УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2015 р. Справа № 876/1243/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якої є Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі №813/6858/14 за позовом Комунального підприємства «Перемишлянитеплоенерго» до Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якої є Золочівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
07.10.2014р. Комунальне підприємство «Перемишлянитеплоенерго» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Перемишлянського відділення Золочівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ОДПІ), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014р. за №0001631500.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2015р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2015р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що штрафні санкції Підприємству нараховані відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (далі-ПК України) яким передбачено, що платник податків, який не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансованих внесків з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених цим Кодексом, притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Підприємство має тривалий борг перед бюджетом, який погашається по мірі надходження коштів, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи податкової служби зобов'язанні зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Судові рішення на які посилається позивач виносились по податку на додану вартість, а не по податку на прибуток. Згідно акта перевірки від 23.06.2014р. борг виник починаючи з 17.02.2012р. згідно поданого Підприємством уточнюючого розрахунку від 16.02.2012р. на загальну суму 118 527,00 грн. та податкової декларації від 09.02.2012р. на загальну суму 100 847,00 грн. Оскільки позивач декларував податкові зобов'язання з податку на прибуток, однак сплачував цей податок із запізненням, має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів, а тому Підприємству було надіслано податкову вимогу
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Золочівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області (Перемишлянське відділення) проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно декларації з податку на прибуток за 2011 рік, І квартал 2012 року та по уточненій декларації з податку на прибуток від 16.02.2012 року № 9016230765.
Вказаною перевіркою встановлено порушення Підприємством пункту 57.1 статті 57 ПК України: сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток із затримкою граничного строку сплати, що відображено в акті перевірки №0000117/13-24-15/22368249 від 23.06.2014р. (а.с.8-9).
На підставі встановлених порушень 23.06.2014р. контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001631500, яким Підприємству за затримку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 37 118,69 грн., що стало підставою звернення Підприємства з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до акта перевірки від 23.06.2014р., якою охоплено період лютий-травень 2012 року встановлено: дату виникнення податкового боргу: 17.02.2012р.; 20.02.2012р.; 21.05.2012р.; суму податкового боргу 185 593,45 грн., яка рівнозначна сумі погашення податкового боргу; дату та № документа, на підставі якого погашено податковий борг: платіжні доручення №1 від 11.02.2013р.; №1552 від 22.05.2013р.; №34 від 31.10.2013р.; №274 від 06.03.2014р.; №372 від 19.05.2014р.; кількість днів затримки від 358 до 746.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на прибуток за 2011 рік, І квартал 2012 року та уточнена декларація з податку на прибуток від 16.02.2012 року № 9016230765.
На підставі поданих декларацій позивачем проведена сплата сум грошових зобов'язань, які визначені цими деклараціями, що підтверджено платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу: платіжним дорученням № 263 від 28.02.2011 року - 50,00 грн., № 399 від 18 травня 2011 року - 11 982,00 грн., № 487 від 17 серпня 2011 року - 3 002,00 грн., № 488 від 17 серпня 2011 року - 140,00 грн., № 769 від 16 лютого 2012 року - 115 075,00 грн., № 770 від 16 лютого 2012 року - 3 452,00 грн., № 973 від 16 травня 2012 року - 118 573,00 грн., № 974 від 16 травня 2012 року в сумі 5 163,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, сплачені Підприємством за вказаними платіжними дорученнями суми коштів були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Із записів в обліковій картці платника податків по податку на прибуток вбачається, що обставиною, яка слугувала для висновку контролюючого органу про порушення Підприємством граничних строків сплати узгоджених зобов'язань, була недоїмка за 2008-2010 роки та здійснення зарахування контролюючим органом проведених позивачем поточних платежів у період травня 2011 року по травень 2012 року в порядку черговості в рахунок погашення цієї недоїмки. Станом на 31.12.2010р. у Підприємства був борг по податку на прибуток на загальну суму 227 420,01 грн.
В період виникнення вказаної недоїмки (2008-2010 роки) питання оподаткування, порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлював Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III).
Відповідно до п.5.3.1 ст.5.3. Закону №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з п.5.4.1 ст.5.4 Закону №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Таким чином платник не позбавлявся права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.
Згідно п.п «а» п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.
Підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 №2181-III передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Враховуючи вказані законодавчі положення, колегія суддів приходить до висновку, що до 01.01.2011 р. право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом №2181-III, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначався вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Оскільки Законом №2181-ІІІ та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не було передбачено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, вчинення дій, які полягають у зміні напрямку такого платежу та спрямування його на погашення попередніх зобов'язань і таким чином зменшення сплати поточних зобов'язань по відповідному податку і збору, що здійснює підприємство, є обмеженням реалізації конституційного права на розпорядження своєю власністю, визначеного статтею 41 Конституції України.
Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Колегія суддів аналізуючи зворотній бік облікової картки Підприємства за платежем податок на прибуток зазначає, що станом на 01.01.2008р. недоїмка Підприємства становила 113 69,30грн. Протягом 2008 року Підприємству нараховано 159 693,18грн. податку; сплачено Підприємством до бюджету згідно даних облікової картки 116 223,17грн.; недоїмка в картці зазначена в сумі 161 418,37грн.
Аналогічні обставини прослідковуються у 2009 та 2010 роках. На початку 2009 року заборгованість - 161 418,37грн.; нараховано податку за 2009 рік - 70 974,02грн., сплачено - 15 924,00грн.; заборгованість на 31.12.2009р. - 218 177,24грн.
На початок 2010 року заборгованість - 218 177,24грн.; нараховано податку за 2010 рік - 81 822,00грн.; сплачено - 81 383,43грн.; заборгованість на 31.12.2010р. - 227 420,01 грн.
Аналіз зворотного боку облікової картки по податку на прибуток за 2008 - 2010 роки методом математичного аналізу дає підстави колегії судів дійти висновку, що сплачені в 2008 - 2010 роках суми податку на прибуток не були зараховані як поточні зобов'язання, а погашались податковим органом в порядку черговості їх виникнення.
В свою чергу, аналізуючи зворотній бік облікової картки Підприємства по податку на прибуток за 2011 рік вбачається, що Підприємству зменшено суму податку за 2011 рік - 17 867,00 грн., сплачено Підприємством - 15 832,98 грн., заборгованість на 31.12.2011р. - 186 919,10 грн.
За 2012 рік нараховано податку - 243 615,00грн.; сплачено - 245 726,37грн.; заборгованість на 31.12.2012р. - 231 574,82 грн.
Отже за 2011-2012 роки Підприємство зі своїми поточними зобов'язаннями по спірному податку з бюджетом розрахувалось.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що податковий орган вправі застосовувати положення пункту 87.9 статті 87 ПК України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності цим Кодексом, тобто, з 01.01.2011р., а на податковий борг, який виник до 01.01.2011р. норми пункту 87.9 статті 87 ПК України не повинні розповсюджуватись.
Слід зауважити, що борг по податку на прибуток, який облікований ДПІ, був підставою податкового органу для звернення до суду про його стягнення, а не вжиття штрафних санкцій по факту сплати Підприємством поточної заборгованості, яка на розсуд ДПІ погашалась за періоди, які не були визначені самим платником.
Крім того, у матеріалах справи наявні копії судових рішень за позовами КП «Перемишлянитеплоенерго» до ДПІ у Перемишлянському районі про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами перевірок попередніх періодів як такі, що додатково підтверджують з одного боку незгоду позивача з діями податкового органу щодо зміни призначення платежу у періодах до 01.01.2011р., а після 01.01.2011р. як неправомірне застосування штрафних санкцій з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено двічі сплачувати одні і ті ж податкові зобов'язання.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок зміни відповідачем призначень платежів у період 2008-2014 років, визначених позивачем у платіжних дорученнях, сплачені позивачем кошти відповідач протиправно не зарахував на погашення поточних зобов'язань позивача, що призвело до безпідставного визначення в акті перевірки порушення строків такої сплати, і як наслідок нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зарахування контролюючим органом платежів позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями в рахунок погашення податкової заборгованості, існування якої позивачем заперечується і така спростовується первинними бухгалтерськими документами, а також недоведеності факту наявності податкового боргу для спрямування сплачених позивачем поточних грошових зобов'язань на погашення такого, призвело до необґрунтованого висновку про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності свого рішення, та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи. Рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі №813/6858/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2015р.