Справа № 201/2504/15-ц

Провадження № 2/201/1404/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Наумової О.С.,

при секретарі Поддєлковій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто, ОСОБА_3 - за довіреністю

від відповідача: Борсук Ю.В. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання за ним права власності на самочинне житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, а саме, А-1 - житловий будинок, заг. площею 120,90 кв.м., що складається з: І - веранда, заг. площею 32,10 кв.м., II - тамбур, заг. площею 4,10 кв.м., 1 - коридор, заг. площею 7,10 кв.м., 2 - житлова, заг. площею 9,90 кв.м., З - житлова, заг. площею 25,80 кв.м., 4 - передня, заг. площею 10,60 кв.м., 5 - житлова, заг. площею 7,20 кв.м., 6 - топочна, заг. площею 5,50 кв.м., 7 - кухня, заг. площею 11,20 кв.м., 8 - ванна кімната, заг. площею 7,50 кв.м.; А'-І - житлова прибудова, площею 12,70 кв.м., а-1 - прибудова, площею 10,90 кв.м., А"-1 прибудова, площею 33,80 кв.м., а'-1 - прибудова, площею 7,80 кв.м., а"-1 - тамбур, площею 4,90 кв.м., АЗ-1 - прибудова, площею 28,50 кв.м., д - погріб з шийкою, площею 16,00 кв.м., Ж - сарай, площею 7,50 кв.м., З - душ, площею 2, 70 кв.м., И - вбиральня, 1,00 кв.м., К - гараж, площею 43,60 кв.м., Л - навіс, площею 4,10 кв.м., №2-7 - огорожа, І - замощення.

В обґрунтування позову зазначив, що він у 1968-1991 роках самочинно побудував такі об'єкти: А-1 - житловий будинок, Д - погріб з шийкою, Ж, Л - сарай, навіс, З, И - душ, вбиральня, К - гараж, №1-7 - огорожі, І - замощення.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013р. №175/45 затверджено Порядок оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки в м. Дніпропетровськ, відповідно до п. 2.5.1 якого, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, а житлові будинки, господарські будівлі та споруди, які розміщені на ділянці, є об'єктами самочинного будівництва, звертаються з клопотанням до Дніпропетровської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідності до даного Прядку він направив до відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.08.2014р. (вх. № 36/4233 від 20.08.2014р.).

Проте рішенням Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014р. №28/55 визнано такими, що втратило чинність попереднє рішення міської ради від 25.12.2013р. №175/45. Тому вважає, що наразі відсутній порядок надання у власність земельних ділянок без оформлення права власності на споруди, які розташовані на земельній ділянці.

На будинок виготовлено технічний паспорт від 11.04.2014р., звіт про проведення технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут", згідно якого об'єкт будівництва відповідає вимогам надійності і безпечності експлуатації, отримані пояснення сусідки ОСОБА_5 від 18.03.2015р., в яких вона не заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво.

Зазначає, що будівництво здійснено на земельній ділянці, яка не знаходиться ні у власності ні у користуванні. Тому він звернувся до суду із даним позовом, оскільки вважає, що право власності на самочинне будівництво підлягає визнанню в судовому порядку. Посилаючись на норми ст.ст. 376 ЦК України, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", просить позов задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, додавши, що позивач є особою похилого віку, не має можливості оформити право власності у міській раді, йому постійно відмовляють, тому вважає, що право власності повинно бути встановлено судом. Наразі рішення міської ради, яке б установлювало порядок набуття права власності на самочинне будівництво відсутнє. Рішення Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014р. №28/55 фактично скасувало норми чинного законодавства, які визначали порядок набуття права власності на будинок. Тому позивач не звертався із заявою про введення будинку в експлуатацію. Коли у травні 2015 року таке рішення буде прийнято, позивач звернеться до міської ради з питання введення будинку в експлуатацію. А зараз суд повинен прийняти рішення про визнання права власності на будинок.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, надав заперечення на позов, в яких вказав, що позивачем невірно обрано спосіб захисту прав, не передбачений ст. 16 ЦК України, оскільки він має змогу оформити свої права в позасудовому порядку. Але право власності міською радою не може бути визнано, оскільки він цього права не набув. Так, нормами ст.ст. 316, 376 ЦК України передбачено, що визнання права власності на самочинне будівництво можливе лише у разі наявності у особи у власності або у користуванні земельної ділянки, яке згідно зі ст. 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст.ст. 124, 126 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Цей висновок підтверджується Постановою Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі №3-27гс10.

