УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2015 року Справа № 876/1297/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гандзюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та стягнення грошової допомоги у сумі 15225 грн..
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 29.12.2014 року позов задовольнив повністю, визнав протиправними дії Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, зобов'язав Івано-Франківський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у розмірі 15225 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що грошова допомога виплачується виключно у разі звільнення державного службовця з підстав виходу на пенсію, а позивачку звільнено у зв'язку зі скороченням посади. Просить скасувати постанову від 29.12.2014 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу організації працевлаштування населення Долинського районного центру зайнятості в зв'язку із скороченням посади, п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується наказом про звільнення №182-к від 28.03.2014 року.
Згідно з пунктом 1 абзацу 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Встановивши, що в наказі про звільнення №182-к від 28.03.2014 року позивачу не встановлено виплату грошової допомоги в розмірі 10-місячних окладів, остання звернулася до Івано-Франківського обласного центру зайнятості з проханням виплатити їй цю допомогу.
Відповідач листом від 25.04.2014 року за №ОЦЗ-1321-09/0/19-14 повідомив, що в разі припинення трудового договору на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів не виникає, тому дана допомога не може бути виплаченою.
Отримавши відмову у виплаті допомоги, позивач також звернулася до народного депутата України з метою вирішення питання невиплати їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, на що народний депутат України направив депутатське звернення за №312-692 від 10.06.2014 року до Івано-Франківського обласного центру зайнятості для отримання інформації про причини відмови та вжиття відповідних заходів.
22.08.2014 року Управління державної служби в Івано-Франківській області надало відповідь на депутатське звернення за №168/Т00910/14, в якому зазначено, зокрема, що ОСОБА_1, яку звільнено з роботи 28.03.2014 року у зв'язку із скороченням посад, призначено пенсію державного службовця з 01.04.2014 року, а тому виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції з 01.04.2014 року не передбачено.
В зв'язку з тим, що позивачу так і не призначено до виплати і не виплачено грошової допомоги державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів, вона звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Згідно з абзацом 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», за умови їх реєстрації в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи гарантується право на достроковий вихід на пенсію, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» (надалі також - Закон № 3723-XII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
З 20 січня 1994 року діють і норми Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин. Відповідно до частини першої статті 21 згаданого Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону).
26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII, згідно з якими положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З цього приводу Верховним Судом України в Постанові від 14 жовтня 2014 року за №21-281а14, зазначено, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому, розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Наявний в позивача на час звільнення стаж державного службовця 22 роки, 10 місяців, 13 днів та загальний страховий стаж 37 років, 7 місяців, 29 днів підтверджується розрахунком стажу, виданий управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районів Івано-Франківської області.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Щодо твердження відповідача про виключення 01.04.2014 року із статті 37 Закону № 3723-XII частини тринадцятої, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За наведених обставин, факт призначення пенсії державного службовця позивачу з 01.04.2014 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області не може слугувати підставою для відмови їй у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки право на вихід на пенсію державного службовця позивач отримала в день звільнення, а саме 28.03.2014 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
Суд першої інстанції дав належну оцінку твердженням відповідача, що позивача звільнено згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, а не за пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, та правильно зазначив, що рішенням Конституційного Суду України розтлумачено можливість отримання грошової допомоги державним службовцем в разі наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, незалежно від підстав звільнення.
Враховуючи те, що стаж роботи на державній службі позивача становить більше 10 років, а страховий стаж більше 37 років, та те, що позивача звільнено з роботи 28.03.2014 року, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів. Так як посадовий оклад ОСОБА_1, відповідно до довідки Долинського районного центру зайнятості №1033-04/21-14 від 12.05.2014 року, станом на 28.03.2014 року становив 1522,50 грн, виплаті підлягає 15225 грн (1522,50*10) грошової допомоги.
Отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги законності висновків суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 року у справі № 809/4203/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.С. Затолочний
Судді: В.М. Каралюс
З.М. Матковська
Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2015