УХВАЛА
Справа № 202/3263/15-ц
Провадження № 2-н/202/279/2015
16 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Волошин Є.В. розглянувши заяву міського Комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Міське Комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з 01 лютого 2009 року по 01 березня 2015 року у розмірі 10016 грн. 54 коп., що утворилася за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда»АДРЕСА_1.
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу з наступних підстав.
Заявник просить стягнути з боржника заборгованість за надані послуги теплопостачання, яка утворилась за період більший ніж три роки до дати звернення з заявою про видачу судового наказу до суду.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином заявник звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за період за межами позовної давності.
З положень ч. 3 ст. 267 ЦК України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Застосування строку позовної давності вирішується в судовому засіданні за клопотанням сторони у справі, тому при постановлені судового наказу буде порушено право боржника щодо застосування позовної давності. Договір про збільшення позовної давності у письмовій формі з боржником не укладався, тому із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
Згідно п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право суд може встановити, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Суд не має можливості задовольнити заяву про видачу судового наказу частково в межах строку позовної давності, оскільки з наданих заявником документів не можливо розрахувати суму боргу за цей період.
Крім того, сума заборгованості розрахована заявником за період з лютого 2009 року по березня 2015 року у розмірі 10016 грн. 54 коп. з урахуванням сальдо станом на лютий 2009 року у розмірі 2809 грн. 18 коп., чим фактично завищено суму заборгованості за спірний період.
За таких обставин, приходжу до висновку, що в даному випадку вбачається наявність спору про право.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя -
УХВАЛИВ:
Відмовити Комунальному підприємству «Дніпропетровські міські теплові мережі» у прийнятті заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги теплопостачання за період з 01 лютого 2009 року по 01 березня 2015 року у розмірі 10 016 грн. 54 коп.
Повернути заявнику заяву та додані до неї документи.
Роз’яснити заявнику право відповідно до ч.2 ст.101 ЦПК України звернутися до суду з такими самими вимогами у позовному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Є.В. Волошин