Справа № 2-1604/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

05 березня  2009 р.                                                                                           м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

  Головуючої судді - Тимошенко К.Г.,

                                     при секретарі - Сорокіної Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Міністерства юстиції України в інтересах громадянина ОСОБА_1 до ОСОБА_2про повернення неповнолітньої дитини до місця її постійного мешкання  у Державі Ізраїль,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України, діюче на підставі довіреності,  звернулося до суду з позовною заявою в інтересах громадянина ОСОБА_1 до ОСОБА_2про повернення неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., до місця її постійного мешкання  у Державу Ізраїль.

Свої вимоги позивач мотивує тим що, 09.06.2003 р. Раввинським судом м. Лод, Держава Ізраїль зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 таОСОБА_2. 

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у них народилася донька - ОСОБА_3. Подружжя разом з дитиною проживало у м. Рамбам (Держава Ізраїль).

Судом залишено дитину проживати разом з матір'ю та визначений час для зустріч з батьком. Однак, у порушення вказаного судового рішення, відповідачка неправомірно, 15.06.2007 р. виїхала разом з дитиною з Ізраїлю до України, де вони зараз мешкають.

Оскільки порушені батьківські праваОСОБА_1, він вимушений звернутися до суду.

Представник  позивача Міністерства юстиції України за довіреністю від 28.11.2008 року  за № 08\01-04\4587 -ОСОБА_4. у ході судового засідання  позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники відповідачки за довіреністю від 23.11.2007 р. (а.с. 30) ОСОБА_5 та ОСОБА_6. позовні вимоги не визнали. Пояснили суду, щоОСОБА_2разом з дочкою, з відома  батька дитини, на підставі виданої ним нотаріально посвідченої довіреності від 27.04.2007 р. в'їхала на територію України. Дитина була зареєстрована  як громадянка України, має усе необхідне для мешкання та виховання, ходить до дитячого закладу та повністю адаптувалася до навколишнього середовища. Мати не згодна на повернення до Ізраїлю з тих підстав, що шлюб фактично розірваний, а батьком дитини неодноразово застосовувалося насильство до неї та дитини.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги  не обґрунтовані та  задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що  згідно до свідоцтва про народження (а.с. 20), ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у м. Беер Яаков, лікарня Асаф Арофе, про що зроблено відповідний запис у книзі записів громадянського стану про народження - 04.09.2007 р. Батьком дитини є - ОСОБА_1ь, матір'ю - ОСОБА_2.

Рішенням Равінатьского суду міста Реховота від 09.05.2005 р. (а.с. 18) дитину залишено з матір'ю. Батьку ОСОБА_1 дозволено забирати доньку з дому матері по понеділках та середах з 16.00 до 18.30 год., по п'ятницях - з 16.00 до приходу суботи.

Як встановлено у ході судового засідання, 15.06.2007 р. відповідачка разом з донькою виїхала з Ізраїлю до України, де зараз мешкають за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, батько дитини позбавлений права на побачення з донькою, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд повернути неповнолітню ОСОБА_3н, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., до місця її постійного мешкання  в Державі Ізраїль.

Порядок визнання та виконання рішень іноземних судів в України регламентується розділом 8 Цивільно-процесуального кодексу України, який набув чинності 01.09.2005 р., Законом України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV, а також відповідними міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнанням рішення іноземного суду є поширення його законної сили на територію України в установленому законом порядку.

Виконання рішення іноземного суду слід розуміти як застосування на території України в установленому законом порядку  щодо рішень іноземних судів, які набрали законної сили, засобів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 399 Цивільно-процесуального кодексу України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності  ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, рішення Равінатьского суду міста Реховота від 09.05.2005 р., на яке посилається позивач в обгунтування своїх позовних вимог, не визнано в установленому законом порядку на території України, тобто його законна сила не поширена на територію України.

Згідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд  розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог, у зв'язку з їх необгрунтовністю.

На підставі Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. №2709-IV, Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 61, 212, 213, 214, 215, 399, 400 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

            Позовні вимоги Міністерства юстиції України в інтересах громадянина Ізраїль  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення неповнолітньої дитини до місця її постійного мешкання  в Державі Ізраїль - залишити без задоволення.

Рішення може бути  оскаржено  в Апеляційний суд Автономної Республіки Крім через Центральний районний суд  м. Сімферополя шляхом подання, протягом 10 днів з дня  його оголошення, заяви про його апеляційне оскарження, та подання апеляційної скарги протягом  20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

                 Суддя: