ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 р. Справа № 876/3983/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

27.01.2015 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, починаючи з 27 липня 2014 року, провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, з врахуванням уже виплачених їй сум.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що позивачка отримує пенсію по віку, призначену відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що оскільки позивачці перераховано пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і перерахунки пенсії проводилися згідно норм цього Закону, то і вказані підвищення до пенсії за понаднормовий стаж здійснювалися відповідно до вимог ст. 28 Закону. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач по справі є потерпілою від Чорнобильської катастрофи та віднесена до третьої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Волинською облдержадміністрацією 18.06.1993р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку. Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Любешівському районі Волинської області.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визначення розміру доплати до пенсії позивачеві, суд першої інстанції застосував положення ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

Аналізуючи вказану норму Закону, колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення пенсії встановлюється у відсотку до заробітку. Тому, для застосування цієї норми Закону істотне значення має та обставина, який саме заробіток обраний для нарахування пенсії, так як зокрема ст. 57 вказаного Закону визначено за який час може бути обрано заробіток для обчислення пенсії за бажанням того, хто звернувся за пенсією.

Норма ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нерозривно пов'язана із обранням заробітку для нарахування пенсії відповідно до ст. 57 вказаного Закону, оскільки є істотним чи було взято для нарахування пенсії заробіток за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення (чи ще більш короткі строки, визначені цією статтею Закону) або ж було взято заробіток відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В цій частині визначення пенсійної виплати має зберігатися системність підходу: застосування для нарахування підвищення пенсії за страховий стаж норм того Закону, за яким обрано заробіток для нарахування основної пенсії, так як підвищення пенсії за страховий стаж пов'язане із заробітком, з якого нараховано пенсію.

Як видно з матеріалів справи, позивачу при загальному стажі роботи 37 роки 03 місяців 4 днів, призначена пенсія за віком як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Обставини справи свідчать про те, що позивач обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України. Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1% визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що при визначенні розміру доплати до пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 18 лютого 2015 року у адміністративній справі №162/231/15а, 2-а/162/916/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.М. Каралюс