ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 16/387

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ПАТ "Біо мед скло"

на постановувід 10.02.2015 р. Рівненського апеляційного господарського

у справі№16/387 господарського суду Житомирської області

за позовомПрокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі: Житомирської міської ради

доПАТ "Біо мед скло"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Житомирській області

простягнення 10 359 586,00 грн. збитків

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: старшого прокурору відділу Савицької О.В., посв. №015589, дійсне до 13.03.2018;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 справа направлялась на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.11.2014 (суддя Н. Сікорська) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (судді Г. Бучинська, Ю. Мамченко, В. Саврій), рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2014 скасовано, прийнято нове, яким стягнуто з ПАТ "Біомедскло" 10 358 828 грн. шкоди. В частині стягнення 758 грн. шкоди відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Біомедскло" в дохід державного бюджету України 60500 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Біо мед скло"- відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2014 залишити без змін. Також, просить повернути суму судового збору сплачену за подання касаційної скарги у розмірі 36 540,00 грн. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанцій вийшов за межі своїх повноважень та фактично здійснив перерахунок розмірів нібито завданої шкоди. Ним неправильно застосовані ст.ст. 22, 1166 ЦК України. Крім того, на думку скаржника, апеляційним судом недотримано вимог Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 №149, зокрема п.5.1,5.2,5.6. Висновки апеляційного суду про те, що на земельній ділянці розміщено саме відходи суперечить ЗУ "Про відходи". Судом також недотримано вимог ст.ст. 34,36 ГПК України та безпідставно взято до уваги схему розміщення відходів на земельній ділянці.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 29.07.2014, місцевим судом встановлено наступне.

Відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 763412 та серії ЯГ № 763411 Відкрите акціонерне товариство "Біомедскло" є власником земельних ділянок площею 11,5900 га та 0,2682 га за адресою м.Житомир, вул. Промислова,26.

Згідно з п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" Публічне акціонерне товариство "Біо мед скло" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Біомедскло" (а.с.61-62,т.І).

06-07.02.2008р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на ВАТ "Біомедскло", про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (т.1, а.с.5-9).

За актом перевірки, на підприємстві порушено правила складування, зберігання та розміщування відходів, а саме виробничі відходи з побутовими, що є порушенням ст.17 Закону України "Про відходи". На земельній ділянці без твердого покриття виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів, а саме: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата.

Земельні ділянки:

- ділянка № 1 площею 374 кв.м, загальним об'ємом 935 куб.м,;

- ділянка № 2 площею 765 кв.м, загальним об'ємом 2295 куб.м;

- ділянка № 3 площею 260 кв.м, загальним об'ємом 520 куб.м;

- ділянка № 4 площею 280 кв.м, загальним об'ємом 420 куб.м;

- ділянка № 5 площею 216 кв.м, загальним об'ємом 237,6 куб.м.

Всього 1895 кв.м, об'ємом 4407,6 куб.м.

При цьому, акт перевірки від 06-07 лютого 2008 року має посилання на схему розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ. Як встановлено судом, згадана схема - це схема заводу "Біомедскло", на якій схематично зазначено розміщення об'єктів нерухомості, які належать відповідачеві. Поряд з цим, третьою особою у справі проставлено цифри від 1 до 5, які, начебто, і вказують на місцезнаходження засмічених ділянок землі. Однак, вищевказана схема, незважаючи на те, що являється додатком до акта перевірки не містить підписів осіб, які приймали участь в перевірці.

Представником третьої особи в якості додатку до акту перевірки від 06-07.02.2008р. надано фотографії, про які не зазначено в акті перевірки. Дані фотографії не містять дати фотографування, назви сфотографованих об'єктів, їх адреси, та яким технічним засобом вони здійснені (т. 4, а.с. 69-87). За таких обставин, зазначені документи не розцінюються судом як належні та допустимі докази у справі, на яких можуть ґрунтуватись висновки суду.

