ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 19/49-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від апелянта - Авраменко О.В. - за довіреністю від 01.01.2015р.;

від кредиторів - не з'явились;

від ОСОБА_2 - Жулавський С.А. - на підставі договору про надання правових послуг адвоката від 23.03.2015р., ордеру від 31.03.2015р., ОСОБА_4 - на підставі договору про надання правової допомоги від 23.03.2015р., ордеру від 28.03.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Садко Р.І." Чупруна Євгенія Вікторовича (вх. №1771 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі № 19/49-10,

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Білопілля,

до Фермерського господарства "Садко Р.І.", с. Нижня Сироватка, Сумська область,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі №19/49-10 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні заяви № 02-01/19/49-10/1303 від 16.10.2014 року ліквідатора ФГ "Садко Р.І." арбітражного керуючого Чупруна Є.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування, який був укладений 26.12.2009 року між ФГ "Садко Р.І." та ОСОБА_2 та угоди про залік зустрічних грошових вимог, укладеного 22.01.2010 року між ФГ "Садко Р.І." та ОСОБА_2 - відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив про відповідність укладеного договору купівлі-продажу та угоди про залік зустрічних вимог нормам статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, спрямованість вказаних договорів на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Також, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що ліквідатором Фермерського господарства "Садко Р.І." не надано доказів наявності підстав для визнання вказаних угод недійсними, встановлених ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI), та, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні поданої ним заяви від 16.10.2014р.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор Фермерського господарства "Садко Р.І." звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі № 19/49-10 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Фермерського господарства "Садко Р.І." № 02-01/19/49-10/1303 від 16.10.2014 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування від 26.12.2009р. та угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010р., що укладені між Фермерським господарством "Садко Р.І." та ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ліквідатор Фермерського господарства "Садко Р.І." зазначає про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI) та визнання укладеного між Фермерським господарством "Садко Р.І." та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну з устаткуванням від 26.12.2009р. та угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.01.2010р. недійсними у зв'язку з тим, що зазначені угоди надали перевагу одному кредитору - ОСОБА_2 перед іншими.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не взято до уваги відсутність у Фермерського господарства "Садко Р.І." зернозбирального комбайну Case IH 2388 серії НОМЕР_1 2008 року випуску, жатки зернової Case серія НОМЕР_2, теліжки для жатки Case на дату укладення договору купівлі-продажу від 26.12.2009р., оскільки зазначене майно на той час перебувало у розшуку.

Таким чином, на думку апелянта, вказані обставини свідчать про неможливість передачі спірного майна боржника за актом прийому-передачі від 27.12.2009р. ОСОБА_2 та відсутність спрямованості укладених спірних угод на настання реальних правових наслідків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р. апеляційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства «Садко Р.І.» Чупруна Євгенія Вікторовича прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить суд ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі № 19/49-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. № 4991 від 30.03.2015р.).

Зокрема, ОСОБА_2 зазначає про визначеність підстав для визнання угод недійсними в межах провадження у справі про банкрутство на стадії ліквідації п. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом" (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI).

На підставі розпорядження секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у зв'язку з хворобою судді Здоровко Л.М. розгляд справи здійснено у зміненому складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В, суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі № 19/49-10 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Фермерського господарства "Садко Р.І." № 02-01/19/49-10/1303 від 16.10.2014р. Представники ОСОБА_2 заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі № 19/49-10 - без змін.

Представники кредиторів в судове засідання не з'явились. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№007206) копії ухвал про прийняття апеляційної скарги до провадження були направлені 20.03.2015р. за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі, що свідчить про належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання.

Також, даний факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за вих. № 007206/1, 007206/5, які долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також те, що представник апелянта, ОСОБА_2 з'явились в судове засідання та надали пояснення щодо своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.12.2009р. між Фермерським господарством "Садко Р.І." (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець оплатно на умовах даного договору передає у власність покупця належний йому зернозбиральний комбайн Case IH 2388 серія НОМЕР_1, жатку зернову Case серія НОМЕР_2, теліжку для жатки Case та відповідні реєстраційні та технічні документи на вищевказане майно (т.4, а.с. 119).