На час здійснення самочинного будівництва і на момент звернення до суду з даним позовом, позивач не мав права користування (власності) земельною ділянкою. Тому визнавати за ним право власності не можна.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад належить, у тому числі розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності. Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради (п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Позивачем не надано доказів про розгляд спірного питання на сесії Дніпропетровської міської ради, про прийняття рішення радою, зокрема, про відмову у наданні земельної ділянки, не надано доказів щодо присвоєння адреси на самочинно збудоване домоволодіння, та взагалі доказів того, що він звертався до міської ради з питання присвоєння адреси . Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши в судовому засіданні позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд вважає, що позов не належить задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено, що згідно даних технічного паспорту від 11.04.2014р., складеному ПП "С-Тройка" на замовлення позивача (а.с. 16 - 18), протягом 1971 - 1991 р.р. самочинно збудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: А-1 - житловий будинок, заг. площею 120,90 кв.м., що складається з: І - веранда, заг. площею 32,10 кв.м., II - тамбур, заг. площею 4,10 кв.м., 1 - коридор, заг. площею 7,10 кв.м., 2 - житлова, заг. площею 9,90 кв.м., З - житлова, заг. площею 25,80 кв.м., 4 - передня, заг. площею 10,60 кв.м., 5 - житлова, заг. площею 7,20 кв.м., 6 - толочна, заг. площею 5,50 кв.м., 7 - кухня, заг. площею 11,20 кв.м., 8 - ванна кімната, заг. площею 7,50 кв.м.; А'-І - житлова прибудова, площею 12,70 кв.м., а-1 - прибудова, площею 10,90 кв.м., А"-1 прибудова, площею 33,80 кв.м., а'-І - прибудова, площею 7,80 кв.м., а"-1 - тамбур, площею 4,90 кв.м., АЗ-1 - прибудова, площею 28,50 кв.м., д - погріб з шийкою, площею 16,00 кв.м., Ж - сарай, площею 7,50 кв.м., З - душ, площею 2, 70 кв.м., И - вбиральня, 1,00 кв.м., К - гараж, площею 43,60 кв.м., Л - навіс, площею 4,10 кв.м., №2-7 - огорожа, І - замощення.

Слід зазначити, що доказів того, що саме позивач збудував будинок не надано. Той факт, що технічний паспорт складений лише на його замовлення не є доказом, що підтверджує здійснення саме ним будівництва.

Позивачем отримано звіт ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут" (а.с. 25 -35) про проведення технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж : А-1 - житловий будинок, Д - погріб з шийкою, Ж, Л - сарай, навіс, З, И - душ, вбиральня, К - гараж, №1-7 - огорожі, І - замощення., які розташовані за адресою АДРЕСА_1, від 12.06.2014р., яким встановлено відповідність об'єктів вимогам надійності і безпечності експлуатації .

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013р. №175/45 затверджено Порядок оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки в м. Дніпропетровськ (а.с. 8 - 14). (Офіційний Інтернет-портал Дніпропетровської міської ради http://dniprorada.gov.ua).

Відповідачем направлено до Дніпропетровської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.08.2014р. (вх. № 36/4233 від 20.08.2014р.) (а.с. 15).

Листом Дніпропетровської міської ради від 12.03.2015р. № 8/7-185 (а.с. 44) позивачу надано відповідь з посиланням на ст. 376 ЦК України, що для розгляду питання про передачу земельної ділянки комунальної власності по фактичному розміщенню самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна у Дніпропетровської міській раді відсутні підстави, оскільки таке право може набуватися за наявності права власності (користування) земельною ділянкою, у т.ч. за рішенням суду. Відповідно до п. 11 ст. 118, п. 14 ст. 123 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність, користування, або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014р. №28/55 визнано такими, що втратило чинність рішення міської ради від 25.12.2013р. №175/45.

Пунктом 2 даного рішення визначено, що виконавчим органам міської ради під час розгляду та підготовки документів, пов'язаних з відведенням юридичним та фізичним особам земельних ділянок, розташованих на території м. Дніпропетровська, і оформленням їх прав, здійснювати відповідні дії виключно в порядку, встановленому чинним законодавством.