Крім акта перевірки від 06-07.02.2008 р., ні прокурором, ні позивачем, ні Державною екологічною інспекцією не надано суду первинних документів, які б вказували, яким чином була визначена площа засмічених земельних ділянок та об'єм відходів, які знаходились на цих площах.

Третя особа також не надала пояснень щодо порядку та методики визначення площі засмічених земельних ділянок та об'ємів відходів при здійснені перевірки на території відповідача. При цьому представник пояснив, оскільки під час перевірки був присутній представник відповідача і підписав акт перевірки, то як наслідок, відповідач погодився з даними, які вказані в акті перевірки.

Суд дійшов висновку про те, що до акту перевірки були включені дані, які не підтверджені документально.

За результатами перевірки, директором з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Державної екологічної інспекції в Житомирській області Млинівською Г.П. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р. про те, що посадова особа Чечайлюк Ю.П. - директор ВАТ "Біомедскло" здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також статтею 42 Закону України "Про відходи" тим, що на підприємстві ВАТ "Біомедскло" виявлено псування (а не засмічення!) сільськогосподарських (?) та інших земель виробничими та іншими відходами. Земельні ділянки, якими володіє відповідач належать до земель промисловості.

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р., постановою про накладання адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. директора ВАТ "Біо мед скло" Чечайлюка Ю.П. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 Кодексу про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (а.с.40,т.І).

З метою усунення виявлених порушень Державною екологічною інспекцією в Житомирській області винесено припис про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, в частині поводження з відходами (т.1, а.с.8-9) та проведено розрахунок розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості (т.1, а.с.61). Відповідачу нараховано до стягнення 10359589,00грн. збитків, зумовлених засміченням земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Промислова,26.

Відповідно до розрахунку, обрахування шкоди здійснювалось на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171 (зі змінами від 04.04.2007р.).

Судом з'ясовано, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Водночас, відповідач пояснив, що склобій для підприємства не є виробничим відходом, а є сировиною для виготовлення продукції. Апеляційним судом не враховано пояснень відповідача, не з'ясовано, чи є розмішені відходи сировиною. Ним залишено поза увагою висновок експертизи про те, що шамотна цегла та склобій не є відходами виробничої діяльності (арк. 58,т.3).

Суд також зауважив на тому, що факт наявності сміття та ін. не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду. Обов'язковою ознакою засмічення в розумінні методики є призведення до забруднення навколишнього природного середовища або ймовірність такого забруднення.

Судом перевірено розрахунок розміру шкоди в сумі 10359586,00 грн., зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості та встановлено, що головними показниками, які вплинули на розрахунок є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення (Гоз ); площа засміченої земельної ділянки (Пдз) та коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6 (Кзз).

При цьому, суд дійшов висновку про те, що ні позивачем, ні прокурор не доведено факт засмічення земельної ділянки відходами, та в акті перевірки в підтвердження показників площ засмічених земельних ділянок не вказуються засоби, за допомогою яких проводилось вимірювання та відсутня інформація щодо проведення їх повірки, відсутній протокол вимірювань та додатки до Акту перевірки зі схематичним та візуальним зображенням. Водночас, показник нормативної грошової оціни земельної ділянки, що зазнала засмічення також не підтверджується належними доказами, зокрема, витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ні позивачем, ні прокурором не доведено вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, а саме: засмічення земель відходами, як і не обґрунтовано розмір заявленої до стягнення шкоди.

Натомість, апеляційний суд дійшов протилежних висновків.

Так, ним зауважено, що проведеною 06.02.08 - 07.02.2008р. перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства на ВАТ "Біомедскло", встановлено факти засмічення земельних ресурсів, а саме: на земельній ділянці без твердого покриття виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів, а саме: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата.

Відповідно до Державного класифікатору України "Класифікатор відходів ДК 005-96" зазначені в акті перевірки відходи класифікуються за кодами: відходи будівельних робіт 4510, бій цегли 2640.2.9.02; бій матеріалів та виробів скляних 4510.1.3.07; бій скла 7710.3.1.03.

