Ухвала

іменем україни

30 березня 2015 року м. Київ

Вищий спеціалізований суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Леона О.І.,

суддів: Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013060380000439 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_6

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,

в с т а н о в и в:

У касаційні скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене покарання. Також, вважає, що з мотивувальної частини вироку необхідно виключити посилання на обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватими і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути із засудженого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_2 - 10 559,04 грн, ОСОБА_3 - 17 164,56 грн та ОСОБА_4 - 2731,95 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Питання про речові докази та процесуальні витрати вирішено у відповідності до вимог КПК.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 лютого 2013 року в проміжок часу з 11.00 по 13.45 год. проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_2 на суму 10 559,04 грн.

12 лютого 2013 року в проміжок часу з 16.30 по 17.50 год. ОСОБА_1 проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_3 на суму 17 164,56 грн.

07 березня 2013 року в проміжок часу з 12.30 по 14.00 год. він же проник у квартиру АДРЕСА_3, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 6877,50 грн.

11 березня 2013 року в проміжок часу з 12.30 по 15.00 год. він проник у квартиру АДРЕСА_4, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_8 на суму 2731,95 грн.

13 березня 2013 року в проміжок часу з 13.15 по 14.30 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проникли у квартиру АДРЕСА_5, звідки повторно таємно викрали майно ОСОБА_9 на суму 3888,52 грн.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання місцевий суд достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, обставини та спосіб його вчинення, дані про особу винуватого, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, посередньо характеризується за місцем проживання, хворіє, має інвалідність ІІІ групи, повністю визнав вину у вчиненні крадіжок майна потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та частково визнав вину у чинні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_9, а також, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено, в умовах ізоляції його від суспільства. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, та є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, наведені у касаційній скарзі доводи засудженого є аналогічними доводам його апеляційної скарги. Апеляційний суд у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, доводи апеляційної скарги засудженого розглянув у повному обсязі, визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі відповідні мотиви, і дійшов висновку про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Отже, обґрунтування касаційної скарги засудженого не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 05 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.І. Леон Ж.М. Єленіна В.В. Британчук