У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., розглянувши матеріали заяви Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради звернулося до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по березень 2004 року та з січня 2014 року по грудень 2014 року в загальній сумі 2633 грн. 26 коп., що утворилася за адресою: АДРЕСА_1.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу слід відмовити за наступних підстав:

Згідно ст. 257 ЦПК України загальна  позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.    

Отже на час звернення до суду з заявою про видачу судового наказу по частині вимог сплинув строк позовної давності.

Відповідно до  ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою  сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто у разі розгляду  питання про стягнення заборгованості більш ніж за три роки в порядку наказного провадження, боржник позбавляється можливості застосування  наслідків  спливу строку позовної давності, що в свою чергу порушує його права.

Таким чином, зобов'язання боржника не можуть вважатися безумовними та підлягають доказуванню разом з пред'явленою до стягнення грошовою сумою.

Згідно роз’яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, якщо із заяви і доданих документів вбачається пропуск позовної давності, така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Також, як вбачається з документів, доданих до заяви про видачу судового наказу, основним квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_2 в період з жовтня 2002 року по березень 2004 року був ОСОБА_2, а в період з січня 2014 року по грудень 2014 року – ОСОБА_1

Крім того, суму заборгованості розраховано заявником за період з жовтня 2012 року по березень 2004 року та з січня 2014 року по грудень 2014 року в загальній сумі 2633 грн. 26 коп. з урахуванням сальдо станом на жовтень 2012 року в розмірі 157 грн. 65 коп. та сальдо станом на січень 2014 року в розмірі 583 грн. 25 коп., чим фактично завищено суму заборгованості за спірний період.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Керуючись ст. 100 ч. 3 п. 2 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

У прийняті заяви Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2012 року по березень 2004 року та з січня 2014 року по грудень 2014 року в загальній сумі 2633 грн. 26 коп., що утворилася за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити.

Роз’яснити заявнику право відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України звернутися до суду з такими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Н.Ю. Марченко