги і просили про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_4, часткове задоволення позовуОСОБА_1 та відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

6 грудня 2007 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири.

Він зазначав, що знаходився в шлюбі з відповідачкою з 17 листопада 1987 року до 4 жовтня 2006 року, коли шлюб між ними було розірвано.

За період знаходження в шлюбі ними у листопаді 1994 року було придбано АДРЕСА_1.

Оскільки вказана квартира є сумісним майном подружжя, то він просив суд визнати за ним право власності на її 1/2 частину.

23 січня 2008року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом доОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.8-9) про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу квартири.

Вона зазначала, що 2/3 частини спірної квартири було придбано за її кошти, оскільки вона позичилаОСОБА_1 на її придбання 2500 доларів США і не згодна з тим, що право власності на квартиру було оформлено на відповідачку ОСОБА_2

Тому вона просила визнати договір купівлі продажу квартири частково недійсним, визнати її покупцем та право власності на 2/3 частини квартири за нею.

25 лютого 2008 р. ОСОБА_4 звернулася з зустрічним позовом (а.с. 54-55) до ОСОБА_2,ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-ті особи : Перша державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування виконкому Краматорської міської ради про визнання права спільної сумісної власності на квартиру.

Вона зазначала, що в 1994 році нею та її батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було приватизовано і вони стали співвласниками в рівних частках АДРЕСА_1.

16 листопада 1994 року квартиру було продано відповідачами, які діяли і від її імені та в той же день за кошти від продажу вказаної квартири вони купили спірну квартиру, право власності на яку було оформлено лише на відповідачку ОСОБА_2

Оскільки таким чином, її незаконно було позбавлено права власності на частину квартири, то вона просила суд визнати за нею та відповідачами право власності на спірну квартиру в рівних частках.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 7 серпня 2008 року вказані позови об'єднано в одне провадження (а.с.50).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2008 року позовОСОБА_1 задоволено, визнано за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири, в задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції не уточнено, не перевірено і фактично не розглянуто вимоги ОСОБА_4 щодо визнання за нею та відповідачами права власності на 1/3 частину спірної квартири за кожним з підстав, визначених в позовній заяві.

Зокрема, із змісту вказаної заяви (а.с.54-55) вбачається, що позивачка просить визнати за нею та відповідачами право власності на квартиру в рівних частках, оскільки оспорює в частині покупця договір її купівлі-продажу і зазначає, що квартиру було придбано за кошти отримані в той же день від продажу іншої квартири, яка належала їй неповнолітній та відповідачам в рівних частках по 1/3 та з дозволу органу опіки і піклування.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України суд повинен був уточнити позовні вимоги і роз'яснити позивачці її обов'язок конкретизувати позовні вимоги у вказаній частині, попередити про наслідки не вчинення вказаної процесуальної дії та надати строк для до оформлення позовної заяви.

Судом не дотримано вимоги вказаної норми закону, не витребувано копію попереднього договору купівлі-продажу квартири, хоч таке клопотання сторонами було заявлено, не перевірено, чи дійсно її продано за ціну, що відповідає ціні, за яку в той же день придбано спірну квартиру.

У той же час, відмовлено в задоволенні вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину спірної квартири з тих підстав, що в договорі купівлі-продажу квартири, який вона не оспорює, визначено покупцем лише ОСОБА_2

Крім того, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на те, що питання щодо поновлення строків на звернення з позовом суд має обговорювати, коли встановить, що право сторони дійсно порушено і підлягає поновленню за умови додержання строків на звернення з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на те, що нею пропущено без поважної причини строк на звернення з позовом, але не зробив будь-яких висновків щодо наявності чи відсутності підстав вважати її позов обґрунтованим, що має значення для вирішення по суті інших позовів по справі.

Таким чином, при новому розгляді справи суд першої інстанції повинен вжити заходів щодо сприянню всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглянути її з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2008 року СКАСУВАТИ, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.