КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-10643/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Брагіна Я.В.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
12 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Маслія В.І. та Літвіної Н.М., при секретарі Леонтовичі М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного кооперативного підприємства «Ринок» на постанову Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (дошлюбне-Кумаринець) до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи: Колективного кооперативного підприємства «Ринок» про визнання протиправним і скасування п.5 рішення від 13.05.2003р. №125,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи: Колективного кооперативного підприємства «Ринок» про визнання незаконним і скасування п.5 рішення відповідача №125 від 13.05.2003 р. в частині демонтування дерев'яних споруд з торгового місця №231 на території кооперативного ринку.
Постановою Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням третя особа: Колективне кооперативне підприємство «Ринок» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила зазначену постанову суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради №26 від 11.01.2000 р. позивачеві - Запорожець Ірині Миколаївні було дозволено встановити на території кооперативного ринку кіоск строком на один рік.
Позивачем було встановлено дерев'яну споруду на торговому місці №231 на території ринку за адресою м. Радомишль, вул. Косовського, 32.
23.04.2002 року відповідачем прийнято рішення №78 від 23.04.2002 року, яким позивачеві продовжено термін встановлення торгівельного кіоску на території кооперативного ринку на невизначений термін.
29.07.2002 року між позивачем та Колективним кооперативним підприємством «Ринок» був укладений договір, згідно якого Колективне кооперативне підприємство «Ринок» здійснює обслуговування продавця відповідно до умов договору, а останній оплачує надані послуги.
В травні 2003 року адміністрація третьої особи: Колективного кооперативного підприємства «Ринок» звернулась до виконавчого комітету Радомишльської міської ради з заявою про дачу дозволу на демонтування дерев'яних споруд, які належать позивачу, з торгового місця №231 у зв'язку із закінченням строку дії договору.
13.05.2003 року відповідачем - виконавчим комітетом Радомишльської міської ради прийнято рішення №125 від 13.05.2003 р. «Про надання дозволу на будівництво житлових будинків, господарських споруд, та інше», пунктом 5 якого вирішено демонтувати дерев'яні споруди з торгового місця №231, власником якого є позивач.
12.06.2003 року дерев'яна споруда на торговому місці №231 була демонтована третьою особою, про що свідчить акт про знесення споруд на території Колективного кооперативного підприємства «Ринок» від 12.06.2003 р. і пояснення представника третьої особи в засіданні суду 25.09.2007 року.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи із слідуючого.
Правомірність свого рішення відповідач обґрунтовує положеннями Типових правил розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності, які затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227, пунктом 15 яких передбачено, що дозвіл на розміщення малої архітектурної форми видається суб'єкту підприємницької діяльності органом містобудування та архітектури на підставі рішення виконкому міської ради.
Проте, такі доводи відповідача та третьої суд не прийняв до увагою, оскільки відповідачем не враховано, що зазначені вище Правила були затверджені відповідним наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.10.2000 року №755, тобто, після прийняття рішення №26 від 11.01.2000 року, яким було дозволено позивачу встановити на території кооперативного ринку кіоск строком на один рік.
Крім того, безпідставними є посилання відповідача на положення ч.3 ст. 105 Цивільного кодексу України 1963 року, згідно якої господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Норма даної статті Цивільного кодексу могла бути застосована лише у разі самовільного будівництва. В даному випадку мала архітектурна форма - кіоск (без фундаменту) був встановлений позивачем на торговому місці №231 на підставі рішення відповідача №26 від 11.01.2000 року, тобто не самовільно і тому не потрібно було її погодження з органом містобудування та архітектури, оскільки Типові правила розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 року №227, на які посилається відповідач та третя особа, ще не діяли.
Як вбачається із тексту спірного рішення, відповідач не керувався ні ст.105 ЦК Української РСР, ні зазначеними Типовими правилами розміщення архітектурних малих форм для здійснення підприємницької діяльності від 13.10.2000р.
Господарський суд Житомирської області також вірно зазначив, що спірна мала архітектурна форма - кіоск належав на праві власності позивачеві, рішенням відповідача від 23.04.2002 року було дозволено встановлення кіоску на невизначений термін, тобто встановлений кіоск не самовільно. Тому суд не прийняв до уваги доводи відповідача та третьої особи в частині обґрунтування своїх доводів ст. 105 ЦК України Української РСР.
Згідно ст. 55 Закону України «Про власність» власника не може бути позбавлено права власності на своє майно, крім випадків, передбачених законом.
Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом (ст.49 закону України «Про власність»).
Рішення судів не приймалося щодо позбавлення права власності на малу архітектурну форму позивача.
Отже, п.5 рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 13 травня 2003 року №125 в частині демонтування дерев'яних споруд з торгового місця №231 на території кооперативного ринку, що знаходиться за адресою м. Радомишль, Житомирської області, вул. Косовського, буд 32, що належить Запорожець Ірині Миколаївні є протиправним, оскільки спірне рішення прийнято з перевищенням повноважень відповідача.
Також вірно суд першої інстанції прийшов до висновку щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Оскільки відповідач не наполягав на застосуванні, в даному випадку, строків позовної давності, Господарський суд Житомирської області вірно прийшов до висновку щодо незастосування в даному випадку строків позовної давності та задоволення позовних вимог повністю.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
За таких підстав апеляційна скарга Колективного кооперативного підприємства «Ринок» на постанову Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи: Колективного кооперативного підприємства «Ринок» про визнання протиправним і скасування п.5 рішення від 13.05.2003р. №125 - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Колективного кооперативного підприємства «Ринок» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-10643/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Брагіна Я.В.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
(вступна та резолютивна частина)
12 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Маслія В.І. та Літвіної Н.М., при секретарі Леонтовичі М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу колективного кооперативного підприємства «Ринок» на постанову Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (дошлюбне-Кумаринець) до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи: Колективного кооперативного підприємства «Ринок» про визнання протиправним і скасування п.5 рішення від 13.05.2003р. №125,-
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу колективного кооперативного підприємства «Ринок» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: