Справа №333/2376/15- а

Провадження № 2-а/333/54/2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2015 р. Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л. О.

при секретарі Кунець В.В.,

розглянувши у м. Запоріжжі адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2015 року до суду із адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 посилається на таке. Він 07.08.1953 року народився в німецькому спец поселенні, розташованому в с. Умальта Верхнебуреїнського району Хабаровського краю РРФСР куди його батько був переселений з постійного місця проживання, як особа німецької національності. В свідоцтві про народження зазначена національність його батьків: батько ОСОБА_2 - німець, мати ОСОБА_3 - українка. Його родина була звільнена зі спеціального спец поселення 10.10.1954 року. При отриманні першого паспорту в графі національність він був записаний за походженням матері - українець, оскільки боявся негативного ставлення з боку радянських громадян по відношенню до нього та його родини як осіб німецької національності. 23.08.1980 року під час укладання шлюбу в актовому запису про шлюб його національність зазначалась як українець. Він звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №432, складеного 23.08.1980 року, але рішенням відповідача йому було в цьому відмовлено. Підтвердженням того, що позивач за походженням є німцем є свідоцтво про народження, де зазначено, що батько позивача є німець за національністю. Внесення змін до актового запису про шлюб необхідне для отримання дозволу на постійне місце проживання в Німеччині. Тому просить визнати незаконним рішення відділу РАЦС від 27.03.2015 року про відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб та зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб №432 від 23.08.1980 року, вказавши національність нареченого - німець.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним.

Представник відповідача проти позову заперечувала, оскільки в відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції діяв в межах закону при винесенні рішення про відмову у внесенні змін, підстав для визнання його дій незаконними не має. Пояснив, що з копії актового запису про народження вбачається, що батьки заявника мають різні національності: батько - німець, мати - українка. На підставі діючого на той час законодавства, у випадку, коли батьки мають різні національності, заявник здійснив свій вільний вибір щодо визначення своєї національності за національністю матері - українець що підтверджується відомостями актового запису про шлюб заявника . оскільки не встановлено помилкового запису, перекручення чи зазначення неправильних відомостей щодо національності заявника в актовому запису про шлюб, тому у задоволенні заяви було відмовлено.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьком записаний ОСОБА_2 - німець, матір'ю - ОСОБА_3 - українка (а.с.5).

Згідно військового білету НВ НОМЕР_1 ОСОБА_2 за національністю німець (а.с.8).

Відповідно до довідки про реабілітацію №10420 виданої Управлінням внутрішніх справ Хабаровського краю Російської Федерації від 14.07.2003 р. ОСОБА_2 на підставі Постанови ГКО СРСР від 07.10.1942 року виселений на спец поселення в Хабаровський край Амурської області в якості спецпоселенця-німця, де знаходився до 10.10.1954 року.

Згідно довідки про реабілітацію №12483 виданої Управлінням внутрішніх справ Хабаровського краю Російської Федерації від 09.09.2011 р. ОСОБА_1 народився в місті спецпоселення батька, який репресований з політичних мотивів, як особа німецької національності.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.6).

Отже, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що згідно документів батько позивача - ОСОБА_2 був німцем за національністю.

Як вбачається з копії актового запису про шлюб № 432 складеного 23 серпня 1980 року Комунарським відділом ЗАГСу м. Запоріжжя наданої представником відповідача та оглянутої в судовому засіданні, національність нареченого ОСОБА_1 зазначена як українець.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

Частиною 1 статті 6 Закону № 2398-VI визначено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Аналогічні положення містяться у Правилах внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Мінюсту від 12 січня 2011 року № 96/5.

Пунктом 2.6. вказаних Правил передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Питання зміни національності громадянами України регулювалось Указом Президента України "Про порядок зміни громадянами України національності" від 31 грудня 1991 року N 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилась відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалась також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність згідно Указу Президента України від 27 січня 1999 року N 70/99.

Отже, з боку Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції порушення закону не встановлено, він діяв в межах своїх повноважень, оскільки в актовому записі про шлюб відомості зазначені правильні, повні, тому підстав для внесення змін відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. №96/5 у відповідача не було.

Громадянину СРСР по досягненню 16 років видавався паспорт, куди, згідно Положення про паспортну систему в СРСР, затверджену Постановою Ради Міністрів СРСР №677 від 28.08.1974 р. вносились і дані про національність. Якщо батьки належали до різних національностей, то при видачі паспорту національність визначалась за національністю одного з батьків в залежності від бажання отримувача паспорта. Отже, визначення належності особи до певної національності є її особистим немайновим правом, яке нерозривно пов'язане з особою.

Відповідно до ст.ст. 1,3,11 ЗУ «Про національні меншини в Україні» Україна гарантує своїм громадянам незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи. Підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, до яких належать групи громадян України, які не є українцями, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. Громадяни України мають право вільно обрати та відновлювати національність. Згідно ст.. 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право особи визначати свою національність і таке право підпадає під захист ст.. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки. Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована ЗУ №703/97-ВР від 09.12.1997 р.) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Позивач ОСОБА_1 має право вільно обрати або відновити свою національність, а отже, вважати себе за національністю німцем.

ОСОБА_1 позбавлений можливості на підставі актового запису про шлюб №432 складеного 23 серпня 1980 року Комунарським відділом ЗАГСу м. Запоріжжя, ідентифікувати себе за національністю як німець, отже належним способом захисту його порушеного права є зобов'язання внести зміни в актовий запис про шлюб в графі національність нареченого вказати «німець», замість «українець».

На підставі викладеного, керуючись ст. 3 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ст.. 11 Конституції України, ст.ст. 1,3,11 ЗУ «Про національні меншини в Україні», ст.ст. 6,9,22 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції внести зміни до актового запису про шлюб № 432 складеного 23 серпня 1980 року Комунарським відділом ЗАГСу м. Запоріжжя, вказати національність нареченого ОСОБА_1 «німець» замість «українець».

Врешті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, з подачею її копії до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Головуюча Л.О. Варнавська