Справа № 2-67/2009 рік

                                                 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 січня  2009 року.                        Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі:                                            головуючого судді       - Дудакова С.Є.

                                                           при секретарі                -  Колосар О.І. 

розглянувши у відкртому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3  про визнання договору дарування дійсним, -

встановив:

            позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що йому та його з відповідачкою синові належить кв.АДРЕСА_1 Вказував, що  відповідачка з сином 21 січня 1994 року покинули місце проживання і відповідачка написала розписку що вона дарує 2/3 квартири , належних їй та синові, але нотаріально посвідчити розписку не встигла через терміновий виїзд з України. На даний час місце знаходження відповідачки з сином йому невідоме. Він проживає у вказаній квартирі, підтримує її в належному стані, а тому вважає себе власником квартири, а тому просив визнати дійсним договір дарування 2/3 частин кватири АДРЕСА_1укладений 21 січня 1994 року між ним та відповідачкою, яка діяла також і від імені сина.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, пояснила, що дійсно мали і мають місце обставини, вказані у позовній заяві. Крім цього  скориставшись процесуальними правами сторони позовні вимоги змінила, додавши, що крім заявленої позовної вимоги , слід визнати за позивачем право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1

            Відповідачка в судове засідання не з'явилася хоча належним чином була повідомлена по час та місце проведення справи про що свідчить оголошення в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 30 грудня 2008 року.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст 224 ЦПК України. 

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

            Судом встановлено, що дійсно, відповідачкою 21 січня 1994 року була дана розписка від її імені та в інтересах сина про дарування своїх часток квартири по АДРЕСА_1 по 1/3 позивачеві. Дана обставина ніким неоспорена.

            Факт належності вказаної квартири сторонам стверджений копіями свідоцтва про право власності на житло та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно і технічного паспорту.  

            Відповідно до ст..ст. 45, 47, 154 та 220 ЦК України в редакції 1963 року недодержання форми угоди якої вимагає закон, тягне з собою недійсність угоди лише в разі якщо такий наслідок прямо зазначено у законі. Суд може визнати дійсною угоду що потребує нотаріального  оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього, а коли сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалася. Якщо згідно з законом або  згодою сторін  договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складення одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін. підписаними сторонами, яка їх надсилає.