У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 24 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

встановила:

        вироком  Димитровського   міського   суду    Донецької   області від 27 березня 2008 року

ОСОБА_1

Олександра Володимировича,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                               уродженця с. Саврань Одеської області, жителя м. Димитрова Донецької області,                                       раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 серпня 2004 року близько 20 години 15 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ГАЗ-31029, який належав на праві власності ОСОБА_2, рухаючись  проїжджою частиною вулиці Ватутіна у м. Димитрові Донецької області, в   порушення   вимог п. п. 11.4. 2.9 “а” Правил дорожнього руху,  виїхав на смугу зустрічного руху транспорту, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ -2107 - ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водій ОСОБА_3 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

  Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений вказує на незаконність його засудження за ч.1 ст.286 КК України, стверджуючи про те, що не він є винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає про неповноту та однобічність досудового слідства. Вважає, що суд неповно та однобічно дослідив фактичні обставини справи та  навів у вироку  суперечливі показання свідків. Посилається на порушення місцевим судом його права на захист тим, що було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення захисником ОСОБА_5 Крім того, вважає незаконним і рішення суду апеляційної інстанції, оскільки було відмовлено у фіксуванні технічними засобами судового процесу. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції   щодо доведеності винуватості  ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами.

  Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, вчиненого ним за обставин, викладених у вироку, суд послався на показання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які послідовно стверджували, що  автомобіль ГАЗ-31029 під керуванням ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу руху за відсутності перешкод на його смузі руху, на аналогічні показання про це свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. та дані, що містяться у висновку авто-технічної експертизи щодо невідповідності дій ОСОБА_1 Правилам дорожнього руху.

Згідно з даними протоколу огляду місця події  транспортні засоби зіткнулися на смузі руху автомобіля, яким керував потерпілий ОСОБА_3 про що також свідчать характер та локалізація технічних пошкоджень на транспортних засобах учасників дорожньої пригоди.

Даними висновків судово-медичних експертиз стверджується заподіяння потерпілим різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Факт перебування засудженого у стані алкогольного сп'яніння стверджується даними, які містяться у протоколі медичного огляду  ОСОБА_1 від 4 серпня 2004 року.

Із даних, що містяться у висновку автотехнічної експертизи, убачається, що в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам  п. п. 2.9”а”, 11.4 Правил дорожнього руху і знаходилися в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, уникнути якої водій ВАЗ-2107  не мав технічної можливості.

По справі не встановлено підстав ставити під сумнів цей висновок.

 Сукупність наведених у вироку доказів, якими суд дав правильну оцінку, переконливо свідчить про доведеність винуватості      ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Тому доводи скарги про незаконність його засудження є необґрунтованими.

Кваліфікація його  дій за  ч. 1 ст. 286 КК України є правильною.

Законним є й рішення суду про звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі  ст. 49 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належно перевірив версію засудженого про те, що зіткнення  сталося тоді, коли він зупинився із-за несправності двигуна його автомобіля, та обґрунтовано визнав її безпідставною, навівши при цьому мотиви спростування, які ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Отже, доводи касаційної скарги щодо допущеної у справі однобічності і неповноти, є безпідставними.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги засудженого про те, що було порушено його право на захист, оскільки суд, відмовляючи у задоволення клопотання засудженого, обґрунтовано зазначив, що відповідно до вимог ст. 44 КПК України захисником допускається особа, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, а у ОСОБА_5 такого свідоцтва не було.

Згідно з ч. 9 ст. 362 КПК України фіксація технічними засобами в апеляційному суді ведеться тільки у випадку проведення ним судового слідства. З огляду на те, що апеляційний суд не проводив судового слідства, то не було і підстав для фіксування технічними засобами судового процесу.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи також встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій  істотних порушень кримінально-процесуального чи кримінального законів, які б тягнули безумовне  скасування чи зміну постановлених щодо засудженого судових рішень, не допустили.

  Таким чином, в справі не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                              ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1

                                                   Судді:

     Філатов В.М.                  Пекний С.Д.                  Глос Л.Ф