КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №22-а-10667/08 Головуючий суддя у суді 1-ї інстанції: Невгад Л.М.,
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
12 лютого 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Маслія В.І. та Літвіної Н.М., при секретарі Леонтовичі М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 19 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі 1410,00 грн. за 2006 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на її думку постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволенні позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача певну грошову суму без оскарження його дій або бездіяльності.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відмовив в задоволенні позовних вимог. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення в даному випадку підвідомчості спору. А саме: предметом судового розгляду в цієї справі є питання стягнення грошової суми, що ні в якому разі не може бути предметом адміністративного спору. По своїй суті, дані правовідносини є цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
В даному випадку суду першої інстанції було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Тобто, даною нормою виділено, що якби позивачка ставила вимогу про визнання незаконними дій або ж бездіяльності відповідача та стягнення певної грошової суми, як відновлення свого порушеного права, завданого оспорюваними нею діями чи бездіяльністю, то за таких би умов виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано одну обставину - підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії по даній справі, починаючи з прийняття даного позову до провадження, відкриття провадження та постановлення судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що спір з таким предметом спору відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Отже, виходячи з вимог ст.ст. 21 та 108 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження по даній справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2007 року - скасувати.
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя: Судді: