У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючої	Присяжнюк Т.І.,
суддів	Школярова В.Ф. і Федченка О.С.,
за участю прокурора	Казнадзея В.В.,
захисників виправданого та за участю	ОСОБА_12 і ОСОБА_13 ОСОБА_1  ОСОБА_2,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними поданнями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

Вироком апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2008 року

ОСОБА_1, 1964 р. народження, громадянина України, раніше не судимого,

у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 368, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 357 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим за відсутністю у його діях складу злочину.

Постановою цього ж суду від 29 серпня 2008 року щодо

ОСОБА_2, 1957 р. народження, громадянина України, раніше не судимого,

кримінальну справу по обвинуваченню за ч. 1 ст. 369 КК України закрито за відсутністю у його діянні даного складу злочину; у частині обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, справу закрито на підставі п. «г» ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року «Про амністію».

           Органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_2 у даванні хабара, а ОСОБА_1, як службову особу, яка займає відповідальне становище, в одержанні хабара, зловживанні службовим становищем, службовому підробленні та умисному знищенні особливо важливих документів, вчинені при наступних обставинах.

8 листопада 2006 року, ОСОБА_1, який працював суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області, розглянув адміністративну справу щодо ОСОБА_3 за №3-8680, якого обвинувачували у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, і який, не дивлячись на своєчасно вручене йому повідомлення про місце і час розгляду справи, у судове засідання не з'явився. За результатами розгляду ОСОБА_4 виніс постанову про накладення стягнення у виді позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На обкладинці справи він зробив олівцем запис «н/б 1 рік позбавлення».

20 листопада 2006 року один екземпляр цієї постанови було направлено для відома ОСОБА_3 на його домашню адресу. 21 листопада 2006 року для виконання два екземпляри постанови суд направив 4-му міжрайонному відділенню ДАІ УМВС України в Сумській області, а один екземпляр - Конотопському МРВ УМВС України в Сумській області для відома.

У зв'язку з винесеною постановою про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_3 звернувся до свого знайомого ОСОБА_2 з проханням посприяти йому у сплаті штрафу за скоєне правопорушення. ОСОБА_2, який був особисто знайомий з ОСОБА_1 неправильно зрозумівши прохання ОСОБА_3, 23 листопада 2006 року, у приміщенні Конотопського міськрайонного суду, розташованого по АДРЕСА_1, звернувся до ОСОБА_1 з проханням не притягувати ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за указане правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами. За вирішення цього питання, шляхом заміни винесеної 8 листопада 2006 року постанови на іншу про застосування до ОСОБА_3 штрафу в сумі 260 грн., ОСОБА_2 домовився про передачу ОСОБА_1 200 дол. США.

На виконання цієї домовленості ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, діючи незаконно і використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, по телефону дав вказівку командиру роти патрульної служби Конотопського МРВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_5 повернути до суду екземпляр постанови на ОСОБА_3 від 8 листопада 2006 року про позбавлення останнього права керування транспортними засобами. ОСОБА_5, отримавши в канцелярії Конотопського МРВ екземпляр цієї постанови, 23 листопада 2006 року, об 11 год. 10 хв., доставив його до суду і передав ОСОБА_1 у його службовому кабінеті. Тоді ж ОСОБА_1 дав вказівку секретарю суду ОСОБА_11 занести у його кабінет адміністративну справу № 3- 8680 щодо ОСОБА_3, у якій містився оригінал постанови від 8 листопада 2006 року про позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами. Крім того, 24 листопада 2006 року, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 два екземпляри постанови на ОСОБА_3, які він при невстановлених слідством обставинах забрав у 4-му міжрайонному відділенні ДАІ УМВС України в Сумській області, і один екземпляр - отриманий від ОСОБА_3 Того ж дня, діючи за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ОСОБА_3 у банку сплатив 260 грн. штрафу, на підтвердження чого отримав відповідну квитанцію.

24 листопада 2006 року, між 8 год. 16 хв. та 13 год. 11 хв., зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_3 та використовуючи своє службове становище  всупереч інтересам служби, з метою одержання хабара згідно домовленості з ОСОБА_2, у своєму службовому кабінеті на комп'ютері ОСОБА_1 виготовив нову, підроблену за змістом та датою постанову по адміністративній справі № 3 - 8680, датовану 8 листопада 2006 року, про застосування до ОСОБА_3 штрафу у сумі 260 грн. за вчинене ним адміністративне правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 вніс до цієї постанови завідомо для нього неправдиву інформацію щодо присутності ОСОБА_3 при розгляді справи і визнання останнім своєї винуватості, а також вказав неправдиву інформацію про те, що дана постанова винесена ним 8 листопада 2006 року і підписав її.

У цей же день, о 13 год. 11 хв., у своєму службовому кабінеті, за вчинення зазначених дій в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 хабар в сумі 200 дол. США.

Відразу після цього ОСОБА_1, з метою приховання слідів злочину, шляхом розривання, знищив п'ять екземплярів особливо важливих офіційних документів - постанов від 6 листопада 2006 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також три супровідних листа (у двох екземплярах кожний) про направлення цих постанов на виконання та для відома: ОСОБА_3, 4-му міжрайонному відділенню ДАІ УМВС України в Сумській області, Конотопському МРВ УМВС України в Сумській області.

Підроблену постанову та квитанцію про сплату штрафу ОСОБА_1 долучив до адміністративної справи № 3-8680. Також з метою знищення доказів, ОСОБА_1 стер з обкладинки справи виконаний ним же запис «н/б 1 рік позбавлення».

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачувався у незаконному придбанні у невстановлений час і при невстановлених слідством обставинах вогнепальної зброї - саморобного пістолета, та бойових припасів - двох патронів калібру 7,62 мм і 8 патронів калібру 5,6, які він зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_2, і які були вилучені під час обшуку 26 січня 2007 року.

 

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у своєму поданні просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 як незаконний і необґрунтований, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_1 не відповідають встановленим по справі доказам, які на думку автора подання свідчать про вчинення ОСОБА_1 злочинів, указаних у пред'явленому йому обвинуваченні, і яким суд дав неправильну оцінку, взявши до уваги непослідовні, суперечливі показання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та свідків, але залишив поза увагою інші докази, що підтверджують винуватість указаної особи у вчиненні злочинів.

З цих же підстав прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 у частині закриття провадження по справі за ч.1 ст. 369 КК України за відсутністю в його діях складу злочину з направленням справи на новий судовий розгляд.

 

У касаційному поданні прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, також ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 і постанови щодо ОСОБА_2 у частині закриття провадження по справі за ч.1 ст. 369 КК України з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки він вважає ці судові рішення незаконними у зв'язку з однобічністю та неповнотою судового слідства. На думку автора подання викладені у вироку та постанові висновки суд обґрунтував доказами, які містять істотні суперечності, і не взяв до уваги ряд доказів, які підтверджують факт передачі ОСОБА_2 хабара ОСОБА_1 та вчинення останнім інших, зазначених у обвинуваченні злочинів.

 

Правильність прийнятого судом рішення у частині закриття провадження по справі щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 263 КК України на підставі амністії у поданнях не оспорюється.

 

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, захисників, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про законність та обґрунтованість постановлених судом першої інстанції рішень, перевіривши матеріали справи і обговоривши викладенні у поданнях доводи, колегія суддів вважає, що зазначені касаційні подання прокурорів задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень, передбачених ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно розглянувши обставини даної справи, прийшов до правильного висновку про те, що висновки органів досудового слідства щодо обставин вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перелічених у обвинуваченні неправомірних дій, за винятком пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України, є сумнівними, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними, достовірними доказами.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 не визнаючи себе винуватим, дав показання про те, що рішення про позбавлення ОСОБА_3 прав керування транспортними засобами він не приймав, копії відповідної постанови щодо ОСОБА_3 та супровідні листи не знищував, хабар від ОСОБА_2 за заміну цієї постанови не отримував.

Із показань ОСОБА_2 видно, що він не домовлявся з ОСОБА_1 про передачу і не передавав останньому хабара у сумі 200 дол. США за заміну постанови стосовно ОСОБА_3 Також він не вів розмову з ОСОБА_1 і не вчиняв сам ніяких дій по заміні постанови на ОСОБА_3 з рішенням про позбавлення його права керування транспортними засобами на постанову про накладення на ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Із змісту показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що в указаний в обвинуваченні час він дійсно вчинив адміністративне правопорушення, за яке його було оштрафовано на 260 грн. У зв'язку з цим він звертався до ОСОБА_2 з проханням сплатити цей штраф, оскільки зробити це самостійно він не мав можливості. З приводу цього правопорушення з іншими проханнями він більше ні до кого не звертався.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність домовленостей між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про знищення постанови від 6 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3 та її копій, у яких йшла мова про накладення на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також про необхідність виготовлення замість неї іншої постанови про накладення на ОСОБА_3 такого стягнення як штраф, та про передачу за це ОСОБА_1 200 дол. США, ні під час досудового слідства, ні у судовому засіданні установлено не було.

У касаційному поданні прокурори посилаються на те, що цей факт підтверджується показаннями, даними під час досудового слідства, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, висновками почеркознавчих експертиз про відповідні виправлення рукописного тексту про «позбавлення права на 1 рік» на запис про штраф у сумі 260 грн. на обкладинці справи щодо ОСОБА_3, у статистичній картці та контрольному журналі. Крім того, прокурори посилаються на дані відеозапису розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що мали місце у приміщенні суду 23 та 24 листопада 2006 року, зміст яких, на думку авторів подання, свідчить про обізнаність обох учасників розмови щодо накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також підтверджує факт знищення ОСОБА_1 оригіналу та копій указаних в обвинуваченні документів та отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 200 дол. США як хабара.

Але, колегія суддів вважає, що ці доводи не можуть бути підставою для визнання незаконними постановлених по справі рішень суду першої інстанції.

Як видно із матеріалів справи, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на початку досудового слідства дійсно указували на існування постанови про позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами. Але, надалі, ще у ході досудового слідства, вони ці обставини заперечували і пояснили причини виникнення таких розбіжностей у їх показаннях.

У судовому засіданні перелічені свідки також не підтвердили той факт, що вони бачили постанову від 6 листопада 2006 року про позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами.

Те, що до 4-го міжрайонного відділення ДАІ не надходила копія постанови від 6 листопада 2006 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який на той час в указаному відділенні за своїми функціональними обов'язками мав безпосереднє відношення до таких постанов.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердили наявність непоодиноких випадків, коли суд помилково надсилав копії постанов про накладення на правопорушників стягнення у виді штрафу на адресу тих установ, куди такі копії не повинні направлятись. 

Із показань ОСОБА_1 видно, що зазначений в обвинуваченні рукописний текст про позбавлення прав ОСОБА_3 на обкладинці справи, у статистичній картці та журналі був зроблений помилково. Так само помилково було надіслано до Конотопського МРВ копію постанови на ОСОБА_3 про накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 260 грн. Не заперечував ОСОБА_1 і того, що він мав розмову з ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_3 такого стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами. Але, як видно із його показань, таку розмову щодо цього питання він вів, оскільки сприйняв за достовірну інформацію ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами. Після розмови з ОСОБА_2 він перевірив ці обставини і зрозумів, що помилився. Тоді ж були внесені виправлення помилкових записів у сатистичну картку, журнал та на обкладинку справи і на його прохання ОСОБА_5 повернув до суду помилково надіслану до МРВ постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу.

Що стосується передачі ОСОБА_2 200 дол. США ОСОБА_1 та знищення останнім документів, зафіксованих на відеозапису 24 листопада 2006 року, то із показань ОСОБА_2 видно, що це дійсно могли бути долари, які він раніше отримав від ОСОБА_1 на ремонт автомобіля, але повернув їх назад разом з списками необхідних для ремонту запчастин, оскільки атомобіль він не ремонтував. Також на цьому відеозапису міг бути зафіксований момент передачі ним ОСОБА_1 карток для відстрілу дичини, оскільки вони обоє мисливці.

Цих обставин не заперечував ОСОБА_1, підтверджуючи можливість знищення ним отриманих від ОСОБА_2 листків з переліком необхідних для ремонту запчастин.

Голослівними і такими, що не підтверджується будь-якими доказами, вважає колегія посилання у поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на те, що наведені у показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини щодо передачі 200 дол. США були узгоджені їх захисниками.

Дані протоколу судового засідання свідчать про те, що відеозаписи розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мали місце 23 та 24 листопада 2006 року, детально переглядались під час судового слідства. Під час цього перегляду учасники судового розгляду, з врахуванням рівня якості відео- та аудіозаписів, наявності переривання у записах, не заперечували того, що викладені в обвинуваченні категоричні висновки щодо вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій стосовно справи ОСОБА_3 і отримання ним за це 200 дол. США ґрунтуються на примущеннях, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ці записи не можуть бути визнані як безспірний достовірний доказ винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними перелічених у обвинуваченні злочинів, і також детально виклав ці висновки у своїх рішеннях.

Інших об'єктивних доказів, які б спростовували показання, дані під час судового слідства, перелічених свідків, а також ОСОБА_10, ОСОБА_2 і достовірно підтверджували факт виготовлення ОСОБА_1 постанови від 6 листопада 2006 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, знищення ОСОБА_10 такої постанови та її копій, супровідних листів, і отримання ним від ОСОБА_2 хабара, по справі встановлено не було.

Відсутні посилання на такі докази і у касаційних поданнях прокурорів.

У зв'язку з цим, та приймаючи до уваги інші доводи, викладені у мотивувальних частинах вироку та постанови, колегія суддів вважає такими, що відповідають дослідженим доказам, викладені у цих судових рішеннях обґрунтування висновків суду про відсутність доказів по факту виготовлення та знищення ОСОБА_10 постанови від 6 листопада 2006 року про позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами і отримання за це хабара від ОСОБА_2

При таких обставинах правильними є висновки суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368, ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 357 КК України і закриття справи щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст. 369 КК України за відсутністю в їх діях складу злочину.

Указуючи на неповноту судового слідства, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилається на те, що судом не було вирішено питання про призначення експертизи записів розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Але, як видно із змісту протоколу судового засідання, під час проведення судового слідства ніхто із учасників не ставив під сумнів правильність відображення зафіксованих на касетах загальних подій, а також не указував на можливість підробки цих записів. Тому, зазначені доводи колегія суддів не може розцінити як підставу для скасування прийнятих по даній справі судових рішень у зв'язку з неповнотою судового слідства.

Посилаючись у поданнях взагалі на неповноту досудового і судового слідств, їх автори не наводять інших конкретних доводів, які б про це свідчили. В результаті перевірки матеріалів справи колегією судів таких недоліків також не було встановлено.

Безпідставними вважає колегія суддів доводи подання про неправильність висновків суду щодо незаконності дій органів досудового слідства при отриманні роздруківок телефонних розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

            Як видно із матеріалів справи така роздруківка була отримана в одній із філій ЗАТ «Київстар» згідно з постановою місцевого суду, винесеною на підставі ст. 178 КПК України.

Але, відповідно до положень, передбачених у Законі України «Про телекомунікації» зняттям інформації з каналів зв'язку є не тільки отримання змісту переданого по каналу зв'язку інформації, а й сам факт взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж. Такі питання розглядаються головою апеляційного суду чи його заступником у порядку, передбаченому ст. 187 КПК України.

У зв'язку з цим указаний висновок суду про незаконність отримання роздруківок телефонних розмов ОСОБА_1 є правильним, оскільки відповідає як вимогам перелічених законів, так і роз'ясненням, що містяться у постанові № 2 Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року « Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства».

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законні і обґрунтовані рішення по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційні подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 та постанову цього ж суду від 29 серпня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.