Справа № 2-4649 2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2008 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря: Степанової О.Ю.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади м. Нікополя в особі виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті батька та матері, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними спорудами № 22 по вул. Софіївській в м. Нікополі в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

До 1955 року його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали ІНФОРМАЦІЯ_1. Але з початком будівництва Каховського водосховища його сім'ю відселили з зони затоплення та надали для будівництва житлового будинку земельну ділянку по вул. Софіївській, 22. Батьки розпочали будівництво житлового будинку у 1955 році та закінчили у 1962 році. Житловий будинок було введено в експлуатацію актом приймання індивідуального житлового будинку, затвердженого рішенням виконкому Ради народних депутатів м. Нікополя № 138 від 21.03.1985 р. Але через втрату договору на право забудови його батько не зміг зареєструвати право власності на будинок у Нікопольському МБТІ. У 1994 році батько помер. Мати ОСОБА_3 у грудні 1997 року звернулася до Нікопольського МБТІ для реєстрації права власності на будинок. 10.12.1997 року працівниками Нікопольського МБТІ, відповідно до п. 12 Інструкції „Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь в містах та селищах міського типу Української РСР", затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 p., що діяла на той час, було проведено обстеження будинку по вул. Софіївській, 22 на предмет встановлення належності житлового будинку та на підставі опитування сусідів і його матері складено акт про те, що будинок фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_3. Але 07.03.1998 року його мати померла, так і не встигнувши оформити за собою право власності на будинок. Згідно довідки КП „Нікопольське МБТІ" № 4642 від 14.04.2008 року, право власності на житловий будинок по вул. Софіївській, буд. 22 у м. Нікополі не зареєстроване. Для визначення технічного стану спадкового майна він звернувся до Приватного підприємства „СМАК" (ліцензія АБ № 208897), яке надало технічний висновок про відповідність будівель ДБН та можливість їх експлуатації. Спадкоємцями його батьків, крім нього були його брати ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Але ОСОБА_6 помер 31.10.2005 року, ОСОБА_5 помер 28.01.2008 року. З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори його брати при житті не зверталися, тобто, відповідно ст. 1272 ЦК України, спадщину не прийняли. Таким чином, він залишився єдиним спадкоємцем буд. 22 по вул. Софіївській в м. Нікополі. Для отримання свідоцтва про право на спадщину він звернувся до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори, але листом від 14.08.2008 р. № 3456 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме договір про право забудови втрачено; пропущено шестимісячний строк прийняття спадщини. Він пропустив строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. У відповідності до ст. 392 ЦК України у разі втрати правовстановлюючого документу, право власності встановлюється у судовому порядку. Акт приймання індивідуального житлового будинку до експлуатації, затверджений рішенням виконкому Ради народних депутатів м. Нікополя № 138 від 21.03.1985 року, та акт обстеження будинку по вул. Софіївській, 22 на предмет встановлення належності житлового будинку від 10.12.1997 року підтверджують право власності його батьків на спадкове майно.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив суд задовольнити його в повному обсязі.

2

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день та час був повідомлений належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, заперечень на позов не надав. Справа слухалась у відсутність сторін відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, до 1955 року батьки позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - проживали ІНФОРМАЦІЯ_1. Але з початком будівництва Каховського водосховища його сім'ю відселили з зони затоплення та надали для будівництва житлового будинку земельну ділянку по вул. Софіївській, 22. Батьки розпочали будівництво житлового будинку у 1955 році та закінчили у 1962 році. Житловий будинок було введено в експлуатацію актом приймання індивідуального житлового будинку, затвердженого рішенням виконкому Ради народних депутатів м. Нікополя № 138 від 21.03.1985 року (а.с. 11-12). Але через втрату договору на право забудови батько позивача не зміг зареєструвати право власності на будинок у Нікопольському МБТІ. 12.02.1994 року батько помер (а.с. 5). Мати ОСОБА_3 у грудні 1997 року звернулася до Нікопольського МБТІ для реєстрації права власності на будинок. 10.12.1997 року працівниками Нікопольського МБТІ, відповідно до п. 12 Інструкції „Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь в містах та селищах міського типу Української РСР", затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, що діяла на той час, було проведено обстеження будинку по вул. Софіївській, 22 на предмет встановлення належності житлового будинку та на підставі опитування сусідів і його матері складено акт про те, що будинок фактично знаходиться у користуванні ОСОБА_3 (а.с. 13-17). Але 07.03.1998 року його мати померла (а.с. 6), так і не встигнувши оформити за собою право власності на будинок. Згідно довідки КП „Нікопольське МБТІ" № 4642 від 14.04.2008 року, право власності на житловий будинок по вул. Софіївській, буд. 22 у м. Нікополі не зареєстроване (а.с. 10). Для визначення технічного стану спадкового майна позивач звернувся до Приватного підприємства „СМАК" (ліцензія АБ № 208897), яке надало технічний висновок про відповідність будівель ДБН та можливість їх експлуатації (а.с. 19-29). Спадкоємцями його батьків, крім нього були його брати ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Але ОСОБА_6 помер 31.10.2005 року (а.с. 8), ОСОБА_5 помер 25.01.2008 року (а.с. 7). З заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори його брати при житті не зверталися, тобто, відповідно ст. 1272 ЦК України, спадщину не прийняли. Таким чином, позивач залишився єдиним спадкоємцем буд. 22 по вул. Софіївській в м. Нікополі. Для отримання свідоцтва про право на спадщину він звернувся до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори, але листом від 14.08.2008 р. № 3456 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме договір про право забудови втрачено; пропущено шестимісячний строк прийняття спадщини (а.с. 18).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 392, 1216-1223, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Софіївській, 22 в м. Нікополі (що складається з житлового будинку літ. «А», літньої кухні - сараю літ. «Б», підвалу літ. «Е», споруд І, № 1-4) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого 12.02.1994 року, та матері ОСОБА_3, померлої 07.03.1998 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.