ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/29133/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С.

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В.

3) Публічне акціонерне товариство "Неос Банк"

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача: Павлик О.М. (дов.№44 від 29.01.2015)

від відповідача: Козленко О.В. (дов.№000440/14 від 25.06.2014)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до суду до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі №910/29133/14, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову С.В., та призначено справу до розгляду на 29.01.2015 року.

Відповідною ухвалою суду від 29.12.2014, у задоволення заяви позивача від 25.12.2014, судом вжито заходи забезпечення позову, відповідно до положень ст.67 Господарського процесуального кодексу України.

21.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від третьої особи 1 надійшов лист із проханням здійснювати розгляд справи за його відсутністю.

До початку судового засідання 29.01.2015 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками судового засідання 29.01.2015, у задоволення клопотання позивача, судом витребувано у відповідача оригінали певних документів, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Неос Банк". Розгляд справи відкладено на 12.02.2015 із винесенням відповідної ухвали суду.

09.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 29.01.2015 року.

До початку судового засідання 12.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. надійшли відзив та документи, витребувані ухвалою суду від 29.01.2015, та від третьої особи ПАТ "Неос Банк" надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та зауважено, що розгляд клопотання позивача від 12.02.2015 про витребування доказів буде розглядатись у наступному судовому засіданні.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 визначено для розгляду справи №910/29133/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Отрош І.М., Сташків Р.Б.

Відповідною ухвалою суду від 12.02.2015 справа №910/29133/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 17.03.2015 року.

За наслідками судового засідання 17.03.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.03.2015, у зв'язку із нез'явленням до судового засідання третіх осіб та необхідністю надання додаткових документів у справі.

Під час судового засідання 31.03.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, поданих до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 30.03.2015 року.

У свою чергу представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових пояснення, поданих до суду 25.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 між Публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (Позичальник) укладено Кредитний договір №14-694/2010 (надалі - кредитний договір), відповідно до якого позивач надав останньому у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Сума кредиту за договором складала 1 500 000 доларів США, строк повернення кредиту - до 11 жовтня 2012 року, процентна ставка за користування кредитом становить: LIBOR (1М) + 10,5% річних за строкову заборгованість та LIBOR (1М) + 15,5% річних за прострочену заборгованість та визначений графік погашення кредиту.

Відповідно до додаткових угод до вказаного кредитного договору змінена сума кредиту, строк його погашення, графік погашення кредиту, відповідно до яких остаточна сума кредиту визначена у розмірі 4 465 000 доларів США, а строк погашення кредиту - 11 жовтня 2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика"глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір від 22.02.2012, посвідченого Джурик М.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим № 58, 59.

У подальшому, 30.09.2014 Публічне акціонерне товариство «НЕОС БАНК» (клієнт), яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» та Публічне акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (фактор), уклали договір факторингу №13/14-Ф (далі - договір факторингу), про те, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до ТОВ «Основи» за Кредитним договором №14-694/2010 від 12 жовтня 2010 року.

04.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. вчинено виконавчий напис № 4051 про звернення стягнення на об'єкт іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Основа» у межах суми звернення стягнення - 5 161 613,90 доларів США за кредитним договором № 14-694/210 від 12.10.2010, що укладений між ПАТ «Банк Кіпру» - Банк та ТОВ «Основа» - Позичальник.

Зазначений виконавчий напис вчинено згідно до іпотечного договору, посвідченого Джурик М.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим № 58, 59 та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.09.2014 за реєстровим № 4968.

Звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ «Основа» стверджує, що виконавчий напис від 04.12.2014 є таким, що не підлягає виконанню з декількох підстав. Так, по-перше, позивач стверджує, що у юридичної особи є один рік на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису з дня виникнення у нього права вимоги до боржника. Згідно додаткової угоди № 14 від 23.04.2013 до кредитного договору№14- 694/2010 від 12.12.10, позичальник - ТОВ «Основа» повинен здійснити перший платіж на користь кредитора 27.09.2013 в сумі 89300,00 доларів США та оплатити відсотки за користування кредитною лінією 27.04.2013 в суму 39 733,61 доларів США. Оскільки, вказані платежі не проведені позичальником вчасно та у повному розмірі, тому днем виникнення у кредитора права вимоги до боржника є дата настання строку виконання зобов'язаня, що не виконано позичальником, зокрема 28.04.2013 - по оплаті відсотків за кредитом і суми кредиту та, відповідно, кредитор повинен був звернутись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису до 28.04.2014 року.

