ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1401/15-а

Провадження № 2-а/210/55/15

У Х В А Л А

"20" квітня 2015 р.

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міста ОСОБА_1 ОСОБА_5, директора КПТМ «Криворіжтепломережа» ОСОБА_6, третя особа генеральний директор ПАТ «ІнГЗК» ОСОБА_7 про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта адміністративних повноважень ,-

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_3, 15.04.2015 р. звернувся до суду з вищезгаданою позовною заявою, в якій просить визнати наявність в будинку №30 по вул. Шувалова в м.Кривому Розі у нього та інших мешканців будинку на момент примусового виселення з промислової зони комбінату ПАТ «ІнГЗК» у 2009-2010 роках і по теперішній час проектного права на автономне опалення та постачання гарячої води; визнати протиправними, корупційними та дискримінаційними дії та бездіяльність суб’єкта владних повноважень директора КПТМ «Криворіжтепломережа» ОСОБА_6 та причетних до цих діянь та підпорядкованих йому відповідальних осіб, усі дії та бездіяльність посадовців третьої особи ПАТ «ІнГЗК», директора по персоналу та соціальним питанням ОСОБА_4 та причетних до цих діянь підпорядкованих йому відповідальних осіб, які умисно позбавили позивача права проектного автономного опалення; визнати угоди по наданню комунальних послуг по централізованому опаленню та постачанню гарячої і холодної води до його приватної квартири АДРЕСА_1 та комунальні послуги по утриманню прибудинкової території дискримінаційними, корупційними, незаконними та нікчемними та зобов’язати посадових осіб КПТМ «Криворіжтепломережа», орган місцевого самоврядування та балансоутримувача будинку ПАТ «ІнГЗК» ліквідувати зазначені угоди та створити нові згідно вимог Конституції України, чинного законодавства України та волевиявлення і письмового погодження з власниками квартир будинку; визнати протиправними, корупційними та дискримінаційними дії та бездіяльність суб’єкта владних повноважень – Криворізького міського голови – ОСОБА_5 та третьої особи щодо не надання письмової відповіді на його письмове звернення від 22.01.2015 року стосовно незаконного позбавлення позивача проектного права на автономне опалення та притягнути їх за порушення до встановленої законом відповідальності; визнати факт дискримінаційного, довготривалого, грубого порушення з 2010 року по теперішній час його права на автономне опалення і постачання гарячої води та аналогічного права інших громадян, примусово виселених до нових приватних квартир будинку №52 по вул. 50 років Жовтня у м. Кривому Розі у наслідок дискримінаційного, примусового, незаконного підключення приватних квартир до джерела централізованого опалення та спричинення йому та іншим примусовим переселенцям з промислової зони ПАТ ІнГЗК значної моральної та матеріальної шкоди.

Крім того, зобов’язати суб’єкта владних повноважень – Криворізького міського голови – ОСОБА_5 та Генерального директора ПАТ ІнГЗК ОСОБА_7 провести засідання Криворізького міськвиконкому за участю керівництва КПТМ «Криворіжтепломережа» та ПАТ «ІнГЗК», на якому розглянути питання незаконного прийняття в експлуатацію побудованого для відселених з промислової зони громадян ПАТ «ІнГЗК» будинку №52 по вул. 50 років Жовтня м.Кривого Рогу; створити міжвідомчу комісію по ліквідації вказаних корупційних схем; делегувати усі повноваження Криворізького міськвиконкому та правління ПАТ «ІнГЗК» створеній по прийняттю необхідних рішень та вирішення вищеозначених питань; терміново відключити, як незаконне, здійснене у порушення його права на автономне опалення, без його свободного волевиявлення та неоформленого письмовою угодою у порядку, встановленому чинним законодавством України, аварійне централізоване опалення та постачання гарячої води до його приватної квартири та зняття його з обліку у міській довідковій системі «Новаком» як платника відповідних комунальних послуг; добровільно відшкодувати у місячний термін в узгодженому з ним розмірі та встановленому законом порядку завдану йому порушенням прав моральну та матеріальну шкоду.

Дослідивши позовну заяву ОСОБА_3 вважаю, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.

Як вбачається із суті заявлених позовних вимог, даний спір стосується права на встановлення автономного опалення у житловому приміщенні – квартирі АДРЕСА_2.

У відповідності до частин першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За змістом пункту першого частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це  переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, нормами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ відносить справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до абзацу другого пункту 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", ураховуючи положення статті 1 Цивільного кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Також пунктом 24 зазначеної вище постанови Пленуму від 01.03.2013 №3 роз'яснено також, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Крім того, згідно пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 

 З огляду на положення частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Також слід звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), визначеної пунктом частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів, встановлена в статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку посадових осіб органу місцевого самоврядування, зазначених в якості відповідачів, а в даних правовідносинах відповідачі не здійснюють владну управлінську функцію.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням того, що спірні правовідносини у даній справі пов'язанні безпосередньо з дозволом на встановлення автономного опалення у житловому приміщенні, судом вбачається, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 17, 109, 165, 186, 254 КАС України, ст..15 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позивачу ОСОБА_3 у відкритті провадження у адміністративній справі за його позовом до ОСОБА_4 міста ОСОБА_1 ОСОБА_5, директора КПТМ «Криворіжтепломережа» ОСОБА_6, третя особа генеральний директор ПАТ «ІнГЗК» ОСОБА_7 про оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта адміністративних повноважень – відмовити.

Розяснити позивачу його право на звернення до суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яке ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

     Ухвала набирає законної сили у строки та в порядку, встановленими ст. 254 КАС України.

Суддя: Р. Є. Скотар