Справа № 344/5656/15-а

Провадження № 2-а/344/293/15

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

21 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінова О.А., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі – адміністративна справа) – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (частина 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 6 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та доданих до позовної заяви документів, позивачем оскаржуються дії державного виконавця в процесі виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, виданого на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» .

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статі 384 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, здійснюється відповідно до розділу VІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Відтак, з огляду на те, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено імперативний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби при виконанні виконавчих документів, виданих в порядку цивільного судочинства (при примусовому виконанні судових рішень в цивільних справах), даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», відповідно до якого скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Також, як роз’яснено в п. 19 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», розгляд судами скарг у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень.

У зв’язку із цим скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби України, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, у розумінні статті 383 ЦПК є діями цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

За загальним правилом, контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом, який видав виконавчий документ, а до юрисдикції адміністративних судів віднесено оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах (ОСОБА_2 адміністративного суду України № 810/13/13-09 від 22 травня 2009 року).

Враховуючи приписи чинного законодавства, суд звертає увагу на те, що контроль за виконанням судового рішення повинен здійснюватись судом, який видав виконавчий документ –Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, а дана позовна заява має розглядатись за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що дану заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належать розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд також звертає увагу позивача на те, що позовна заява повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2, 3, 17 та пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя, –

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Татарінова О.А.