Судове рішення #4186357

Справа № 2-623\09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2009 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючої судді - Тимошенко К.Г.,

при секретарі - Сорокіної Н.Є.,

з участю адвоката - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково удаваним, про визнання 1\2 частки квартири особистою приватною власністю, про розділ спільної сумісної власності подружжя, про припинення права спільної сумісної власності на частку квартири та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл загальної власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги (а.с. 73-76), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі частково удаваним, про визнання 1\2 частки вказаної квартири особистою приватною власністю позивачки, про розділ спільної сумісної власності подружжя, про поділ гаражів, які знаходяться у ГБК № 14 по вул. Аральської у м. Сімферополі та про припинення права спільної сумісної власності на частку квартири.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що з 07.08.1981 по 2007 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_5, 1982 р.н.

За час перебування у шлюбі подружжям було придбано: автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 р.в., р\н НОМЕР_1, гаражі НОМЕР_3та НОМЕР_2 у ГБК №14 по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі, а також 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

Другу частину вказаної квартири позивачка вважає своєю особистою приватною власністю, оскільки насправді між нею та її матір'ю - ОСОБА_2 мав місце договір дарування вказаної частини квартири, який сторони приховали договором купівлі-продажу.

З урахуванням інтересів сторін, ОСОБА_1 просить визнати за нею у цілому право власності на квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, припинити право спільної сумісної власності подружжя на 1\2 частку вказаної квартири, розділити спільно нажите майно подружжя, виділивши у власність ОСОБА_3 автомобіль та гараж НОМЕР_1у ГБК №14, а їй - квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, гараж НОМЕР_2 у ГБК №14, сплативши ОСОБА_3 грошову компенсацію у сумі - 44.237 грн. 74 коп.

Представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_7 (а.с.15) у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2- за довіреністю ОСОБА_8 (а.с. 57) позовні вимоги визнала.

Пояснила, що квартира АДРЕСА_1 у м. Сімферополі належала її довірительниці на підставі договору міни домоволодіння. Домоволодіння відійшло до ОСОБА_2 після смерті чоловіка у 1993 р. у порядку спадкування за законом. Фактично половина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 та рідна сестра позивачки ОСОБА_9 відмовилися від належних їм за законом 1\6 часток домоволодіння на користь позивачки, але оформили домоволодіння у цілому на ОСОБА_2.

У 1998 р. ОСОБА_2 вийшла заміж та оселилася проживати у чоловіка, а спірну квартиру, яка належала їй за договором обміну вирішила продати дочці ОСОБА_1, яка також у 1998 р. переїхала з чоловіком проживати до Криму та потребувала житла. Оскільки ОСОБА_2 вважала, що половина цієї квартири належить позивачці, так як була придбана в обмін на домоволодіння, у якому та мала право на частку, вона вирішила подарувати ОСОБА_1 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, а другу частину - продати їй. Але для більшої зручності сторони вирішили оформити ці домовленості договором купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_3 під час судового засідання 19.11.2008 року вимоги колишньої дружини визнав частково, але дедалі проти її вимог заперечував. Наполягав на своєму позові про розподіл сумісного майна, а саме спірної квартири та автомобілю, вважаючи що йому належить 1\2 частка квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

У підтвердження свої вимог ОСОБА_3посилався на договір купівлі - продажу від 09.06.1998 року, згідно якого він продав свою квартиру у м. Бобруйські та на виручені кошти придбав квартиру у м. Сімферополі у тещі ОСОБА_2.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, вимоги ОСОБА_3також підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

Згідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.08.1981 р. до 20.07.2007 року.

Шлюб між ними розірваний 24 липня 2007 року (свідоцтво про розірвання шлюбу - а.с. 8).

Як встановлено у ході судового засідання, у 1998 р. подружжя переїхало проживати до Криму. Оскільки вони потребували житла, мати позивачки - ОСОБА_2 вирішила продати їм належну їй квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

Вказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору міни домоволодіння, посвідченого Першою сімферопольською державною нотаріальною конторою 26.06.1995 р. по реєстру №3-Н-2130 та зареєстрованого у СМ БРТІ 04.07.1995 р. під реєстровим №165.

Домоволодіння відійшло до ОСОБА_2 після смерті чоловіка у 1993 р. у порядку спадкування за законом. Фактично половина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_2 та рідна сестра позивачки відмовилися від належних їм за законом 1\6 часток домоволодіння на користь ОСОБА_1, але оформили домоволодіння у цілому на ОСОБА_2.

18.11.1998 р. між позивачкою ОСОБА_1 та її матір'ю ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі. Договір посвідчений державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори Ісаєвою Л.Г. під № 7-и-2566 (а.с. 7).

Як випливає із матеріалів справи та пояснень представників сторін у тому числі й пояснень самого відповідача ОСОБА_3 під час судового засідання 19.11.2008 року, фактично між сторонами мали місце два договори, це договір купівлі-продажу 1\2 частки квартири та договір дарування 1\2 частки квартири. Але договір дарування було приховано договором купівлі-продажу.

