АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 603/132/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М.
Провадження № 22-ц/789/323/15 Доповідач - Гурзель І.В.
Категорія - 02
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,
при секретарі - Панькевич Т.І.
з участю сторін - апелянта ОСОБА_1,
представника відповідача Бориславської Т. В.,
представника третьої особи Ганулі І. М.
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду від 15 квітня 2013 року та додаткове рішення Монастириського районного суду від 14 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Монастириської районної ради, за участю третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання недійсним рішення Монастириської районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА:
06.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся з вищенаведеним позовом та зазначив, що зборами акціонерів ВАТ «Монастириське АТП-16151» - 18.12.2010 року вирішено в рахунок погашення заборгованості з виплати заробітної плати реалізувати йому належні підприємству - матеріальний склад, зварювальний цех, автогараж і благоустрій територій на суму 30034.70 грн.
При зверненні в Монастириське БТІ ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право власності та проведенні державної реєстрації вказаного майна бо рішенням Монастириської районної ради №176 від 16.05.2008 року воно зареєстроване на праві комунальної власності за Монастириською районною радою, чим порушено його права на зазначене майно.
Рішенням Монастириського районного суду від 15.04.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності відмовлено.
Додатковим рішення Монастириського районного суду від 14.08.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не врахував відсутність правових підстав для набуття Монастириською районною радою права власності на спірне майно.
В судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги в межах зазначених доводів.
Представник районної ради апеляційну скаргу заперечила і пояснила , ОСОБА_1 був присутній як депутат районної ради і керівник АТП, на засіданні районної ради де голосувалось питання про передачу спірного майна районній раді а тому він знав що спірне майно АТП не належить і його передача йому незаконна. Також він був на зборах уповноважених представників господарств-учасників Монастириської ШБПМК №11 і майно було передане новоствореному підприємству на праві господарського відання. В подальшому без відома уповноважених представників господарств-учасників було проведено приватизацію майна.
Представник Фонду державного майна України апеляційну скаргу підтримала, та пояснила , що районна рада без відповідної правової підстави набула право власності на спірне майно.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, що до скасування рішення районної ради та визнання свідоцтва про право власності недійсним суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, а у позовних вимогах про визнання права власності на майно за пропуском строку позовної давності.
З таким висновком суду колегія погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до довідки управління агропромислового розвитку Монастириської райдержадміністрації №03-01/152 від 09.02.2013 року, у 1971 році за кошти колгоспів утворена Монастириська міжколгоспна шляхобудівельна організація, яка в квітні 1986 року перейменована в міжколгоспну шляхобудівельну пересувну механізовану колону №11 Монастириського району - далі Монастириська ШБМК №11. 13.05.1995 року рішенням зборів уповноважених представників засновників Монастириської ШБПМК №11 вона була ліквідована, рухоме майно передано у Монастириський райагробуд, а нерухоме - новоствореному Монастириському АТП (а.с. 161, 260 т.1).
13.05.1995 року на зборах уповноважених представників господарств-учасників Монастириської ШБПМК №11 прийнято рішення про її ліквідацію та передачу будівель і споруд, майна колективних с/г підприємств для створення Монастириського автотранспортного підприємства, інші основні засоби передано Монастириському райагробуду (а.с. 25 т.1).
Згідно постанови №3 від 13.05.1995 року представників колективних підприємств Монастириська ШБПМК №11 реорганізована (приєднана) до Монастириського райагробуду, на баланс якого передано основні засоби. Інше нерухоме майно передано новоствореному автотранспортному підприємству.
Протоколом №1 засідання засновників "Монастириського райагробуду" від 25 грудня 2007 року майно Монастириської ШПБМК-11 передано у районну комунальну власність.
Рішенням Монастириської районної ради №176 від 16.05.2008 року за Монастириською районною радою визнано право комунальної власності на нежитлові будівлі та споруди колишньої Монастириської ШБПМК №11 по АДРЕСА_1 (а.с. 71, 235 т.1).
