Код суду 233 Справа № 233/1128/15-к

Вирок

Іменем України

19 березня 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Орчелота А. В.

при

секретарі Циганенко Ю.О.

за участю

прокурора Цукаревої В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні, проведеному дистанційно за допомогою відеоконференції під час трансляції з Харківського слідчого ізолятора №27, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201522032000394 по обвинуваченню

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красноярськ Російської Федерації, громадянина України, має середню освіту, холостого, не судимого, не працюючого, проживає в АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту від 06 березня 2015 року під час досудового розслідування встановлено, що на початку квітня 2014 року, на території Донецької області України, невстановленими досудовим слідством особами для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної, так званої «Донецької народної республіки» було створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мали тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того, в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур так званої «Донецької народної республіки», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державно виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.

На початку травня 2014 року ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, маючи намір на вступ до незаконного збройного військового формування самопроголошеної, так званої «Донецької народної республіки», усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування, з власної ініціативи, вступив до незаконного збройного формування. Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками члена вказаного збройного формування, ОСОБА_1 дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванню та виконанню його цілей і завдань.

Для подальшої участі у незаконному збройному формуванні ОСОБА_1, знаходячись в м. Костянтинівка Донецької області, прибув на блокпост «Стелла», так званої «Донецької народної республіки», який розташований по вул. Мірошниченка, де йому було передано у використання автоматичну вогнепальну зброю - автомат Калашникова, набої до нього та формений одяг.

Крім того, ОСОБА_1 підпорядковуючись своєму командиру (невстановленій досудовим розслідуванням особі), виконуючи незаконні накази, а саме чергував на блокпосту «АТП», який розташований в м. Костянтинівка Донецької області неподалік ПАТ «Констянтинівське АТП», що по вул. Тельмана.

Продовжуючи свою незаконну діяльність, у період з початку травня 2014 року до початку червня 2014 року, ОСОБА_1, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування, систематично виконував накази свого безпосереднього командира по здійсненню визначених йому завдань по організації та проведенню охорони вищевказаних блокпостів, прилеглої до них території, а також здійснював пропуск та перевірку транспортних засобів, осіб, на блокпості, які рухалися повз вищевказані блокпости та виконував функції по охороні вказаних блокпостів, здійснював спостереження за навколишньою територією з метою попередження незаконного збройного формування про будь-яку небезпеку.

Таким чином, протиправні дії ОСОБА_1 носили тривалий характер, а саме впродовж з початку травня 2014 року до початку червня 2014 року та виразились у активній участі діяльності непередбаченого законами України збройного формування, що супроводжувались вчиненням опору представникам влади.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.260 КК України, як участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро каявся.

06 березня 2015 року між прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області Лапіним І.О., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №1201522032000394 та підозрюваним ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з угодою ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, визнав повністю.

За умовами угоди ОСОБА_1 зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому розслідуванню.

Сторони погодили, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_1 буде призначено покарання за ч.2 ст.260 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюваний ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

З огляду на викладене, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб, а також інтересів суспільства.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він на обліках в диспансерах за місцем проживання не перебуває, офіційно не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, є достатньою для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Суд погоджується з тим, що виправлення ОСОБА_1 можливо без реального відбування призначеного покарання і його варто звільнити від відбування цього покарання з випробуванням, оскільки він скоїв злочин вперше, щиро розкаявся у скоєному.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід змінити на особисте зобов'язання.

Відомості про речові докази - відсутні.

Цивільного позову - не заявлено.

Витрати на залучення експертів - не встановлені.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06 березня 2015 року між прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Харківської області Лапіним Ігорем Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти в кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

До набрання вироком законної сили обраний відносно засудженого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно.

Покласти на засудженого ОСОБА_1, в зв'язку із застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, наступні обов'язки:

1) не відлучатися з м. Костянтинівка та Костянтинівського району Донецької області без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз'яснити засудженому ОСОБА_1, що порушення умов особистого зобов'язання має наслідком застосування грошового стягнення у розмірі від 0,25 розміру мінімальної плати до 2-х розмірів мінімальної заробітної плати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В.Орчелота