На підставі акту приймання-передачі від 27.12.2009р. Фермерським господарством "Садко Р.І." передано ОСОБА_2 зернозбиральний комбайн Case 2388, а також устаткування до нього (т.4, а.с. 118).

22.01.2010р. між Фермерським господарством "Садко Р.І." та ОСОБА_2 укладено угоду про залік зустрічних грошових вимог, відповідно до положень якої борг ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 26.12.2009р. було списано рахунок погашення заборгованості ФГ "Садко Р.І." за кредитним договором та договором про сумісну діяльність (т.4, а.с. 117).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Садко Р.І.".

Постановою господарського суду Сумської обалсті від 28.04.2011р. у справі №19/49-10 Фермерське господарство "Садко Р.І." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

В жовтні 2014р. до господарського суду Сумської області подано заяву ліквідатора Чупруна Є.В. про визнання договору купівлі-продажу та угоди про залік зустрічних вимог недійсними (т.4, а.с. 116).

Обґрунтовуючи подану заяву, ліквідатор зазначає, що боржник передав ОСОБА_2 майно в рахунок виконання грошових вимог у період, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна боржника, і через виконання зобов'язання перед ОСОБА_2 до порушення справи про банкрутство ФГ "Садко Р.І." стало неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами стало повністю неможливим.

Також, на думку арбітражного керуючого, договір купівлі-продажу від 26.12.2009р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що є підставою для визнання його недійсним.

В листопаді 2014р. ліквідатором до господарського суду Сумської області подано заяву від 16.10.2014р. № 02-01/19/49-10/356 про зміну підстав визнання договорів недійсними за заявою від 16.10.2014р. № 02-01/19/49-10/1303 (т.4, а.с. 143).

Зокрема, ліквідатор, посилаючись на положення п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 22.12.2011р. № 4212-VI), зазначає, що угоди, укладені боржником - Фермерським господарством "Садко Р.І." з ОСОБА_2 надали перевагу одному кредитору перед іншими.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Сумської області від 15.01.2015р., якою відмовлено в задоволенні заяви від 16.10.2014р. № 02-01/19/49-10/1303 ліквідатор Фермерського господарства "Садко Р.І." Чупрун Є.В. звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами пункту 1-1 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. №4212-VI, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою місцевого господарського суду від 28.04.2011р. визнано Фермерське господарство "Садко Р.І." банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними

угоди боржника.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на

одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають

відновленню платоспроможності боржника.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок за майно, яке передано ОСОБА_2 на підстав договору купівлі-продажу від 28.12.2009р., проведено на підставі угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.01.2010р.

Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу вартість комбайну з устаткуванням становить 1221765 грн.

Як зазначено в угоді про залік зустрічних грошових вимог, борг ОСОБА_2 перед ФГ "Садка Р.І." складає 1221765,00 грн.

Зокрема, борг ФГ "Садко Р.І." перед ОСОБА_2 виник на підставі договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну та устаткування до нього від 26.12.2009р. Зобов'язання ФГ "Садко Р.І." перед ОСОБА_2 виникли на підставі договору про сумісну діяльність (надання зворотної фінансової допомоги) та з підстав погашення ОСОБА_2 боргу ФГ "Садко Р.І." перед ПАТ КБ "Приватбанк" по кредитному договору, який укладено між ФГ "Садко Р.І." та банком.

Факт отримання Фермерським господарством "Садко Р.І." грошових коштів від ОСОБА_2 підтверджено банківською квитанцією від 15.07.2008р. та прибутковим касовим ордером Фермерського господарства "Садко Р.І." від 01.08.2008р. № 20 на загальну суму 960350,00 грн.

Факт виконання Фермерським господарством "Садко Р.І." грошових зобов'язань ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів підтверджено банківськими квитанціями та платіжним дорученням, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема:

- квитанцією від 17.08.2009р. на суму 39831,16 грн.;

- квитанцією від 20.10.2009р. на суму 51529,40 грн.;

- квитанцією від 21.12.2009р. на суму 118767,44 грн.;

- платіжним дорученням від 15.12.2009р. № 1463745888 на суму 51289,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що вказані угоди не є довгостроковими та виконані в повному обсязі до порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, з урахування загальної кредиторської заборгованості боржника перед кредиторами в розмірі 1395530,79 грн., апелянтом не надано доказів, що спірні угоди завдають збитків боржнику, а також їх виконання створюють умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Таким чином, колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, дійшла висновку про правомірність висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство, щодо визнання спірних угод недійсними.

