№ 2-401

                                                                                                                             2009 рік.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

28 січня 2009 року.                                                                    Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                     Богдана С.І.

при секретарі                                                                              Яценко Н.М.

з участю адвокатів                                                                   ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3про поділ спільного майна подружжя, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в квартирі,

                                                        В С Т А Н О В И В :

            Позивач ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна в якому послався на те, що 29.04.1990 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою, від шлюбу є одна дитина - дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

            Мати його дружини - ОСОБА_5 була членом ЖБК № 61 і їй належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1. За дану квартиру вона 27.07.1989 року внесла перший внесок в сумі 3700 крб.

            З самого початку спільного проживання з відповідачкою ОСОБА_4. була домовленість, що як тільки вони назбирають гроші, то виплатять вартість кооперативної квартири де проживала мати дружини, та перейдуть проживати в цю квартиру, як у спільну власність.

            03.01.1992 року від імені ОСОБА_4. в ЖБК № 61  було внесено за квартиру АДРЕСА_1 6034 крб. Їхніх спільних грошей і дружина - ОСОБА_4. була прийнята в цей житлово-будівельний кооператив замість матері - ОСОБА_5.. Оскільки спірна квартира повністю була викуплена, то у відповідності до ст.. 384 ч.3 ЦК України вона стала власністю члена кооперативу ОСОБА_4.. З того часу він з дружиною та дитиною постійно проживали у спірній квартирі, хоча зареєструвалася в ній тільки відповідачка з дитиною і цей факт можуть підтвердити свідки.

            Рішенням Шевченківського райсуду м. Чернівці від 26.06.2008 року шлюб між ним та відповідачкою розірваний, але разом з цим, питання про поділ спільного майна, зокрема вищевказаної квартири відповідачка вирішувати не бажає і з цієї причини не бажає реєструвати право власності на нерухоме майно в єдиному електронному реєстрі.

         Відповідно до ст.ст. 60 та 62 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і якщо майно дружини, чоловіка з часу шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя , воно в разі спору може за рішенням суду бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

           Вважає, що у зв'язку з тим, що за рахунок їхніх коштів вартість соєвого внеску збільшилась втричі, паєнакопичення та сама квартира стали спільною сумісною власністю подружжя.

            Вартістю аналогічної квартири в даному районі м. Чернівці згідно оголошень в газеті „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” дорівнює 65000  дол. США, що еквівалентно 312000 грн., його частка відповідно до вимог ст.. 70 СК України складає половину вартості квартири, а саме 156000 гривень і цю суму він бажає отримати з відповідачки, залишивши квартиру їй в натурі.

            Тому просив ухвалити рішення, яким визнати, що кв. АДРЕСА_1 є спільною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3та розділити спільне майно подружжя виділивши ОСОБА_4. в натурі на праві власності квартиру АДРЕСА_1 вартістю 312000 гривень стягнувши з ОСОБА_4. в його користь 156000 гривень.

             В ході судового засідання представник позивача ОСОБА_3. звернувся до суду з заявою в порядку ст.. 31 ЦПК України про збільшення розміру позовних вимог і просив з врахуванням того, що на теперішній час курс долара США виріс до 6 гривень за 1 долар США, вартість квартири у гривневому еквіваленті становить 390000 гривень, то його доля в грошовому вигляді становить 195000 гривень, а тому просив стягнути в його користь з відповідачки ОСОБА_4. саме цю суму - 195000 гривень.

            Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3. про поділ майна подружжя в якій зазначила, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3. в своєму позові зазначає, що 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 належить їй та йому на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу як майно подружжя придбане під час шлюбу. Однак з цим вона погодитися не може у зв'язку з тим, що її мати - ОСОБА_5. стояла на черзі на отримання кооперативної квартири і ЖБК № 61 і було прийняте рішення про надання їхній сім”ї двокімнатної квартири АДРЕСА_1 21 липня 1989 року на розрахунковий рахунок ЖБК № 61 її матір”ю ОСОБА_5. було внесено спільні з батьком кошти в сумі 3700 крб. І це підтверджується довідкою ЖБК № 61 від 03.09.2008 року № 69. Про це не заперечує і сам ОСОБА_3.

             Таким чином її батько та мати мають право на частку в даній квартирі, а саме на її 38/100, так як загальна сума коштів, які були внесені за квартиру становлять 9734 крб., вони внесли 3700 крб., а вона з ОСОБА_3. 6034 крб.. Однак ОСОБА_3. вважає, що якщо вона внесла решту коштів, а саме 6034 крб., то він має право на 1/2 від її вартості.        

              У відповідності до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

             Вважає, що вона з ОСОБА_3. мають право тільки на 1/2  частину від тієї суми, яка була внесена ними. В процентному виразі частка її батьків становить 38/100, їхні спільна частка з ОСОБА_3. становить 62/100, і таким чином її частка особисто становить 31\100.

             ОСОБА_3. стверджує, що вартість квартири становить 65000 дол. США, що еквівалентно 312000 гривень. Таким чином їхня частка з ОСОБА_3. в квартирі дорівнює 193440 гривень і її частка як дружини в грошовому вигляді становить 96720 гривень.

          З 2000 року і по теперішній час вона знаходиться на роботі в республіці Італія, з 2004 року і по теперішній час відповідач ОСОБА_3. також знаходиться на роботі в республіці Італія. 30.11.2007 року в Банку „ Banka Popolare di Milano ” відповідач на своє ім”я відкрив поточний рахунок і поклав на нього їхні спільні гроші в сумі 19673 ЄВРО, що становить 135743 грн..

            Оскільки їх стосунки погіршилися, то відповідач 13.12.2007 року без її згоди зняв з вищезазначеного рахунку 17000 ЄВРО і розпорядився ними на власний розсуд. Вважає. Що оскільки зазначена сума грошей була покладена на рахунок банку під час зареєстрованого шлюбу, то вона як дружина має право на 1/2  частину, а саме на 9836,50 ЄВРО. Відповідно до курсу Нацбанку України вказана сума становить 67871 грн. 50 коп.. таким чином ними придбано майна на суму 260820 гривень, її частка і частка відповідача становить 164591 грн. 50 коп.

           Таким чином просила поділити спільне майно подружжя і виділити їй 62/100 двокімнатної квартири, що становить 193440 гривень, а відповідачу виділити вклад в банку в сумі 19673 ЄВРО, що становить 135743 гривні і стягнути з неї в користь відповідача 28848 гривень 50 копійок різниці в долях в грошовому вигляді.

           В листопаді 2008 року ОСОБА_4. звернулася до суду з заявою про зміну позовних вимог де зазначила, що фактично нею з відповідачем було придбано майна подружжя на суму 296940 гривень, а саме квартира вартістю 193440 грн. та вклад в банку на суму 15000 ЄВРО, що становить 103500 гривень, а тому просила поділити спільне майно подружжя і виділити їй двохкімнатну квартиру вартістю 193440 гривень, а ОСОБА_3. виділити банківський вклад в сумі 15000 ЄВРО, що становить еквівалентно 103500 грн., а також стягнути з неї в користь відповідача 44970 гривень різниці  в долях в грошовому вигляді, від вимог про розподіл грошового вкладу в сумі 19673 ЄВРО, що становить 134760 гривень відмовилась.

            ОСОБА_5. та ОСОБА_6. звернулися з зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання права власності на частку в квартирі в якому посилаються на те, що вони - позивачі знаходяться в зареєстрованому шлюбі. У зв'язку з тим, що вона ОСОБА_5. стояла на черзі на отримання кооперативної квартири, то був утворений ЖБК № 61 і було прийняте рішення про надання їхній сім”ї двокімнатної квартири АДРЕСА_1. 21 липня 1989 року на розрахунковий рахунок ЖБК № 61 нею, ОСОБА_5. були внесені її та чоловіка ОСОБА_6. спільні кошти в сумі 3700 крб.

              Таким чином вони мають право на частку в даній квартирі, а саме на її 38/100, так як загальна сума коштів які були внесені за квартиру становить 9734 крб., вони внесли 3700 крб., а відповідачі 6034 крб.. Однак відповідач ОСОБА_3. вважає, що його колишня дружина ОСОБА_4. внесла решту коштів за квартиру, а саме 6034 крб., то він має право на 1/2  від її вартості.

               Це порушує їхні права, а тому вони змушені звертатися до суду з позовом про захист своїх прав.

               Як стверджує ОСОБА_3. вартість квартири становить 65000 дол. США, що еквівалентно 312000 грн.. В процентному виразі їхня частка становить 38 %  ( 3700 х 100 : 9734 ) , а в грошовому виразі їхня частка в спірній квартирі дорівнює 118560 грн.

( 312000х38:100 ).

                 Тому просили визнати за ними право власності на 38/100 квартири АДРЕСА_1, що становить 118560 гривень .

               Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає, що первісний позов ОСОБА_3. підлягає частковому задоволенню, а в позовах ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6. слід відмовити.