Згідно з пунктами 2.1.4, 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 при тимчасовому зберігання відходів на майданчиках та території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі, а саме промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та інш.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд і допустима кількість відходів на території промислового майданчика визначається підприємством за узгодженням з місцевими органами екобезпеки на основі класифікації відходів за класом небезпеки, за їх фізико-хімічними властивостями, спрямованістю біологічної дії з урахуванням можливої комбінованої дії та можливістю підприємства щодо організації місця зберігання, перспективи знешкодження або утилізації відходів.

Апеляційним судом встановлено, що засмічення землі відбулося саме на земельній ділянці площею 11,5900 га., яка використовується на підставі державного акта на право власності серії ЯГ № 763412 (т.2, а.с. 46), де розміщені приміщення заводу відповідача, що підтверджується схемою заводу, на якій за № 1,2,3,4,5 визначено місця несанкціонованого розміщення відходів, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мін вата.

Земельна ділянка площею 0,2682 га використовується відповідачем на підставі державного акта на право власності серії ЯГ № 763411 (т.2, а.с. 47), для під'їзду (залізнична колія) до основної земельної ділянки площею 11,5900 га., на якій розташовані виробничі та адміністративні будівлі заводу "Біомедскло". На земельній ділянці площею 0,2682 га розміщення відходів матеріалами справи не підтверджено.

При цьому судом звертається увага, що матеріалами справи (актом, поясненнями) доведено, що засмічення виявлено на земельній ділянці площею 11,59 кв.м. Зокрема, з пояснень Ковальчука А.В. (який в лютому 2008 році працював на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; т.2, а.с. 87-88) вбачається, що несанкціоновані сміттєзвалища виявлені на земельній ділянці площею саме 11,59 га, схема якої відображена на додатку до акта перевірки (т.2, а.с. 94). Місце засміченої земельної ділянки визначено на схемі заводу відповідача, яка і є зазначеним додатком до акта перевірки. Тобто, схема заводу відповідача і є схемою розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази вказують на презумпцію вини відповідача та заподіяння ним шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості. На думку апеляційної інстанції, прокурором належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства та обґрунтовані позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 10 358 828 грн.

Вищевикладене стало підставою для скасування рішення місцевого суду та прийняття нового, яким позов задоволено та стягнуто 10 358 828 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

В силу вимог ст. 43 ЗУ "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, ст. 42 ЗУ "Про відходи" встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, зокрема за самовільне розміщення чи видалення відходів.

Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - Методика №149), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171, у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за №285/2725) ця методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

У цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів;

грунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;

відкриті землі - землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, що включають незабудовані землі, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю (кам'янисті місця, піски, яри, мочарі, солончаки), а також сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом.

Згідно з п. 3.2. Методики №149 землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Приписами п. 3.5. Методики №149 встановлено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

При цьому, об'єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (п.3.5.1 Методики №149).

У п. 5.1. Методики №149 визначено, що розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Відповідно до п. 5.8.2. Методики №149 довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до категорій за цільовим призначенням надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до особливо цінних земель надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Ні прокурор, ні позивач не надали доказів того, що під час здійснення розрахунку інспектор керувався належними документами, які підтверджують нормативно-грошову оцінку 1 м2 земельної ділянки, що засмічена, а саме: витяг про нормативно-грошову оцінку землі, довідка, передбачена п. 5.8.2.

Перевіряючи акт дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 апеляційний суд керувався Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034). Однак, вказаний порядок не діяв на момент проведення перевірки, оскільки був прийнятий та зареєстрований значно пізніше, через п'ять місяців після проведення перевірки. Доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

На момент проведення, порядок проведення перевірок був врегульований ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до ч. 6 ст. 7 вказаного закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Таким вимогам акт не відповідає. В акті не встановлено, з посиланням на норму матеріального права, яке саме правопорушення вчинене товариством. Держінспектором лише виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів.