06.06.2008 року Монастириською районною радою Монастириській районній раді видано свідоцтво САВ №883261 про право власності на вказане майно по АДРЕСА_1 (а.с. 69-70 т.1)
ОСОБА_1 оспорюються зазначені правовстановлюючі документи на спірне мано оскільки зборами акціонерів ВАТ «Монастириське АТП-16151» вирішено в рахунок погашення заборгованості з заробітної плати передати ОСОБА_1 належні підприємству - матеріальний склад, зварювальний цех, автогараж і благоустрій територій на суму 30034.70 грн., - протокол зборів акціонерів ВАТ «Монастириське АТП-16151» від 18.12.2010 року (а.с. 3-7 т.1).
При зверненні в Монастириське БТІ ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право власності та проведенні державної реєстрації вказаного майна, так як на підставі рішення №176 від 16.05.2008 року майно зареєстровано на праві комунальної власності за Монастириською районною радою (а.с. 10 т.1).
Разом з тим в матеріалах справи існує акт про передачу основних засобів будівель та споруд по балансовій вартості 2,2 млрд. крб., по залишковій 0,7 млрд. Крб. на баланс новоствореного АТП (а.с. 166). Конкретно які будівлі та споруди в акті не зазначено..
З приводу приналежності зазначених основних засобів до комунальної власності чи власності АТП 16151 існував спір між зазначеними юридичними особами : Монастириським АТП 16151 та Районною радою який вирішувався в порядку адміністративного судочинства (а.с.77). З матеріалів справи вбачається що раніше ОСОБА_1, як представник АТП 16151 представляв інтереси зазначеної юридичної особи у справі за позовом ВАТ "Монастириська автотранспортне підприємство 16151 до Монастириської районної ради про визнання недійсним та скасування рішення монастириської районної ради від 16 травня 2008 року № 176 .
Ухвалою Монастириського районного суду від 21 грудня 2011 року зазначений позов залишено без розгляду в зв"язку з пропуском строку позовної давності. Ухвала набрала законної сили.
Таким чином, Монастириське АТП 16151 станом на час набрання ухвалою законної сили погодилось з перебуванням зазначеного майна у комунальній власності районної ради.
У відповідності з ст. 4. Закону України Про державну реєстрацію речових прав -права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно
до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Таким чином, зазначена норма законодавства передбачає перевагу зареєстрованих державою речових прав над незареєстрованими .
Доводи апелянта, що у відповідності до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Тернопільській області №269 від 14.03.1996 року була розпочата приватизація державного майна Монастириського АТП шляхом перетворення його з державного у ВАТ у власності якого, згідно затвердженого статуту та балансу, перебували зазначенні спірні приміщення, а тому зазначені спірні приміщення є у власності Монастириської АТП, яка належним чином розпорядилась ними, передавши їх йому належними доказами ним не доведені, оскільки Монастириське АТП 16151 погодилось з реєстрацією майнових прав за Монастириською районною радою у грудні 2011 року.
Доводи апелянта по скарзі на додаткове рішення що до захисту його права власності та права витребування власником майна з чужого незаконного володіння не можуть бути до нього застосовані, оскільки набуття ним права власності на зазначене майно є похідним від набуття права власності на зазначене майно Монастириським АТП 16151, яке в судовому порядку права власності на майно зареєстроване в установленому законом порядку за іншою юридичною особою не довело.
Крім того з протоколу зборів від 18 грудня 2010 року вбачається що директор підприємства ОСОБА_1 доповідав зборам що будівлі яке мало підприємство забрано у власність районної ради і підприємство залишилось із рухомим складом а тому реалізація оспорюваного майна ОСОБА_1 зборами в рахунок оплати є безпідставною, оскільки збори знали про відсутність у них права на це майно..
За вказаних обставин, рішення Монастириського районного суду від 15 квітня 2013 року та додаткове рішення Монастириського районного суду від 14 серпня 2013 року є вірним. Підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити
Рішення Монастириського районного суду від 15 квітня 2013 року та додаткове рішення Монастириського районного суду від 14 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель