ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року Справа № 59/218
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна", що повністю належить корпорації "ЛГ Електронікс Інк", м. Київ (далі - підприємство "ЛГ Електронікс Україна"),
на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015
зі справи № 59/218
за позовом об'єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ (далі - ОП "Український музичний альянс"),
до підприємства "ЛГ Електронікс Україна"
про стягнення 715 766, 86 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ОП "Український музичний альянс" - Калиниченка П.А.,
підприємства "ЛГ Електронікс Україна" - Галетія М.В., Федечка Д.Ю.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ОП "Український музичний альянс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяв про часткову відмову від позовних вимог та про їх збільшення) про стягнення з підприємства "ЛГ Електронікс Україна" відрахувань (відсотків) у сумі 544 668, 68 грн., що стягуються, зокрема, з імпортерів обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а також трьох процентів річних у сумі 62 334,54грн. та інфляційних втрат у сумі 108 763,64 грн. за прострочення виконання зазначеного зобов'язання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Картавцева Ю.В. - головуючий, судді Отрош І.О., Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Шипко В.В. - головуючий, судді Верховець А.А., Остапенко О.М.), позов задоволено.
У касаційній скарзі підприємство "ЛГ Електронікс Україна" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, внаслідок порушення господарськими судами положень статей 33, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) та статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Скаржник не погоджується з висновком призначеної у справі судової експертизи; вважає цей висновок не повним; заперечує належність імпортованого обладнання, якого стосується спір у справі, до переліку обладнання і матеріальних носіїв, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992. На думку скаржника, господарські суди незаконно здійснили розподіл у справі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки на час розподілу, норми закону, що передбачали їх стягнення втратили чинність.
У відзиві на касаційну скаргу ОП "Український музичний альянс" просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у відзиві мотивів.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- за інформацією Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України (Державної фіскальної служби України) відповідач з 20.10.2008 по 31.08.2011 імпортував на митну територію України обладнання за кодом згідно з УКТЗЕД 8527 31, 8527 13 на суму 24 228, 95 грн. та матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 на суму 18 115 240, 96 грн.;
- ОП "Український музичний альянс" як єдина організація колективного управління, уповноважена здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків), визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992, просить стягнути ці відрахування за ввезені відповідачем обладнання та матеріальні носії в сумі 544 668, 68 грн. з урахуванням наслідків, визначених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (тут і далі в редакції, чинній на час ввезення відповідачем на митну територію України спірного обладнання та матеріальних носіїв) допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено виплата винагороди особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.
У розумінні статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 визначено розмір відповідних відрахувань та перелік обладнання і матеріальних носіїв, за ввезення яких ці відрахування стягуються.
Місцевий та апеляційний господарські суди, на підставі наведених норм, оцінивши висновки призначених у справі комплексної експертизи відеозвукозапису, комп'ютерної техніки та програмних продуктів від 30.08.2013 № 11285/12-35/11286/12-36 та додаткової судової комп'ютерно-технічної експертизи та товарознавчої експертизи від 24.06.2014 № 76/261, встановили, що об'єкти, за ввезення яких позивач просить стягнути відрахування, відповідають визначеним статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 критеріям.
Обчислюючи розмір відрахувань господарські суди врахували, що за змістом Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).
За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди задовольнили вимоги позивача про стягнення відрахувань у заявленому ним розмірі з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних за час прострочення названого зобов'язання.
Вищий господарський суд України з наведеною в оскаржуваних судових актах юридичною оцінкою обставин справи погоджується.
Доводи касаційної скарги висновків попередніх судових інстанцій не спростовують.
Розподіл господарських витрат у справі здійснено за приписами статті 49 ГПК України з урахуванням норм, що регулюють чинність закону в часі.
Підстави для скасування судових рішень у справі відсутні.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у справі № 59/218 залишити без змін, а касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією "ЛГ Електронікс Україна", що повністю належить корпорації "ЛГ Електронікс Інк" - без задоволення.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Палій
Суддя В. Харченко