Справа № 22-11011/2006 Головуючий у 1 інстанції - Грицаюк Н.М. Категорія - 21 Доповідач ГуроваО.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Гурової О.М., суддів - Могутової Н.Г., Шевченко В.Ю., при секретарі - Миснянко М.П., за участю - представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області звернулись до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
В апеляційній скарзі представник позивача просив змінити зазначене рішення та стягнути на його користь суму моральної шкоди у розмірі 28 000 гривень. Вважав, що сума моральної шкоди, яка стягнута судом не відповідає ступеню фізичних та моральних страждань позивача.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що на 2006 р. призупинено дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим (членам їх сімей). Як вбачається з Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", на теперішній час відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за моральну шкоду немає, тому не існує правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди. Крім того, відділення Фонду вважало, що відповідно до положень Закону, факт спричинення моральної шкоди позивачу має бути підтвердженим висновком МСЕК.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги ОСОБА_2, посилався на те, що позивач працював на шахті „Комсомолець" ВО „Артемвугілля" начальником дільниці з повним робочим днем в шахті.
14 лютого 2003 p. під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого було пошкоджене здоров"я: при виїзді з шахти у ОСОБА_2 виявлений крупно-осередковий інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлунка серця. Згідно з актом про нещасний випадок НОМЕР_1, різке погіршення стану здоров"я позивача стало наслідком впливу шкідливих виробничих факторів.
За висновком МСЕК від 22 вересня 2003 р. позивачу вперше було встановлено 40% втрати ним професійної працездатності з визнанням інвадідом 3-ї групи. При переогляді в грудні 2005 р. покращень стану здоров"я позивача МСЕК не виявлено.
Враховуючи тяжкість стану здоров"я ОСОБА_2, тривалий термін лікування, неможливість продовження роботи в підземних умовах та з фізичними навантаженнями, необхідність додаткових зусиль для організації життя, порушення звичайних життєвих стосунків, суд вважав за можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди позивачу -10000 грн.
Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду - не підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд встановив, що позивачу під час нещасного випадку на виробництві 14 лютого 2003 р. було спричинено пошкодження здоров"я у вигляді крупно-осередкового інфаркту міокарда задньої стінки лівого шлунка серця. Згідно з актом про нещасний випадок НОМЕР_1, різке погіршення стану здоров"я позивача стало наслідком впливу шкідливих виробничих факторів.
За висновком МСЕК від 22 вересня 2003 р. позивачу вперше було встановлено 40% втрати ним професійної працездатності з визнанням інвалідом 3-ї групи. При переогляді в грудні 2005 р. покращень стану здоров"я позивача МСЕК не виявлено.
Встановлюючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд зазначив у рішенні, що враховує, що позивач пережив моральні страждання в зв"язку з погіршенням його стану здоров"я, в досить молодому віці вже визнаий інвалідом 3 групи з відповідними обмеженнями, встановленими МСЕК щодо працевлаштування, обмежений в можливості вести звичайний спосіб життя, тому вважав за достатнє стягнути з відповідача 10000 грн. у відшкодування заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду стосовно розміру суми моральної шкоди не відповідає обставинам справи, що відповідно до ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
На думку Апеляційного суду, стягнута з відповідача на користь ОСОБА_2 сума не відповідає тяжкості перенесених моральних страждань.
Як вбачається з витягу з амбулаторної картки хворого ОСОБА_2 (а.с. 13-16), позивач з лютого 2003 р. знаходиться під постійним наглядом лікарів: кардіолога, невропатолога горлівської міської лікарні № 2. Протягом 2003 р. постійно відчував напади гострого болю за грудиною, головний біль, труднощі з диханням при фізичних навантаженнях. В 2004 р. стан здоров"я не змінився, рекомендовані консультації та видано направлення до кардіолога ДОКТМО. В квітні та серпні 2004 p., квітні та листопаді 2005 p., квітні 2006 р. позивач знову знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні лікарні. За висновками МСЕК ОСОБА_2 потребує медикаментозного та санаторно-курортного лікування, його заборонені: важка фізична праця, робота в підземних умовах, робота в нічні зміни, психоемоційні навантаження.
Наведені проблеми зі станом здоров"я потягли суттєві зміни в організації його життя, позивач був звільнений з роботи в зв"язку з неможливістю її виконання за станом здоров"я, і відповідно, втратив високооплачуване робоче місце, не може виконувати домашню роботу, що вимагає фізичних навантажень, відчуває психоемоційний дискомфорт з приводу постійного почуття загальної слабкості, болю в області серця, визнання інвалідом 3-ї групи в молодому віці.
Враховуючи серйозне пошкодження життєво важного органу, неможливість відновлення попереднього стану здоров"я, що спричинило стійку втрату ОСОБА_2 працездатності на 40% і визвало моральні страждання, а також тривалий розлад його психоемоційного та фізичного стану в зв"язку з неможливістю вести повноцінний спосіб життя, Апеляційний суд вважає, що характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, важкий стан його здоров"я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, суттєвість зусиль, необхідних для підтримання стану здоров"я, потребують відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 18000 тис. грн. При цьому Апеляційний суд виходить з засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ц-міському районі м. Горлівки про необхідність додаткових висновків МСЕК про спричинення позивачу моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки не грунтуються на Законі.
Не можуть бути задоволені і доводи відповідача про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «„Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Безпідставні й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відділення виконавчої дирекції Фонду є неналежним відповідачем по справі, оскільки вони суперечать вимогам статей 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Інші доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду також не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року скасувати.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 18000 грн. (вісімнадцять тисяч грн.)
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді