АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-716                                       Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А

2009 р.                                                          Суддя-доповідач: Савченко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2009р.                                                                                       м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.

суддів: Стрелець Л.Г., Савченко О.В.

при секретарі: Белименко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

У позові зазначав, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.11.2005 року, після смерті матері ОСОБА_4 він став власником 23/50 частин житлового АДРЕСА_1, решта 27/ 50 частин належали його батьку ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на вказані 27/50 частин житлового будинку. Він є єдиним спадкоємцем першої черги по закону і після смерті батька звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. У нотаріуса йому стало відомо, що 22 травня 2006 року його батькоОСОБА_5 склав заповіт, яким належні йому 27/50 частин житлового АДРЕСА_1 заповідав відповідачу.

Вважає, що вказаний заповіт не був вільним волевиявленням його покійного батька, оскількиОСОБА_5 останні роки життя дуже хворів, був інвалідом З групи, страждав церебральним атеросклерозом, хронічним порушенням мозкового кровообігу, артеріальною гіпертензією та іншими захворюваннями, погано чув, а з 2005 року потребував сторонньої допомоги, яку йому надавав позивач.

2

Стан здоров"я ОСОБА_5 постійно погіршувався, він плутав події минулого, забував звичайні речі, не міг керувати своїми діями та усвідомлювати їх.

З цих підстав просив визнати недійсним заповіт, складений 22 травня 2006 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, визнати за ним право власності на 27/50 часток житлового АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_5(а.с. 6-7).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 27/50 часток житлового АДРЕСА_1 з належними до них господарськими та побутовими будовами та спорудами, на які 22 травня 2006 року ОСОБА_5 був складений заповіт на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6(а.с. 32).

Згідно ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позовні вимоги про визнання вказаного заповіту недійсним ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, оскільки на момент складання заповіту його батькоОСОБА_5, зважаючи на характер наявних у нього хвороб, за станом здоров"я не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до роз"ясень, наданих у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров"я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача на момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу( ст. 145 ЦПК).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд виходив з недоведеності обставин, яким позивач обґрунтовував вимоги щодо відсутності вільного волевиявлення заповідача при складанні заповіту та невідповідності змісту заповіту його волі.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача по справі була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза для визначення психічного стану здоров"я спадкодавця на час складання ним заповіту.

За висновком судово-психіатричної експертизи № 499 від 16.07.2008 року,ОСОБА_5 на момент складання заповіту 22.05.2006 року розумів значення своїх дій та міг керувати ними(а.с. 65-72).

Дані медичних карток ОСОБА_5, які заповнювалися лікарями в період його життя, разом з іншими матеріалами справи були об"єктами дослідження зазначеної експертизи, висновок якої суд обгруновано визнав об"єктивним.

3

Інших доказів, які б спростовували зазначений висновок, позивач не надав і підстав для призначення повторної експертизи у зв"язку із сумнівами у правильності висновку від 16.07.2008 року суд не мав. Не заявлялося клопотання про призначення повторної експертизи в порядку ст. 150 ЦПК України і самим позивачем.

Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції достатньо повно з"ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку. Рішення по справі ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд не дав належної оцінки даним медичної картки ОСОБА_5 та поясненням свідків про стан його здоров"я і випадки неадекватної поведінки, безпідставні, враховуючи, що зазначені дані були предметами експертного дослідження. Одні лише показання свідків, які не є спеціалістами в галузі психіатрії, суд обгрунтовано не визнав достатніми для визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2008 року по даній справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.