Справа № 202/12546/2012

У Х В А Л А

І м е н е м   У к р а ї н и

30 березня 2015 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої-судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання Куріної О.Ю., представника заявника ОСОБА_2, представника заінтересованої особи – Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» на рішення державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції,  -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк” звернулося до суду зі скаргою, в якій зазначає, що постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.10.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого 12.11.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська по справі № 0417/12546/2012, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Заявник з даною постановою не погодився, вважаючи, що виконавчий документ повністю відповідає вимогам закону. За цих підстав просить зазначену постанову визнати неправомірною, зобов'язавши державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження та здійснити виконавче провадження згідно вищевказаного виконавчого листа, а також стягнути на його користь витрати по сплаті судового збору в сумі 121 грн. 80 коп.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 у судовому засіданні проти скарги заперечував.

Інші заінтересовані особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені.

Суд, дослідивши матеріали скарги та надані суду докази, вважає встановленим наступне:  

12 лютого 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення, згідно якому в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ “Полтава-банк” за кредитним договором № 6 від 28 березня 2008 року звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28 березня 2008 року, укладеним між ПАТ “Полтава-банк” та ОСОБА_7, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., зареєстровану в КП “Дніпропетровське МБТІ” за ОСОБА_7, шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною в сумі 381508,07 грн. Одержані від реалізації кошти звернути на користь ПАТ “Полтава-банк” у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 6 від 28 березня 2008 року в сумі 295174,58 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 250000 грн., відсотків в сумі 14461,98 грн., комісії в сумі 7608,20 грн., пені в сумі 23104,40 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 3326,30 грн., а всього 298500,88 грн.

На підставі вказаного рішення 12 листопада 2013 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська був виданий виконавчий лист № 0417/12546/2012.

Проте постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.10.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження (прийнятті до провадження виконавчого документу).   

При цьому державний виконавець керувався п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, вважаючи, що виконавчий лист не відповідає вимогам статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме в резолютивній частині виконавчого документу зазначено, що стягнення необхідно звернути на майно ОСОБА_7, а боржником зазначено іншу особу — ОСОБА_5. Крім того, у виконавчому листі не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно п. 3 частини 1 якої у виконавчому документі зазначають повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Як вбачається з копії виконавчого листа № 0417/12546/2012 від 12.11.2013 року, останній відповідає вищевказаним вимогам: в ньому зазначено повне найменування стягувача та його місцезнаходження, прізвище, ім'я та по батькові боржника та його місце проживання, а також інші дані, які ідентифікують стягувача та боржника та можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження, серія та номер паспорту боржника.

Суд вважає, що не зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника не є законною та обґрунтованою підставою для відмови у примусовому виконанні судового рішення державною виконавчою службою,  оскільки таке виконання рішення є невід'ємною складовою частиною судового захисту будь-якої особи.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконаче провадження" державний виконавець з метою захисту інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків) у виконавчому документі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження з підстав не зазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру боржника, державний виконавець не звернув увагу, що в даному випадку відсутність вказаних даних у виконавчому листі не перешкоджає примусовому виконанню рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки — квартиру АДРЕСА_2 шляхом її реалізації з прилюдних торгів.

Також суд вважає необґрунтованим посилання державного виконавця на відмінність у виконавчому документі даних про особу боржника з особою, на майно якої необхідно звернути стягнення.

Резолютивна частина рішення у виконавчому листі викладена у точній відповідності з рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 лютого 2013 року, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Відповідно до частин 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, належне та своєчасне виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Статтею 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 27.10.2014 року на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду міста Дніпропетровська по справі № 0417/12546/2012 від 12.11.2013 року та зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом.

Разом з тим, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню вимогу заявника про зобов'язання державного виконавця здійснити виконавче провадження, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Зазначена позиція викладена в  п. 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

За таких обставин скарга ПАТ «Полтава-банк» підлягає частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь заявника сплаченого судового збору, суд зазначає, що впунктах 1, 4 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” наведений вичерпний перелік позовних заяв (заяв, скарг, дій), за подання яких до суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, серед яких не передбачено справляння судового збору за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Оскільки при зверненні з даною скаргою заявником був помилково сплачений судовий збір у сумі 121 грн. 80 коп., його слід повернути заявнику.

Керуючись ст. ст. 209-210, 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк» на рішення державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 27.10.2014 року на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду міста Дніпропетровська по справі № 0417/12546/2012 від 12.11.2013 року.

Зобов'язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції вирішити питання про відкриття виконавчого провадження (прийняття до провадження виконавчого документа) на підставі виконавчого листа Індустріального районного суду міста Дніпропетровська по справі № 0417/12546/2012 від 12.11.2013 року.

В іншій частині заявлені вимоги залишити без задоволення.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Полтава-банк» (36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни,40-А, р/р № 290901023 в ПАТ «Полтава-банк» м. Полтава, МФО 331489, код ЗКПО 09807595) помилково сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 77 від 19 лютого 2015 року на розрахунковий рахунок № 31218206700006, отримувач коштів УДКСУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989295, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО) 805012, код класифікації доходів бюджету 22030001, у сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня її оголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

             Суддя                                                                                                   Н.  Ю.  Марченко