Іншою ж підставою позову ТОВ «Основа» зазначає про те, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості боржника не є безспірною, оскільки на момент вчинення виконавчого напису від 04.12.2014 між сторонами триває судовий спір у справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ТОВ «Основа» та поручителів. Зокрема, на день вчинення виконавчого напису рішення Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2014 у справі №757/32202/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариство «Альфа-Банк» до Карпенка Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальності «Основа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Основа», Спільно українсько-французького підприємства з іноземним капіталом «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 797 635,14 доларів США, що станом на 18 серпня 2014 складає 62 720 976,24 грн. не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку. На даний час ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.03.2015 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання оскаржуваного рішення.

До того ж, посилаючись на відсутність письмового повідомлення ТОВ «Основи», як боржника, про зміну кредитора у зобов'язанні, яка відбулась на підставі договору факторингу, позивач стверджує, що у нового кредитора, не виникло право на стягнення коштів, а у ТОВ «Основа» обов'язку по їх оплаті.

У своєму письмовому відзиві відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, наголошує на тому, що по-перше, строк вчинення виконавчого напису не є пропущеним, оскільки положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Так, 24.10.2014 на адресу ТОВ «Основа» відповідачем направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання № 96508-10-б/б, яке отримано ТОВ «Основа» 27.10.2014, а тому строк протягом якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса становить до 27.10.2015 року. На спростування позиції позивача, відповідач вказує на наявності всіх необхідних документів для вчинення спірного виконавчого напису. Також, відповідач вважає безпідставними та недоведеними тверджень позивача щодо нікчемності договору факторингу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно цього Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5), нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм, обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника.

Як встановлено судом вище та не спростовано сторонами під час розгляду справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису від 04.12.2014 між сторонами триває судовий спір у справі за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ТОВ «Основа» та поручителів. Зокрема, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2014 у справі №757/32202/14-ц повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариство «Альфа-Банк» до Карпенка Юрія Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальності «Основа», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька Основа», Спільно українсько-французького підприємства з іноземним капіталом «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 797 635,14 доларів США, що станом на 18 серпня 2014 складає 62 720 976,24 грн.

Вказане рішення на дату вчинення виконавчого напису, а саме станом на 04.12.2014, не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в Апеляційному суді м. Києва. Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20.03.2015 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису від 04.12.2014, Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» не доведено належним чином безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.

Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує факт безспірності заборгованості боржника. Вищезазначене вказує на відсутність у написі сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 04.03.2015 та від 11.03.2015 та у розумінні положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

Суд не погоджується із твердженням позивача щодо строку вчинення виконавчого напису, який на його думку є пропущеним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»). Так, оскільки 24.10.2014 на адресу ТОВ «Основа» відповідачем направлено повідомлення про порушення основного зобов'язання № 96508-10-б/б, яке отримано ТОВ «Основа» 27.10.2014, а тому строк протягом якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса становить до 27.10.2015 року.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1-2, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Встановлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд повинен встановлювати лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів. Процес установлення об'єктивної істини у справі включає в себе правильне визначення предмета доказування, ретельну перевірку за допомогою доказів наявності чи відсутності кожного з такого роду фактів, оцінку досліджених доказів і встановлених обставин з неодмінним з'ясуванням правової суті установлених судом обставин справи. Порушення цієї вимоги призводить до судових помилок.

Згідно статті 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам чинного законодавства для цих документів. Йдеться про документи, що підтверджують вчинення юридично значущих дій. Під юридично значущими діями розуміють такі дії суб'єктів, які породжують певні юридичні наслідки. Документи бухгалтерської та податкової звітності оформляються згідно з вимогами відповідних нормативних актів тощо.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що інші доводи позивача, спрямовані на визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса є документально недоведеними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С., 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., 3) Публічне акціонерне товариство "Неос Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, зареєстрований в реєстрі № 4051 від 04.12.2014 року, про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на підставі іпотечного договору, посвідченого Джурик М.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим № 58, 59 та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.09.2014 за реєстровим № 4968.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (01001, міста Київ, вулиця Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, місто Київ, вулиця Ковпака, 17; ідентифікаційний код 13669489) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 31.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 06.04.2015 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя І.М. Отрош

Суддя Р.Б. Сташків