У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постановлені щодо них судові рішення.

                   За вироком Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2007 року

засуджений: за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна;

засуджений: за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2008 року вирок змінено:

виключено рішення суду першої інстанції про засудження за ч.3 ст. 185 КК України: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по епізодам крадіжки майна ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 21 січня 2005 року; ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по епізодам крадіжки майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 26 квітня 2005 р.;

виключено рішення суду про застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

В решті цей вирок залишено без зміни.

З врахуванням змін, внесених у вирок суду першої інстанції апеляційним судом, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що в період з 17 січня по 26 квітня 2005 року, в смт. Воронеж Шосткінського району Сумської області, вони за попередньою змовою між собою вчинили декілька крадіжок чужого майна.

Так, в ніч на 17 січня 2005 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_3, шляхом зламу замка, проникли до гаражу, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 683 грн.

В ніч на 21 січня 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_3, шляхом підбору ключа до замка, проникли до приміщення сараю, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_7, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 967 грн.

Тієї ж ночі, ОСОБА_1 з ОСОБА_3, зламавши замок, проникли до приміщення літньої кухні, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 394 грн.

В ніч на 2 лютого 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_3, шляхом зламу дверей, проникли до гаражу, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_8, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 3 057 грн. 74 коп.

В ніч на 31 березня 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_3, шляхом підбору ключа до замка, проникли до гаражу, що знаходиться в районі ШЗХР м. Шостка по вул. К.Маркса, звідки таємно викрали майно потерпілогоОСОБА_12 на загальну суму 775 грн.

В ніч на 8 квітня 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_2, зламали двері і проникли до приміщень сараю та прибудови, що знаходяться біля будинку АДРЕСА_4, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_13 на загальну суму 826 грн.

В ніч на 15 квітня 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_2, шляхом підбору ключа до замка, проникли до гаражу, що знаходяться біля будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_14 на загальну суму 9483 грн.

Тієї ж ночі, ОСОБА_1 з ОСОБА_2, підібравши ключ до замка, проникли до гаражу, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_15 на загальну суму 1200 грн. і майно потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 422 грн.

26 квітня 2005 року, приблизно о 3 годині, ОСОБА_1 з ОСОБА_2, зірвали замок і проникли до приміщення сараю, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_17 на загальну суму 740 грн.

Крім того, 26 квітня 2005 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, незаконно заволоділи автомобілем “Москвич-412” потерпілої ОСОБА_18, що знаходився у дворі будинку АДРЕСА_6, в результаті чого потерпілій було заподіяно шкоду на суму 1 907 грн. 01 коп.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на нове розслідування чи новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неповноту та однобічність досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на призначення йому покарання, яке вважає не справедливим. Крім того, засуджений указує на порушення судом першої інстанції його права на захист і на те, що суд першої інстанції, постановляючи вирок, не врахував зміни, які у ході судового слідства були внесені прокурором до пред'явленого обвинувачення;

засуджений ОСОБА_2 також просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на нове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що органом досудового слідства і судом було порушено його право на захист. Також ОСОБА_2 стверджує, що в ході досудового слідства до нього з боку працівників міліції було застосовано незаконні заходи, в результаті чого він написав явку з повинною та відмовився від участі захисника;

засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, також посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, зокрема, в частині засудження по епізоду крадіжки майна ОСОБА_10, порушення кримінально-процесуального закону. Також він вважає, що йому призначено надто суворе покарання, без урахування даних про його стан здоров'я і наявності у нього дитини. Крім того, ОСОБА_3 також заявляє про застосування до нього працівниками міліції незаконних заходів, внаслідок чого він змушений був написати явку з повинною та прийняти участь у проведенні інших слідчих дій.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність часткового задоволення скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зв'язку з необхідністю виключення із судових рішень обвинувачення у вчиненні ними крадіжки майна потерпілого ОСОБА_10, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засуджених, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а скарги засуджених ОСОБА_1 і         ОСОБА_3 слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 цього Кодексу можуть бути: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

У зв'язку з цим, перевірка викладених у скаргах засуджених посилань на неповноту, однобічність досудового і судового слідств, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, до компетенції касаційного суду не відноситься.

Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що у своїх апеляціях засуджені наводили аналогічні за змістом доводи про необхідність скасування постановлених стосовно них судових рішень. Ці доводи були належним чином перевірені апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим в ухвалі викладено відповідні мотиви прийнятого рішення.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає кваліфікацію неправомірних дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України та ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України такою, що відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам, у тому числі показанням самих засуджених про обставини вчинення цих злочинів, які вони давали в ході досудового слідства та в суді, однак згодом змінили, заперечуючи в подальшому свою причетність до вчинених крадіжок. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме такі показання засуджених узгоджуються із зібраними у справі доказами, зокрема, показаннями потерпілих тощо.

Апеляційний суд переглядаючи дану справу правильно виключив із вироку ряд епізодів, які з урахуванням суми викраденого майна не містять складу злочину.

Разом з тим, поза увагою обох судових інстанцій залишився епізод крадіжки майна ОСОБА_10 від 21 січня 2005 року.

Відповідно до Закону України від 02 червня 2005 року “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення” нова редакція ст. 51 КУпАП України передбачає, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що згідно пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6, п. 22.5 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” у 2005 році становило 393 грн. Тобто в період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року викрадення вважається дрібним, якщо вартість викраденого майна не перевищує зазначеної суми.

Згідно даних долученого до матеріалів справи висновку судово-товарознавчої експертизи (т.2, а.с. 176-179) залишкова вартість паяльної лампи, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом з іншим майном викрали у ОСОБА_10, складала 5 грн., а не 50 грн. як про це зазначив у вироку суд. Тобто з урахуванням того, що загальна сума викраденого у потерпілого майна складає 349 грн., зазначене діяння не містить складу передбаченого ч.3 ст. 185 КК України злочину і тому його також слід було із судових рішень виключити.

Що стосується призначеного засудженим покарання, то вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 65 КК України. Зокрема, як видно із змісту мотивувальної частини вироку, при цьому суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та встановлені по справі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Правильним вбачається і виключення апеляційною інстанцією із вироку рішення суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 289 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Підстав для пом'якшення призначеного засудженим покарання колегія суддів не вбачає, у тому числі і у зв'язку з внесенням у вирок змін щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки вони є незначними.

В ході перевірки матеріалів справи не підтвердились посилання ОСОБА_1 на те, що при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи його було обмежено у часі. Так, в ході досудового слідства, судового розгляду та після постановлення вироку і засудженому і його захиснику неодноразово надавались можливості ознайомитись з матеріалами справи. Також у справі відсутні докази, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 про те, що йому відмовляли у побаченнях із захисником.

Суперечать матеріалам справи посилання ОСОБА_2 на порушення його прав у зв'язку з тим, що він не володіє українською мовою, на якій складено усі процесуальні документи по справі, які він підписував не розуміючи змісту. Зокрема, як встановила колегія суддів при перевірці матеріалів даної кримінальної справи, долучені до неї слідчі і судові документи викладені російською мовою, а слідчі дії та судочинство по даній справі за клопотанням самого ОСОБА_2 також провадились російською мовою.

За заявами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про застосування до них під час досудового слідства незаконних заходів проводились відповідні прокурорські перевірки, в результаті яких указані факти не знайшли свого підтвердження і в порушенні кримінальних справ щодо працівників міліції було відмовлено.

Будь-яких інших порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок, колегією суддів по справі не виявлено. Відсутні посилання на такі порушення й у скаргах засуджених.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, касаційні скарги засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінити: виключити рішення про засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по епізоду крадіжки майна ОСОБА_10 від 21 січня 2005 року за ч.3 ст. 185 КК України.