На підтвердження даного факту, окрім пояснення сторін, також вказує ціна угоди купівлі-продажу квартири, яка є дуже незначною і фактично на той час може відповідати вартості 1\2 частки квартири, але ж ніяк вартості квартири у цілому.

Відповідно до ст. 41 ЦК України 1963 р., який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, правочин - це дії громадян та організацій, які направлені на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 58 ЦК України, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Таким чином, удаваний правочин - це правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, які передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформляють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до ст. 243 ЦК України за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договір дарування нерухомого майна, згідно ст. 244, 227 ЦК України 1963 р., повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин, та підлягає реєстрації у виконкомі місцевої Ради народних депутатів.

За таких обставин, суд вважає, що позивачкою доведений факт вчинення договору купівлі-продажу спірної квартири з метою приховати інший договір, якій насправді сторони мали на увазі, а саме: договір дарування 1\2 частини даної квартири, вимоги цивільного законодавства, діючого на час вчинення правочину дарування, сторонами були дотримані.

У зв'язку з чим, на думку суду, 1\2 частка квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі належать ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, оскільки була отримана нею у дар, а інші 1\2 частки квартири є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Довід ОСОБА_3 про те, що на виручені кошти від продажу своєї квартири у м. Бобруйські він за 7.300 доларів США придбав квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, суд не бере до уваги, оскільки відсутні відомості про наявність у нього певної суми при прибутті на постійне місце проживання з Республіки Бєларусь до України, сам ОСОБА_3 пояснив суду, що при перетинанні кордону ні яку суму грошей він не декларував.

Крім цього, як встановлено у ході судового засідання і не оспорюється сторонами, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, подружжям були також придбані автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 р.в., р\н НОМЕР_1 та гаражі НОМЕР_3 та НОМЕР_2 у ГБК №14 по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України при розділі майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка рівні, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.

Згідно до ст. 71 СК України майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними у натурі. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, дозволяється лише з його згоди, крім випадків, передбачених ЦК України.

Ч.2 ст. 364 ЦК України передбачає, якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласників може бути надана лише за його згодою.

Як вбачається із висновків судової будівельно-технічної експертизи від 30.07.2008 р. за №149 (а.с. 44), ринкова вартість квартири у цілому складає - 289.810 грн., а її 1\4 - 72.452 грн. При існуючому плануванні квартири, реально виділити 1\4 частку не є можливим.

Ринкова вартість гаражу НОМЕР_1у ГБК №14 по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі, згідно даної експертизи, складає - 31.253 грн.

Як випливає із матеріалів справи, за придбання автомобілю «Chevrolet Aveo», 2006 р.в., р\н НОМЕР_1, було сплачено - 30.490 грн. 32 коп. попереднього внеску за кредитним договором на (а.с. 65), поточні платежі за договором у розмірі - 22.953 грн. 70 коп., а також вартість передходової підготовки у розмірі - 2.981 грн. (а.с. 66-67).

З урахуванням інтересів сторін, суд вважає за необхідне розділити спільне майно подружжя наступним чином: автомобіль виділити відповідачу ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі у цілому - ОСОБА_1, зобов'язавши позивачку сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі - 44.237 грн. 74 коп.

Позивачкою на депозитний рахунок суду внесено суму компенсації відповідачу за належну йому частину майна у розмірі - 44.237 грн. 74 коп.

Суд відмовляє позивачці у її вимогах щодо розподілу гаражів у ГБК № 14 по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі, оскільки право власності на них не зареєстровано, до експлуатації вони не здавалися.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню у повному обсязі з відповідача на користь позивача у розмірі - 122 грн. ( 92 грн. судовий збір, 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст.ст. 22, 24 КпШС УССР, ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ст. 41, 58, 227, 243, 244 ЦК України 1963 р., ст. 364, 370, 372 ЦК України 2003 р., керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково удаваним, про визнання 1\2 частки квартири особистою приватною власністю, про розділ спільної сумісної власності подружжя, про припинення права спільної сумісної власності на частку квартири - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл загальної власності - задовольнити частково.

Визнати частково удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, укладений 18.11.1998 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори Ісаєвою Л.Г. під № 7-и-2566, у частині продажу 1\2 частки вказаної квартири.

Визнати відчуження 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі - договором дарування з боку ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.

Визнати 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати другу 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі особистою приватною власністю ОСОБА_1.

Розділити спільну сумісну власність подружжя.

ОСОБА_3 виділити автомобіль «Chevrolet Aveo», 2006 р.в., р\н НОМЕР_1, визнавши за ним право власності на нього.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у цілому на квартиру АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1\4 частки квартири АДРЕСА_1 у м. Сімферополі та половину вартості витрат за кредитом по оплаті автомобілю «Chevrolet Aveo», 2006 р.в., р\н НОМЕР_1, у розмірі - 44.237 (сорок чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 122 (сто двадцять дві) грн.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя: