№ 2-496

                                                                                                                       2009 рік.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

03 лютого 2009 року.                                                               Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                    Богдана С.І.

при секретарі                                                                             Маренич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2про стягнення грошових коштів,

                                                          В С Т А Н О В И В :

                 Позивач в позовній заяв зазначає, що до виїзду до Португалії на заробітки він проживав з ОСОБА_2, перед виїздом на заробітки він погодив з відповідачкою, що всі зароблені грошові кошти до його приїзду в Україну буде надсилати їй, а після його повернення та поверне всі отримані від нього гроші йому.

               Виїхавши з України в 2004 році він після перших місяців роботи надіслав ОСОБА_2., яка на той час проживала по АДРЕСА_1 7000 ЄВРО за банківським документом № 0256 від 11.11.2004 року, вона ці гроші отримала і повідомила його про це по телефону.

             02.05.2005 року він також надіслав на ім”я відповідачки 3000 ЄВРО , ці гроші відповідачка отримала і повідомила його про це по телефону.

              Таким же чином , через банківські установи він надіслав на ім”я відповідачки 16.05.2006 року 2000 ЄВРО, 13 червня 2007 року надіслав 1000 ЄВРО, 20.07.2006 року направив 1368 ЄВРО, 21.11.2006 року направив 3000 ЄВРО, 25.06.2007 року направив 1685, 60 ЄВРО, а всього протягом 2004-2007 років направив відповідачці 19323,60 ЄВРО. При отриманні від нього грошей відповідачка завжди повідомляла його по телефону і підтверджувала отримані суми.

             Приїхавши в Україну в 2008 році він звернувся до відповідачки з вимогою про повернення йому його грошей, дана розмова проходила в присутності його сина та свідків, однак відповідачка відмовилася повернути йому гроші і виконати таким чином їхню попередню домовленість. При цьому повідомила, що за гроші які вона отримувала від нього, вона купила квартиру та легковий автомобіль і віддавати гроші йому не збирається. Після цього він намагався зустрітися з відповідачкою, однак та уникає зустрічей з ним.

              Відповідно до вимог ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте , згодом відпала.

              Згідно ст.. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі, відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду справи.

             Позивач вважає, що оскільки відповідачка безпідставно не віддає отримані грошові кошти і враховуючи їх відсутність у неї, то вона повинна повернути їх вартість в гривнях еквівалентно до ЄВРО, тому просив стягнути в його користь з відповідачки 189564 гривні 25 копійок, а також всі понесені ним судові витрати по справі, зокрема за сплату судового збору, ІТЗ та за надання правової допомоги.

             В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі і дав свої пояснення.

              Відповідачка в судовому засіданні позовних вимог не визнала, вважає їх безпідставними. Вона дійсно отримувала від позивача грошові кошти, але він їх надсилав їх як повернення боргу, а також оплату за ліки які вона йому купляла.

             Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

             Судом з'ясовано, що позивач дійсно знаходився за кордоном на заробітках і отримані ним грошові кошти надсилав через банківські установи відповідачці, та їх отримувала і використовувала для своїх потреб.

             Те, що позивач направляв гроші відповідачці підтверджується довідкою Чернівецької обласної дирекції „ Райффайзен Банк Аваль ” № 11/5- ( БТ ) від 19.01.2009 року з якої вбачається за період з 01.01.2004 року по 01.01.2008 року ОСОБА-2 було виплачено 1 грошовий переказ за системою „ Вестерн Юніон ”. Відправником коштів, а саме 1220,21 дол. США був ОСОБА_1, відправлення здійснювалося 13.06.2006 року з Іспанії, отримувала гроші ОСОБА_2 14.06.2006 року.

           З довідки Чернівецької філії ВАТ „ Державний експортно - імпортний банк України ” № 071-08/222 від 21.01.2009 року вбачається, що на протязі 2004-2006 років на відкритий на ім”яОСОБА_2банківський рахунок № 2620701711159 надійшли та були зараховані грошові перекази :

- 16.11.2004 року 7000 ЄВРО,

-16.12.2004 року 1490 ЄВРО,

- 12.05.2005 року 2990 ЄВРО,

- 19.10.2005 року 1807 ЄВРО 24 центи,

- 26.09.2006 року 2000 ЄВРО,

- 29.11.2006 року 3000 ЄВРО.

        У повідомленнях за вказаними переказами, відправником коштів являється ОСОБА_1.

        Відповідачка в судовому засіданні пояснювала, що дійсно отримувала від позивача гроші, які той направляв їй за кордону, але 7000 ЄВРО вона отримала в рахунок погашення боргу, оскільки ОСОБА_1. виїжджаючи за кордон позичив у неї цю суму і повернув її. Після цього ОСОБА_1. приїжджаючи в Україну лікувався стаціонарно і вона за свої кошти, а також за гроші які позичала у своїх знайомих купляла йому дорогі ліки , а після того як він виїжджав назад за кордон, він їй повертав затрачені кошти на його лікування.

         Однак суд вважає, що ці доводи відповідачки не має можливості прийняти до уваги, оскільки будь-яких доказів того, що між відповідачкою та позивачем були боргові зобов'язання не було здобуто і відповідачка не надала їх суду у підтвердження своїх доводів. Також не було надано доказів того, що відповідачка купляла за свій кошт дорого вартісні ліки для позивача і таким чином затрачувала свої особисті кошти для позивача і він повинен був повертати їх.

          Таким чином знайшло своє підтвердження, що позивач ОСОБА_1.В. працюючи за кордоном заробляв гроші, які направляв на Україну для отримання їх ОСОБА_2, вона їх отримувала і таким чином в період з листопада 2004 року по листопад 2006 року отримала 18287 ЄВРО 24 центи, що еквівалентно 180168 гривень 63 копійки  та 1220 дол. 21 цент США, що еквівалентно 9395 гривень 62 коп. станом на момент розгляду справи в суді.

            Згідно ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

             Судом було встановлено, що відповідачка отримуючи гроші від позивача, які той направляв їй з-за кордону не мала будь-яких правових підстав звертати їх у свою користь, а тому вся отримана нею сума грошей повинна нею бути повернута позивачу. Оскільки відповідачка відмовляється повернути гроші позивачу які йому належать, їх у вигляді ЄВРО та доларів США немає, то з відповідачки підлягає стягненню вся сума іноземної валюти еквівалентно національній валюті України .

            Оскільки позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, то з відповідачки слід стягнути в користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вимоги про стягнення 5000 грн. за надання правової допомоги не можуть бути задоволені, оскільки ця вимога стосується тільки тоді, коли правова допомога надавалася з боку адвоката, фактично правову допомогу надавав представник, який приймав участь при розгляді справи за усним клопотанням представника позивача за довіреністю.

            На підставі викладеного та ст..ст. 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213.215,218 ЦПК України, суд -

                                                          В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити.

            Стягнути зОСОБА_2в користь ОСОБА_1 189564 гривень 25 копійок, а також понесені судові витрати по справі за сплату судового збору в сумі 1700 гривень, за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 гривень, а всього стягнути 191294 ( сто дев'яносто одну тисячу двісті дев'яносто чотири ) гривні 25 копійок.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

           Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                     Суддя                                                               Богдан С.І.