ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 876/5901/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

представника позивача - Лешика І.П.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (правонаступник - Державна архітектурно-будівельна інспекція України) до ОСОБА_3 про виконання вимог припису- зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач - Інспекція ДАБК у Львівській області звернулась в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_3, в якому просила зобов'язати відповідача виконати вимоги припису № 1-ф від 07 лютого 2013 року, а саме: знести самовільну збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1 у м.Львові.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 (проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 виконати вимоги припису № 1-ф від 07 лютого 2013 року, а саме: знести самовільну збудовану прибудову до квартири №7а багатокватирного житлового будинку по АДРЕСА_1 у м.Львові.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що жодних підстав для виконання припису Інспекції ДАБК у Львівській області немає, оскільки та частина квартира, яка була реконструйована станом на час розгляду справи перебуває у правомірному володінні позивача, право її власності зареєстроване у встановленому законом порядку і відповідно знесення цієї частини квартири порушить її права, закріплені рішенням суду, яке набрало законної сили. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта) - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача- Лешик І.П. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю- доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2013 року головним державним інспектором інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області Ліщинським В.Б. у присутності забудовника ОСОБА_3 відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного-архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, на підставі звернення ЛКП «Сонячне», проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3 на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: м.Львів, АДРЕСА_1.

У результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_3 в 2009 році самовільно здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 за рахунок прибудови приміщення на першому поверсі розміром в плані 10,0х2,6 метра без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт та без документа на право власності чи користування земельною ділянкою, чим порушено ст.ст.7,9,27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.29 Закону України «Про планування та забудову територій» та ч.1 ст.22 Закону України «Про основи містобудування».

За результатами перевірки складено Акт № 14-ф від 07 лютого 2013 року (а.с.9).

На підставі вказаного акту Інспекцією ДАБК у Львівській області винесено припис № 1-ф про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07 лютого 2013 року, яким зобов'язано ОСОБА_3 у 60-денний термін знести самовільно збудовану прибудову до квартири квартири АДРЕСА_1.

Також складено протокол № 1-ф про адміністративне правопорушення від 07 лютого 2013 року.

Інспекцією ДАБК у Львівській області винесено постанову № 1ф/42-ф від 08 лютого 2013 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 204 грн.

ОСОБА_3 сплатила вказаний штраф, що підтверджується квитанцією № 27 від 12 лютого 2013 року.

На підставі наказу № 12-п/п від 08 квітня 2013 року, працівниками Інспекції ДАБК у Львівській області проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3, якою виявлено вимоги припису № 1-ф від 07 лютого 2013 року відповідачем не виконані.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 40-ф від 15 квітня 2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як органом контролю, уповноваженим на проведення перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, проведено перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог чинного законодавства при будівництві прибудови до квартири № 7-а багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 у м. Львові та виявлено порушення вимог ст.ст. 7, 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій» та ч.1 ст.22 Закону України «Про основи містобудування», тому ОСОБА_3 була зобов'язана усунути допущені порушення вимог чинного законодавства шляхом знесення самовільно збудованої прибудови до квартири № 7-а багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 у м. Львові, оскільки нею не представлено суду доказів того, що остання виконала вимоги припису позивача №1-ф від 07.02.2013 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає відповідальність за здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зі ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» експлуатація неприйнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у поряду, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Ст.31 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає, що державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Порядок здійснення такого контролю визначається законодавством.

Відповідно ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю наділена правом на звернення з позовом до суду про знесення самочинного будівництва та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

При цьому, як вбачається із цієї статті, знесенню на підставі рішення підлягають виключно ті об'єкти будівництва, які є самочинними, а тому визначальним фактором для вирішення спору є встановлення, що спірний об'єкт будівництва є самочинним.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Оглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем вчинено дії, спрямовані на узаконення права власності на самочинно переобладнане та збудоване до будинку приміщення.

Зокрема, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2013 року визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 загальна площа 52,5 кв.м., житлова площа 22,9 кв.м.: 1-а кімната - 12,0 кв.м., 2-а кімната - 10,9 кв.м., коридор 2,8 кв.м., санвузол 2,0 кв.м., кухня 4,3 кв.м., веранда 20,5 кв.м. Вказане рішення набрало законної сили, і на його підставі 09 липня 2013 року зареєстровано право власності на вищевказану квартиру, що стверджується копією Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, підстави для виконання припису Інспекції ДАБК у Львівській області відсутні, оскільки та частина квартира, яка була реконструйована станом на час розгляду справи перебуває у правомірному володінні позивача, право її власності зареєстроване у встановленому законом порядку і відповідно знесення цієї частини квартири порушить права відповідача, закріплені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 813/3535/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2015 року.