На думку позивача, оскільки рішенням ради від 03.09.2014р. №28/55 скасувало норми чинного законодавства, тому відсутній порядок надання у власність земельних ділянок без оформлення права власності на споруди. З цих підстав право власності на самочинне будівництво підлягає визнанню в судовому порядку.

Однак дака думка не ґрунтується на законі, з огляду на наступне.

Як вбачається із п. 1.2. нині нечинного рішення міської ради, Порядок оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки був розроблений у відповідності до норм діючого законодавства, зокрема, законів України "Про державний земельний кадастр", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", "Про землеустрій", "Про державну експертизу землевпорядної документації", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 2.5.1 цього Порядку громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, а житлові будинки, господарські будівлі та споруди, які розміщені на ділянці, є об'єктами самочинного будівництва, звертаються з клопотанням до Дніпропетровської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. До клопотання додаються засвідчені у встановленому законодавством порядку копії: графічних матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, виконані з урахуванням затвердженої містобудівної документації, та містобудівного висновку ГоловАПУ Дніпропетровської міської ради щодо можливості розміщення об'єкта та відповідності його генеральному плану міста; письмової згоди попереднього землекористувача, засвідченої нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки); правовстановлюючих документів на нерухоме майно (за наявності); технічного паспорта на нерухоме майно (за наявності); документа, що посвідчує особу та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; інформаційної довідки КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" Дніпропетровської міської ради; акта обстеження земельної ділянки; документів, що підтверджують володіння та термін користування об'єктом нерухомого майна та земельною ділянкою (рішень суду або інших документів від державних органів або органів місцевого самоврядування); технічного висновку (звіту) про відповідність об'єкта нерухомого майна чинним державним нормам та правилам за результатами обстеження нерухомого майна особою, яка має відповідну ліцензію; плану земельної ділянки (картографічний документ), складеного в масштабі, який забезпечує чітке відображення всіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Зазначений план земельної ділянки є графічним додатком до рішення міської ради.

Згідно із п. Порядку 2.5.2. розгляд клопотання та доданих до нього матеріалів здійснюється в порядку, встановленому пп. 2.2.2-2.2.5 цього Порядку. Подальший порядок оформлення документів здійснюється відповідно до пп. 22.6-2.2.10 цього Порядку.

Відповідно до п. 2.5.3. Порядку рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою м. Дніпропетровська, в особі Дніпропетровської міської ради, та укладання договору оренди землі.

Пунктом 2.5.4. Порядку встановлено, що введення в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів самочинного будівництва та реєстрація права власності на них має проводитись у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, даним порядком було передбачено надання окрім клопотання і інших документів, що підтверджують факт тривалого користування об'єктом самочинного будівництва. Сам по собі факт надання такого клопотання не є безумовною підставою оформлення правовстановчих документів, адже за результатами його опрацювання Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення ради, радою повинно було прийматися рішення або про його задоволення або про відмову (п. 2.2.3. Порядку). Підстави для відмови у задоволенні клопотання були визначені цим порядком - невідповідність місця розташування ділянки вимогам нормативних актів , генеральному плану, неподання необхідних документів, виявлення недостовірних відомостей тощо.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що до даного клопотання надавалися документи, але не всі, зокрема, документ, що посвідчує особу, технічний паспорт на будинок, довідку про те, що земельна ділянка не приватизована, інформаційну довідку КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру" Дніпропетровської міської ради; звіту про відповідність об'єкта нерухомого майна чинним державним нормам та правилам; план земельної ділянки (картографічний документ).

Той факт, що рішення ради від 25.12.2013р. № 175/45 втратило чинність ніяким чином не скасовує вищевказані діючи на момент будівництва Закони України "Про державний земельний кадастр", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі", "Про землеустрій", "Про державну експертизу землевпорядної документації", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших нормативно-правових актів.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, при застосуванні норм права правозастосовчий орган (яким є і орган місцевого самоврядування і суд) застосовує норми закону. Рішення ж ради є локальним, підзаконним актом, скасування якого жодним чином не впливає і не відміняє норми закону, який має вищу юридичну силу.