                Судом встановлено , що позивач за первісним позовом ОСОБА_3. та відповідачка ОСОБА_4. з квітня 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

                Станом на січень 1990 року членом ЖБК № 61 в м. Чернівці була ОСОБА_5 і нею було внесено перший пайовий внесок в сумі 3700 крб. за квартиру АДРЕСА_1 .

                 Після цього, ОСОБА_5. вийшла з членів ЖБК № 61 і членом цього ЖБК стала ОСОБА_4,  яка на той час перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . В січні 1992 року ОСОБА_4. зробила остаточний внесок за квартиру в сумі 6034 крб. і дана сума грошей була спільним майном подружжя , а саме ОСОБА_3. та ОСОБА_4. і з 18.06.1992 року ОСОБА_4. зареєструвалась в цій квартирі і проживала в ній разом з чоловіком ОСОБА_3. та дитиною ОСОБА_7

                 Таким чином сторони - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. придбали дане майно в період шлюбу і це майно у вигляді квартири є їх спільним майном подружжя, а тому квартиру АДРЕСА_1 слід визнати спільною сумісною власністю подружжя і кожному з них - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. належить по 1/2  частині цього майна.

                   З довідки Чернівецького КОБТІ № 257 від 05.02.2008 року вбачається, що право власності на кв. АДРЕСА_1 не зареєстровано .

                    Що стосується вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_3. про розподіл квартири, то в цій частині суд вважає, що слід відмовити виходячи з наступного. Позивач просить розділити майно таким чином, щоб йому виділити грошову компенсацію вартості його частки, а відповідачці ОСОБА_4. виділити в натурі квартиру. Однак відповідачка ОСОБА_4. не погодилася з тією сумою, яка зазначена позивачем, відповідної оцінки дійсної вартості квартири позивачем не проведено, висновку експерта будівельника про неможливість розподілу квартири в натурі не має.

                     Тому при таких обставинах суд вважає, що провести розподіл квартири

без врахування того, що обидві сторони згідні на стягнення з них грошових коштів вартості майна, без дійсної оцінки вартості майна неможливо, а тому в цій частині позову слід позивачу ОСОБА_3. відмовити.

                     Що стосується позовних вимог ОСОБА_4. про поділ майна подружжя, зокрема квартири та грошового вкладу, то в позові їй слід відмовити виходячи з того, що нею не внесено на депозит суду суми вартості майна яку вона вважає що належить ОСОБА_3., позивачка не визначила дійсну ринкову вартість майна, а також не довела того, що відповідач за її позовом ОСОБА_3. має інше житло в якому міг би проживати у разі присудження майна у вигляді квартири в натурі ОСОБА_4.

                    Що стосується вимог про поділ грошового вкладу в сумі 15000 ЄВРО , що становить 103500 гривень і виділ його ОСОБА_3., то в цій частині їй слід відмовити виходячи з того, що вона особисто знімала цю суму грошей з банківського вкладу  в Республіці Італія і використала її на свої особисті потреби. Це підтверджується банківськими документами , які відповідним чином перекладені з італійської на українську мову.

                     У відношенні позовних вимог ОСОБА_5. та ОСОБА_6. про визнання права власності на частку в квартирі суд вважає, що в цьому позові позивачам слід відмовити виходячи з наступного.

                     Дійсно ОСОБА_5. в липні 1989 року внесла 3700 крб. в рахунок погашення паю в ЖБК № 61 за квартиру АДРЕСА_1. Однак після цього вона вийшла з членів ЖБК і на її місце була прийнята її донька ОСОБА_4., яка в подальшому сама особисто вносила гроші за дану квартиру. При цьому ні ОСОБА_5. , ні ОСОБА_6., які є батьками ОСОБА_4. не мали ніяких претензій до неї по поверненню коштів сплачених ними за квартиру. Дана сума 3700 крб. була сплачена в рахунок погашення суми пайових внесків за доньку, позивачі ОСОБА_5. та ОСОБА_6. не мали ніколи бажання проживати в цій квартирі та вносити за неї гроші до повного погашення, а тому вважати, що вони набули право власності на квартиру внісши перший внесок за квартиру підстав не має, тому їм слід відмовити в позові.

                 На підставі викладеного та ст.ст. 379,382,384,392 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд -

                                                                В И Р І Ш И В :

                 Позов ОСОБА_3задовольнити частково і визнати, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3та ОСОБА_4.

                 В частині поділу майна подружжя у вигляді квартири ОСОБА_3 відмовити.

                  В позові ОСОБА_4 про поділ майна подружжя у вигляді квартири та грошового вкладу відмовити.

                 В позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на частку в квартиріАДРЕСА_1відмовити.

               Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

                 Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                 Суддя                                                 Богдан С.І.