Оцінюючи акт дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06-07.02.2008 апеляційний суд не звернув увагу і на те, що ні акт, ні розрахунок не містять даних про те, яким чином був здійснений розрахунок площі засмічення та об'єм відходів, розміщених на земельних ділянках, як і вихідних даних для здійснення такого розрахунку - ширину та довжину кожної із засмічених ділянок та товщину шару відходів, розміщених на них. Такі вимоги передбачені п.3.5.,3.5.1 Методики №149 та положенням про Державну екологічну інспекцію у Житомирській області

Так, державні інспектори проводять перевірку за оригінальними або належним чином оформленими копіями документів, наданими уповноваженою особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка. Не допускається включення до акту перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

До акту перевірки додаються порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформленні належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання що перевіряються. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю, та зазначається посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань (Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства).

В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують що відходи повинні були розміщуватися в інших місцях; оригінал схеми несанкціонованих звалищ виробничих відходів відповідача, складений перевіряючими органами та підписаний представником відповідача; протоколи вимірювань, складені за участю представника відповідача, що приймав участь у перевірці, по яким були встановлені площа та об'єм несанкціонованих звалищ, які займали відходи і які підтверджують інформацію вказану в акті перевірки.

Саме ці відомості просив надати Незалежний інститут судових експертиз для перевірки достовірності розрахунку шкоди (т.2, арк.243, т.3, арк.38).

Місцевий суд неодноразово зобов'язував сторони надати вказані документи, однак, ні позивач, ні прокурор, ні третя особа вимоги ухвали від 30.09.2014 не виконали.

В порушення вищевикладених вимог, в акті відсутня і схема розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ. Колегія суддів критично оцінює посилання апеляційного суду на пояснення Ковальчука А.В. (який в лютому 2008 році працював на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища та встановлений на підставі цих пояснень той факт, що схема заводу відповідача і є схемою розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ. В силу вимог ст.ст. 32,34 ГПК України письмовими доказами у справі є документи, що містять дані про обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що позивач не надав суду витребувані документи і справа знову розглядалася по документам, що були у справі до направлення її на новий розгляд.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу є матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Саме ці документи в сукупності можуть підтвердити факт вчинення правопорушення, розмір засміченої ділянки, об'єм відходів розміщених на ній.

Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що не спростовані апеляційним судом висновки місцевого суду про те, що ні позивачем, ні прокурором не доведено факт засмічення земельної ділянки відходами. В акті перевірки взагалі не згадується такий вид правопорушення як засмічення земель. Також, ні в акті, ні в розрахунку шкоди в підтвердження показників площ засмічених земельних ділянок не вказуються засоби, за допомогою яких проводилось вимірювання та відсутня інформація щодо проведення їх повірки, відсутній протокол вимірювань та додатки до Акту перевірки зі схематичним та візуальним зображенням. Показник нормативної грошової оціни земельної ділянки, що зазнала засмічення також не підтверджується належними доказами, зокрема, витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що:

1) матеріалами справи не підтверджується притягнення відповідача до відповідальності за такий вид правопорушення як засмічення земель;

2) позивачем та прокурором не надано доказів заподіяння шкоди, або можливості її заподіяння навколишньому природному середовищу; розмір шкоди, розрахованої позивачем за засмічення земель не відповідає Методиці №149;

3) недоведеним є причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) матеріали справи про адміністративне правопорушення встановлюють вину відповідача у псуванні земель, а не у їх засміченні відходами.

Беручи до уваги викладене вище, враховуючи вимоги ст.ст. 22,1166 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, в той час як місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, виніс обґрунтоване та законне рішення суду.

При зверненні із касаційною скаргою, відповідач заявив клопотання про стягнення з позивача судового збору за подання касаційної скарги.

В силу вимог ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та покласти судові витрати на позивача у справі.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Біо мед скло" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 скасувати, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.2014 залишити без змін.

Стягнути з Житомирської міської ради на користь ПАТ "Біо мед скло" 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. судового збору за касаційний перегляд справи.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун