Р І Ш Е Н Н Я                                            № 2-215/09

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя                                                                                   11 лютого 2009 року

  Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді                 Зарютіна П.В.

при секретарі                         Чернишової І.В.

за участю прокурора Пархоменко А.О.

адвокатів                               ОСОБА_1,

                                                ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою  прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя, в інтересах малолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_4, треті особи: орган  опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_5 - про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В позові зазначає, що прокуратурою Шевченківського району м. Запоріжжя  проведено перевірку додержання ОСОБА_4 обов'язків щодо виховання та розвитку малолітнього його сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного  кодексу України батьки зобов'язані  виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

На порушення зазначених вимог ОСОБА_4 ухиляється  від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню,  вихованню, навчанню своєї малолітньої дитини, взагалі не цікавиться її життям.

Прокурор також зазначає, що за висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради ОСОБА_4 злісно  ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання сина, не приділяє  йому ніякої уваги, не відвідує дитину і не підтримує з ним родинних стосунків, не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не цікавиться його здоров'ям, навчанням, життям та подальшою долею своєї дитини. Малолітній ОСОБА_3 проживає та знаходиться  на повному вихованні матері -ОСОБА_5, яка і приділяє батьківську увагу його розвитку.

Прокурор просить суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 

У судовому засіданні прокурор наполіг на позові за вищевказаними підставами.

Представник відповідача та відповідач на позов заперечили повністю і ОСОБА_4 пояснив суду, що він не ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, виділяє кошти на утримання свого сина, проте мати дитини - третя особа ОСОБА_5 - не дозволяє йому бачитися та спілкуватися з сином, через що він позбавлений можливості брати участь у його вихованні та розвитку.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради підтримала позовні вимоги прокурора.

Третя особа - ОСОБА_5, її представник адвокат ОСОБА_1 також підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі за наведеними прокурором підставами. 

Вивчивши і оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, показання допитаних свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що згідно до копії свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач у справі - його батько.

З названого документу, з копій свідоцтва про розірвання шлюбу від 28.09.2006 року, свідоцтва про шлюб від 29.12.2007 року вбачається, що мати дитини - ОСОБА_5, яка бере  участь у цій справі в якості третьої особи.

За своїми висновками від 07.07.2008 року та від 23.09.2008 року орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно зазначеної дитини, бо відповідач злісно ухиляється від своїх батьківських обов'язків щодо виховання й утримання свого сина.

З показань третьої особи ОСОБА_5, допитаної як свідок, з показань допитаних свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що  відповідач не приділяє своєму синові  батьківської уваги, фактично не відвідує дитину, останнього разу мав побачення з дитиною у вересні 2007 року. Відповідач не підтримує родинних стосунків з сином через що останній вважає за свого батька ОСОБА_7, який одружився зі ОСОБА_5 та мешкає з нею та її сином ОСОБА_3 однією родиною.  ОСОБА_4 не цікавиться здоров'ям сина, його вихованням, розвитком та подальшою долею дитини. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються третьою особою ОСОБА_5 без будь-якої допомоги та підтримки батька малолітньої дитини - ОСОБА_4

Таким показанням третьої особи та показанням перелічених свідків у суду немає підстав не довіряти, оскільки вони є логічними, послідовними, узгоджуються з вище зазначеним висновком органу опіки та піклування та з поясненнями самого відповідача в тій частині, що він має одну дитину, яку бачив коли тій було ще півроку від народження, а у вересні 2007 року мав ще одне побачення із сином. Окрім вкрай нерегулярної сплати аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 іншої участі у вихованні та розвитку свого сина за цей час не брав, відповідач не бажає знати про подальшу долю дитини, не знає і не бажає знати конкретного місця проживання сина.

Ту обставину, що відповідач не брав участі у вихованні свого сина підтвердили і допитані за клопотанням сторони відповідача свідки - ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідач не бере участі у вихованні свого сина.

Але з пояснень відповідача вбачається, що він був позбавлений можливості брати таку участь, оскільки мати дитини ОСОБА_5 не надавала йому змоги бачитися із сином. Весь цей час відповідач вважав, що конфліктна ситуація із ОСОБА_5 щодо неможливості його побачень із сином буде улагоджена мирним шляхом, тому ні до суду, ні в органи опіки та піклування він для вирішення цього питання не звертався, хоча такої можливості позбавлений не був.

Суд критично оцінює такі пояснення відповідача щодо перешкод з боку ОСОБА_5 спілкуванню відповідача з сином, бо такі пояснення суперечать показанням третьої особи ОСОБА_5, допитаної як свідок, показанням допитаних свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, які узгоджуються між собою та яким у суду немає підстав не довіряти. З досліджених показань вбачається, що відповідачеві перешкод для його участі у вихованні сина не ставилося. Зокрема, у вересні 2007 року на прохання відповідача останній мав побачення із сином і ОСОБА_5 жодних перешкод при цьому не створювала. Цю ж обставину підтвердив і сам відповідач у судовому засіданні. Допитані за клопотанням сторони відповідача свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не спростували, а підтвердили ту обставину, що відповідач не був позбавлений можливості приймати участь у вихованні сина, оскільки і з їх також показань вбачається, що ОСОБА_5 не забороняла ОСОБА_4 бачитися та спілкуватися з дитиною. 

Свідок ОСОБА_15. суду показав, що відповідач в його присутності намагався додзвонитися по телефону до ОСОБА_5, щоб привітати сина з днем народження у 2007 році та вручити подарунок, проте абонент був поза зоною досягнення через що ОСОБА_4 не зміг побачитися з сином.

Той факт, що телефонний абонент ОСОБА_5 одноразово була поза зоною досягнення не може свідчити про створення ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні із сином за тривалий період часу.

Крім того, як вже встановлено судом, у вересні 2007 року на бажання відповідача останній мав побачення із сином і ОСОБА_5 жодних перешкод при цьому не створювала.

З показань свідків ОСОБА_14 таОСОБА_13 вбачається що та обставина, що  відповідач намагався зустрітися із сином, для чого приїздив додому до ОСОБА_5, телефонував їй для цього, але вдома нікого не було, а ОСОБА_5 не відповідала на дзвінки відповідача, їм стала відома не безпосередньо, а зі слів самого відповідача.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідач не мав перешкод брати  участь у вихованні свого сина і зазначені показання допитаних свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14 та  ОСОБА_15. не впливають на правильність висновку суду.

За встановлених обставин суд правомірно доходить до висновку про те, що ОСОБА_4 на протязі тривалого часу, з вересня 2007 року - повністю, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню свого  малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1, 2 ст. 150, п. 2 ч.1 ст. 164, ст. 165 СК України, ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 8,50 гривень в рахунок судового збору та 7,50 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення ядку ірі 8 (вісім) грн._______________________________________________________________________________________заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Суддя                                                                                     П.В. Зарютін