Справа № 202/2305/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання Куріної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь завдану дорожньо-транспортною пригодою матеріальну шкоду в розмірі 25326 грн. 73 коп. та моральну шкоду в сумі 6000 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подана до суду заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на автомобіль «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу. Позивач вважає, що оскільки відповідач ніде не працює, ухиляється від відшкодування шкоди, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає за наступних підстав:

Відповідно до частини 1, 3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте суду не надано доказів, що саме відповідач є власником автомобіля «Тойота Прадо» державний номер НОМЕР_1, на який позивач просить накласти арешт у забезпечення його позову.

Відсутність на час розгляду заяви про забезпечення позову відповідних документів, які підтверджують право власності відповідача на вищевказане майно, перешкоджає суду прийняти законне та обґрунтоване рішення про забезпечення позову, яке б відповідало як інтересам позивача, так і не порушувало прав інших осіб застосуванням відповідних заходів забезпечення позову.

Посилання позивача у своїй заяві на те, що належність відповідачу транспортного засобу може бути встановлена шляхом витребування з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська справи про адміністративне правопорушення № 199/9790/14-п (3/199/4082/14), суд вважає неспроможними, оскільки вказані матеріали не є належними документами, що підтверджують право власності особи на майно.

Крім того, з загальнодоступної інформації, яка міститься в мережі Інтернет, суд вважає очевидним, що вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, значно перевищує ціну позову, що в свою чергу буде порушувати принцип співмірності заходів забезпечення з заявленими позовними вимогами.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня оголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутні під час оголошення ухвали, мають право подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.  

Суддя Н.Ю.  Марченко