Справа № 202/2173/15-ц

У Х В А Л А

"06" березня 2015 р. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючої-судді ОСОБА_1 при секретарі Куріній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, зокрема, просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00016 від 16 грудня 2014 року; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 129267 грн., а також сплачену комісію за прийом платежів згідно тарифів банку в розмірі 1292 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подана до суду заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог в розмірі 129267 грн., що належать ТОВ «Євролізинг Україна», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9СД, та знаходяться на рахунку № 26005455539 в АТ «ОСОБА_3 Аваль», МФО 380805, ідентифікаційний код юридичної особи 39321814.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16 грудня 2014 року між нею та ТОВ «Євролізинг Україна» був укладений договір фінансового лізингу № 00016, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов’язання придбати у власність автомобіль «Suzuki Swift», зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору, та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. На виконання вказаного договору нею було сплачено на рахунок відповідача 129267 грн., з якого сума в розмірі 21544,50 грн. виявилася адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов’язані з підготовкою та укладенням договору. Відповідач відмовився передавати їй предмет лізингу, посилаючись на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, 50% від вартості предмету лізингу, комісії за передачу предмету лізингу, а сплачена сума в розмірі 21544,50 грн. є адміністративним платежем за оформлення договору. Це передбачено договором, проте в неї не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання та представником відповідача її введено в оману щодо умов виконання договірних зобов’язань. Враховуючи, що майновий стан та платоспроможність ТОВ «Євролізинг Україна» викликають сумніви щодо можливості виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 129267 грн., оскільки відповідач може відчужити все своє майно або перевести всі грошові кошти зі свого рахунку на інший, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає за наступних підстав:

Відповідно до частини 1, 3 статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте судом не встановлено, що не прийняття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також відповідність цього виду забезпечення позову позовним вимогам.

Суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є втручанням в господарську діяльність ТОВ «Євролізинг Україна» та накладення арешту на грошові кошти товариства, що знаходяться на його рахунку, суперечить змісту заходів забезпечення позову та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ТОВ «Євролізинг Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня оголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутні під час оголошення ухвали, мають право подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.  

ССуддя

ОСОБА_1