Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 2-548/09
м. Запоріжжя 4 лютого 2009 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Зарютіна П.В.
при секретарі Чернишовій І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Тачанка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2008 року позивач звернувся до суду з вищезгаданим позовом.
Як вказано в позові, 26 липня 2007 року сталося ДТП за участю водія відповідача, який керуючи автомобілем відповідача, порушив Правила дорожнього руху України, та скоїв зіткнення з автомобілем позивача, в результаті автомобіль було пошкоджено, а позивач зазнав матеріальної та моральної шкоди.
Позивачеві страховою компанією була відшкодована вартість відновлювального ремонту його автомобіля, за вирахуванням франшизи, який добровільно сплатив відповідач.
Позивач просить суд стягнути з відповідача втрату товарної вартості автомобіля в сумі 2115, 18 гривень, яка визначена оцінювачем та яку відповідач відмовився сплачувати.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в розмірі 1700 гривен, а також всі судові витрати у справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов за вищевказаними підставами.
Представник відповідача на позов заперечив повністю, пояснюючи, що відповідачеві була повністю відшкодована вартість пошкодженого майна, а втрата товарної вартості автомобіля не є реальними збитками та відшкодуванню не підлягає.
Третя особа у справі - ОСОБА_2 - до суду не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, У відповідності до ст. 36 ЦПК України суд ухвалив слухати розглядати справу без участі третьої особи.
Вивчивши і оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
За вимогами ст.ст.1166, 1172, 1187 ЦК України юридична особа, яка також є власником джерела підвищеної небезпеки, повинна відшкодувати шкоду, заподіяну своїм працівником та джерелом підвищеної небезпеки.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені постановою по адміністративній справі, повторному доказуванню не підлягають.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ДТП за участю працівника ТОВ «Тачанка» ОСОБА_2, який керував автомобілем, що знаходився у користуванні відповідача, сталась з вини водія ОСОБА_2 і це доведено постановою судді від 21.08.2007 року про притягнення названого водія до адміністративної відповідальності, та ці обставини узгоджуються із поясненнями сторін.
Крім того, у суду немає підстав ставити під сумнів звіт експерта-товарознавця від 03.08.2007 року щодо кількості встановлених пошкоджень автомобіля позивача та вартості його відновлювального ремонту в розмірі 3982,30 гривень.
Оскільки, як вбачається із пояснень сторін, вказаний автомобіль відремонтовано, то сума збитків складається з вартості його відновлювального ремонту, яка склала 3982,30 гривень, та була сплачена позивачу ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» в сумі 3488,84 гривень / за вирахуванням франшизи в сумі 335,63 гривень/, а також остаточно була погашена добровільно відповідачем шляхом сплати франшизи у вказаному розмірі, що підтверджується договором добровільного страхування автотранспорту від 05.04.2006 року, листом ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» від 26.09.2007 року, письмовими поясненнями позивача та квитанцією про сплату суми франшизи.
При цьому, суд враховує вимоги ч.2 ст.1192 ЦК України щодо того, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається або відповідно до реальної вартості втраченого майна, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В даному випадку встановлений фактичний розмір збитків, завданих майну позивача у вигляді вартості відновлювального ремонту належного йому автомобіля, та наданий представником позивача звіт експерта-товарознавця від 03.02.2009 року щодо ринкової вартості автомобіля позивача після відновлювального ремонту, не впливає на правильність висновку суду.
Тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення втрати товарної вартості автомобіля необґрунтовані нормами ЦК України, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди у таких випадках, та задоволенню не підлягають.
Крім того,|однак| окрім своїх письмових пояснень, позивач не надав суду доказів в обґрунтування тих обставин, що йому була спричинена моральна шкода. Такі пояснення позивача суд оцінює критично, оскільки позивач прямо зацікавлений в результатах розгляду справи та не несе відповідальності за подані суду неправдиві пояснення.
На підставі викладеного, та враховуючи безпідставність вимог позивача щодо стягнення втрати товарної вартості автомобіля, судом не встановлено наявності обставин, що обґрунтовують і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, і суд вважає за необхідне в зазначеній частині позову також відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 57-61, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Тачанка» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін