Апеляційний суд Рівненської області

___________________________________________________________

В И Р О К

Іменем України

24 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Міщенко О.А., Іващука В.Я.

Секретаря судового засідання: Міщук Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Рівне кримінальне провадження №12014180200000596 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, червня місяця, 21 числа, уродженця с.Чемерне Сарненського району РОівненської області, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, остання судимість за вироком Сарненського районного суду від 10.09.2008 року за ст..15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст..70 КК України на 3 роки і 2 місяці позбавлення волі та на підставі ст..71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Сарненського районного суду від 02.04.2008 року та остаточно призначено покарання 5 років і 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України,

З участю прокурора: Теслюка В.І.

Обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

03 травня 2014 року біля 21 год. 45 хв., ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поруч з головним входом на територію кладовища що по вул..Ковельській в м.Сарни з корисливих мотивів, нанісши один удар кулаком в праву лопатку та один удар кулаком правої руки в око ОСОБА_2, шляхом виривання з рук відкрито заволодів належним останній майно, чим наніс потерпілій матеріальних збитків на суму 2270 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.186 КК України визнав при апеляційному розгляді, у вчиненому щиро розкаюється і просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними в ході досудового слідства доказами і в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.

Так, потерпіла ОСОБА_2 показала, що 03 травня 2014 року, приблизно біля 21 год. 45 хв. вона йшла по вул..Ковельській в м.Сарни розмовляючи по телефону та відчула удар в спину, а потім нападник вдарив її кулаком в праве око, від чого вона впала на землю. Обвинувачений вирвав у неї з рук сумку та мобільний телефон і побіг на територію кладовища. Внаслідок перенесеного стресу в неї пропало молоко, що позбавило можливості годувати дитину. Мобільні телефони їй повернуто, проте решта викраденого майна не відшкодована.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину і вважає правильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 ч.2 ст.186 КК України органом досудового розслідування та судом першої інстанції як відкрите викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

За вироком Сарненського районного суду від 02 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.186 КК України і призначено покарання 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування із встановленням іспитового строку 3 роки та відповідно до ст.76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу КВІ, повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та періодично з'являтись на реєстрацію в органи КВІ.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність винуватості та правової кваліфікації дій останнього вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. В обґрунтування зазначає, що призначене судом покарання за своїм розміром є явно несправедливим, оскільки призначаючи покарання, суд послався виключно на пом'якшуючі обставини. При цьому вказує, що в матеріалах провадження відсутні дані щодо надання допомоги органам досудового розслідування щодо з'ясування обставин вчинення злочину, а тому твердження суду щодо активного сприяння розкриття злочину є надуманими та необґрунтованими. Зазначає, що судом не були перевірені дані щодо утримання обвинуваченим новонародженої дитини та наявність у нього на утриманні інших осіб. Крім того вважає, що при призначенні покарання судом не враховано того, що обвинувачений шість разів притягувався до відповідальності, в тому числі і за злочини проти власності та на даний час має непогашену судимість, вчинення тяжкого злочину з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України є обтяжуючою обставиною. Зазначає, що обвинувачений не відшкодував потерпілій матеріальні та моральні збитки, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення. Вважає, що вирок суду не відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки воно є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Просить вирок в частині призначення покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити покарання 4 роки позбавлення волі.

Ухвалений вирок Сарненського районного суду від 02 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості злочину і необхідності застосування більш суворого покарання, не застосування судом закону, який підлягав застосуванню на підставі ст.409, 413, 414, 420 КПК України.

Сукупність зібраних у справі доказів та їх системний аналіз об'єктивно свідчать, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відкрито викрав чуже майно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.

Однак, як видно з вироку місцевого суду, при призначенні покарання судом першої інстанції не дотримано вимог ст.65 КК України. За змістом вказаної статті закону при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Тобто, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів. У цій справі, як видно з вироку цих вимог закону не дотримано, на що обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі прокурор.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідки і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від покарання на підставі ст.75 КК України, суд на порушення цієї норми закону, не врахував, що відповідно до ст.12 КК України вчинений засудженим є тяжким. Перераховані у вироку суду обставини, які пом'якшують покарання, а саме: дані про особу обвинуваченого, його характеристику, перебування на його утриманні малолітньої дитини, яка за станом здоров'я потребує лікування є підставою для застосування більш м'якого покарання за нижньою межею санкції статті КК. Поряд з цим, звільнення від відбування покарання можливе лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції відбування покарання за наявності цілого комплексу обставин, що пом'якшують покарання. Як убачається зі справи, не врахував суд і ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, завдану майнову шкоду потерпілій не відшкодував. Крім того, поза увагою суду залишилась і та обставина, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини і через короткий проміжок часу після відбуття покарання знову вчинив злочин, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон.

Тому, рішення суду про застосування до ОСОБА_1 ст.75 КК України не можна визнати обґрунтованим, оскільки, приймаючи його, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність звільнення від покарання, а лише послався на обставини, які на думку суду пом'якшують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1, колегія суддів на підставі ст.50, 65 КК України, з урахуванням вчинення обвинуваченим тяжкого злочину, за обставин встановлених судом першої інстанції та перевірених при апеляційному розгляді справи, обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі щире каяття, позитивну характеристику, наявність на утриманні малолітньої дитини та обставини, що його обтяжують, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, особу винного, - та вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки інше, більш м'яке покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного і керуючись п.3 ч.1 ст.407, п.1 ст.413, ст.418, п.2 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Шеремет Л.С. задовольнити.

Вирок Сарненського районного суду від 02 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Запобіжний захід ОСОБА_1 обрати взяття під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання рахувати з 24 грудня 2014 року.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому судового рішення.

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: О.А. Міщенко

В.Я. Іващук

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області: А.С. Квятковський