Щодо посилання апелянта на положення ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство як підстави для визнання укладених між ФГ "Садко Р.І." та ОСОБА_2 угод недійсними, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою

протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Ліквідатор при обґрунтуванні наявності підстав для застосування вказаних норм права, посилається на помилку законодавця у ст. 25 Закону про банкрутство щодо посилання на приписи норми ч.10 ст. 17 замість посилання на приписи ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство.

При цьому, колегія суддів вважає вказане твердження апелянта є хибним та таким, що допускає вільне тлумачення імперативної норми Закону про банкрутство.

Проаналізувавши положення ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що норми ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними і передбачені для застосування судом виключно на стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду Україні від 27.05.2014р. у справі № 5/19.

Визначені ж у ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство підстави для визнання угод (майнових дій) боржника недійсними - є спеціальними підставами для визнання угод (майнових дій) боржника недійсними на стадії проведення ліквідаційної процедури банкрута.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд під час розгляду справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ліквідатора правових підстав для звернення до господарського суду з заявою про визнання недійсною угоди боржника з підстав, передбачених ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, а також відсутності підстав для визнання угод недійсними, укладених банкрутом до порушення провадження у справі про банкрутство, передбачених ч. 10 ст. 17 вказаного Закону.

Щодо посилання апелянта на наявність загальних підстав для визнання спірних угод недійсними, передбачені Цивільним кодексом України, а саме - відсутність спрямованості укладених угод на настання реальних правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин можу бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до підпункту 3.11 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

На думку колегії суддів, твердження скаржника щодо факту відсутності зернозбирального комбайну та устаткування до нього у Фермерського господарства "Садко Р.І." на дату укладення договору купівлі-продажу зазначеного майна від 26.12.2009р. та неможливості передачі його за актом приймання-передачі ОСОБА_2, що, на його думку, свідчить про відсутність спрямованості сторін спірного договору на настання правового результату, обумовленого спірним договором, є необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу передача комбайна з устаткуванням від продавця до покупця здійснюється за актом приймання-передачі.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що право власності на комбайн з устаткуванням виникає у покупця з моменту підписання даного договору, а саме 26.12.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 26.12.2009р. підписаний особисто ОСОБА_2 та Садко Р.І. від імені Фермерського господарства "Садко Р.І.", а також скріплений печаткою фермерського господарства.

На підставі акту приймання-передачі від 27.12.2009р. Фермерським господарством "Садко Р.І." передано ОСОБА_2 зернозбиральний комбайн Case 2388, а також устаткування до нього (т.4, а.с. 118).

Вказаний акт приймання-передачі також містить підписи сторін укладеного договору купівлі-продажу, що не заперечують сторони спірного договору, а також не спростовано апелянтом у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не спростовано факту обізнаності ФГ "Садко Р.І." про місцезнаходження майна, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу на час його укладення.

Крім того, в рахунок оплати отриманого майна ОСОБА_2 було зараховано грошове зобов'язання ФГ "Садко Р.І." перед ним в розмірі 1221765,00 грн. на підставі угоди про залік зустрічних грошових вимог від 22.01.2010р.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 здійснено реєстрацію майна, яке є предметом спірного договору, в органах державного технічного нагляду, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 (т.4, а.с. 141).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_2 та ФГ "Садко Р.І." свідчать про спрямованість волевиявлення обох сторін на укладення договору купівлі-продажу зернозбирального комбайну з устаткуванням до нього та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також виконання сторонами умов спірного договору, зокрема, на підставі укладеної угоди про зарахування зустрічної однорідної вимоги від 22.01.2010р.

При цьому, апелянтом, в супереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано достатніх доказів, які свідчили про наявність умислу обох сторін спірного договору на укладення фіктивного правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що ухвала господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі №19/49-10 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Садко Р.І." Чупруна Є.В. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 15.01.2015р. у справі №19/49-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.04.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Р.А. Гетьман