При здійсненні будівництва та набуттю власності на нього слід керуватися перш за все законодавством України, а потім локальними нормативними актами органів місцевого самоврядування. При розгляді даної справи суд також керується нормами закону. Таким чином, для осіб, що здійснили самочинне будівництво, порядок оформлення правовстановлюючих документів на таке будівництво у встановленому законами порядку.

Суд зазначає, що за загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Діючий на момент будівництва та звернення до суду Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом здійснюється органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яка діє на підставі даного закону та повноваження якої визначені Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.2011р. № 439/2011. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 39 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю (Держархбудінспекції України) на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Разом із тим, з пояснень представника позивач та матеріалів справи вбачається, що позивач звертався після забудови до місцевої ради лише із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по фактичному розміщенню самочинного будівництва.

Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю позивач не надавав.

Позивач ставить питання про визнання за ним права власності на самочинне будівництво, хоча з матеріалів справи, зокрема із клопотання від 20.08.2014р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва та обслуговування будинку, вбачається, що спір між сторонами виник з приводу надання у власність (або користування) земельної ділянки, а не визнання права власності на будинок.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень міських рад належить, відноситься розпорядження землями територіальних громад, надання їх у користування. Згідно із п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються міською радою.

Оскільки у позивача наразі відсутнє рішення ради про надання земельної ділянки, інший документ, що посвідчує таке право, то ставити питання про визнання права власності в судовому згідно ст. 376 ЦК України не можливо, тим більш при відсутності факту оспорювання цього права.

Щодо звіту про проведення технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж житлового будинку, виконаного ТОВ "Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут" (а.с. 25- 35), яким встановлено відповідність об'єктів вимогам надійності і безпечності експлуатації, то дане товариство не є органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, який приймає рішення про прийняття в експлуатацію об'єкту і проведення його технічного. Таким органом є лише Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України" від 30.03.2012р. № 6 роз'яснив, що якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Як було встановлено судом позивачі не звертався ані до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, ані до Дніпропетровської міської ради, ані до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Твердження позивача, що рішення суду є єдиною можливістю набути право власності на самочинне будівництво не ґрунтується на законі.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Отже, до компетенції суду відноситься вирішення спорів, а не встановлення тих чи інших обставин, винесення рішень відносно встановлення права на майно, оскільки суд не може підмінювати органи, компетенція яких щодо оформлення (реєстрації) права власності на самочинне будівництво визначена законом.

Оскільки позивач не звертався із відповідними заявами про прийняття житлового будинку до експлуатації, про реєстрацію права власності, суд приходить до висновку, про відсутність у даній справі предмету спору, що виключає предмет судового захисту та є наслідком відмови в задоволенні позову.

У разі відмови у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до приписів ст. 88 ЦПК не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 77, 88, 209, 214-215, 224-225, 256-259 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, а саме, А-1 - житловий будинок, заг. площею 120,90 кв.м., що складається з: І - веранда, заг. площею 32,10 кв.м., II - тамбур, заг. площею 4,10 кв.м., 1 - коридор, заг. площею 7,10 кв.м., 2 - житлова, заг. площею 9,90 кв.м., З - житлова, заг. площею 25,80 кв.м., 4 - передня, заг. площею 10,60 кв.м., 5 - житлова, заг. площею 7,20 кв.м., 6 - топочна, заг. площею 5,50 кв.м., 7 - кухня, заг. площею 11,20 кв.м., 8 - ванна кімната, заг. площею 7,50 кв.м.; А'-І - житлова прибудова, площею 12,70 кв.м., а-1 - прибудова, площею 10,90 кв.м., А"-1 прибудова, площею 33,80 кв.м., а'-1 - прибудова, площею 7,80 кв.м., а"-1 - тамбур, площею 4,90 кв.м., АЗ-1 - прибудова, площею 28,50 кв.м., д - погріб з шийкою, площею 16,00 кв.м., Ж - сарай, площею 7,50 кв.м., З - душ, площею 2, 70 кв.м., И - вбиральня, 1,00 кв.м., К - гараж, площею 43,60 кв.м., Л - навіс, площею 4,10 кв.м., №2-7 - огорожа, І - замощення - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 березня 2015 року. Рішення у повному обсязі cкладено 27 березня 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Наумова