ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2015 р. Справа № 876/3859/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Довгої О.І., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 січня 2015 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка віднесена до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та доплати до пенсії як особі яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення в межах строку звернення до адміністративного суду по 02.08.2014, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 15 січня 2015 року позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком, з 18 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Колегія суддів перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, та потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Кабінетом Міністрів України на виконання вказаного положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 23.11.2011 прийнято постанову №1210 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відповідності до вказаної постанови КМ України, позивачу провадиться нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, але в меншому розмірі.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Положення п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI, яким були внесені зміни до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» і які обмежували права громадян, щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, Рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вище наведені положення ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На даний час Закони України «Про державний бюджет України на 2011 рік», «Про державний бюджет України на 2012 рік» та «Про державний бюджет України на 2013 рік» продовжувались обмеження щодо розмірів згаданих виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 1 січня 2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) такі обмеження не встановлені.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року є чинними і підлягають застосуванню ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 31.07.2014 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» доповнено п. 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказані норми Закону набули чинності з 03.08.2014 року, відтак, позивач має право на отримання коштів у розмірах, передбачених ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 02.08.2014 року включно.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 18.06.2014р. по 02.08.2014р. включно.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції суд не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 15 січня 2015 року у адміністративній справі №162/2411/14-а, 2-а/162/603/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді О.І. Довга
В.М. Каралюс