КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/29133/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 30.12.2014

у справі №910/29133/14 (суддя - Полякова К.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" про вжиття заходів забезпечення позову

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С., м. Київ,

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В., м. Київ,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Семенець І.І. - представник (довіреність № 79/14 від 24.01.2014);

третя особа 1: не з'явився;

третя особа 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

В межах справи № 910/29133/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про вжиття заходів забезпечення позову.

З метою забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, зареєстрованого в реєстрі за №4051 від 04.12.2014 про звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.02.2012 за реєстровим №58,59 та договору про відступлення (передачі) прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 30.09.2014 за реєстровим №4948.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ «Альфа Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 30.12.2014 у справі № 910/29133/14 скасувати та винести ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, задовольняючи заяву, не врахував інтересів ПАТ «Альфа-Банк» як стягувача, не з'ясував обставин, що мають значення для справи та застосував заходи забезпечення позову, які є неспівмірними із заявленою позовною вимогою, не мотивував необхідність застосування такого заходу забезпечення та не навів обґрунтованого припущення про те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 року Публічному акціонерному товариству «Альфа Банк» поновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 06.04.2015.

Позивач скористався правом, наданим йому статтею 96 ГПК України, подав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, повідомивши, що за результатами розгляду справи №910/29133/14 Господарським судом міста Києва винесено рішення, яким позов ТОВ «Основа» задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4051, виданий 04.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «Основа» у межах суми звернення стягнення - 5 161 613,90 доларів США.

06.04.2015 за клопотанням представника позивача в судовому засіданні розгляд справи було відкладено в порядку статті 77 ГПК України для надання останнім копії рішення, постановленого судом у даній справі.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Уповноважені представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про місце та час розгляду справи були належним чином повідомлені.

Вислухавши думку представника скаржника щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність осіб, які не з'явились, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити судовий розгляд за наявними у справі матеріалами та у відсутність представників позивача та третіх осіб.

07.04.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали оскарження ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (частина 1 статті 67 ГПК України).

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом заявленого позову у справі № 910/29133/14 є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, який є виконавчим документом та прийнятий органом Державної виконавчої служби України до виконання.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття обраного та заявленого позивачем заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі, виходячи з того, що в протилежному випадку виконавчий напис буде фактично виконаним.

Так, позивач у заяві наголошував на тому, що у разі здійснення відділом примусового виконання Державної виконавчої служби України у примусовому порядку звернення стягнення на майно за спірним виконавчим написом, вирішення спору по суті стане неможливим, адже виконавчий напис буде вже виконаним і, відповідно, предмет спору - відсутнім, відтак захист його прав у спосіб, передбачений статтею 50 Закону України "Про нотаріат", буде неможливим.

Згідно п. 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до частини 1 статті 5 цього Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 17.12.2014 постановою старшого державного виконавця Кеди М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за заявою стягувача - Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», на підставі виконавчого напису № 4051, виданого 04.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. відкрито виконавче провадження № 45850875 про звернення стягнення на нерухоме майно - промислово-логістичний комплекс (1 черга будівництва, 1 і 2 пускові комплекси та 2 черга будівництва, 1 пусковий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, 9 та належить на праві власності ТОВ «Основа».

Означеною постановою ТОВ «Основа» запропоновано самостійно виконати виконавчий документ у семиденний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, місцевий господарський суд, з'ясувавши належним чином обставини прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Основа» та вжиття заходу, передбаченого статтею 67 ГПК України у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса.

Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції находить безпідставним посилання скаржника про вихід господарського суду за межі власних повноважень щодо застосованого заходу забезпечення, який, на думку останнього, має застосовуватись не інакше як на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованих припущень місцевого суду відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки у разі повного виконання спірного виконавчого напису нотаріуса та задоволення позову у даній справі, відновлення законних прав та інтересів позивача безпосередньо не відбудеться, тобто не відбудеться автоматичного повороту виконання виконавчого напису нотаріуса, а лише буде встановлено юридичний факт невідповідності виконавчого напису нотаріуса приписам законодавства.

Разом з тим, колегія вважає за необхідне вказати на правильність висновку суду першої інстанції стосовно того, що зупинення стягнення за виконавчим написом жодним чином не може призвести до порушення майнових інтересів відповідача, оскільки майно - предмет іпотечного договору перебуває під арештом, що підтверджується наявною в матеріалах оскарження копією постанови старшого державного виконавця Кеди М.В. ВПВР Державної виконавчої служби України від 17.12.2014 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, винесеної в межах виконавчого провадження №45850875.

Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання в майбутньому судового рішення, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, які правильності та обгрунтованості висновків місцевого господарського суду не спростовують та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПАТ «Альфа-Банк» має бути залишена без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/29133/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/29133/14 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/29133/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук