КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/24854/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. у справі № 910/24854/14 (суддя Літвінова М.Є.)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Штифурко Ю.І. (довіреність № 50 від 09.09.2014р.);

від відповідача (скаржник): Овдіна Ю.Б. (довіреність № 2-262 від 29.12.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 3% річних - 44 035, 13 грн., інфляційні - 98 385, 75 грн. та 2 848, 41 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» у якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.01.2015р. по справі № 910/24854/14 в частині задоволення стягнення 98 385, 75 грн. - індексу інфляції, 44 035, 13 грн. - 3% річних; прийняти в цій частині нове рішення по справі № 910/24854/14, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в стягненні 98 385, 75 грн. - індексу інфляції, 44 035, 13 грн. - 3% річних; в іншій частині рішення залишити без змін.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінено, справу прийнято до провадження ухвалою від 12.03.2015р., розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні 22.04.2015р. про що належним чином повідомлено сторін у справі.

Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині задоволених вимог, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно доводів апелянта, здійснення оплат за поставлений товар з деякими відхиленнями від положень п. 4.1 договору № 1310000328, було спричинено неналежним виконанням саме позивачем умов спірного договору, оскільки кількість недопоставленого товару підтверджується рахунками-фактурами, у яких кількість труб сталевих поставлених постачальником не відповідає кількості визначеної в рознарядці.

Так, за твердженнями скаржника, Господарський суд міста Києва не прийняв до уваги обґрунтовані заперечення відповідача, зокрема, посилання на пряму норму ч. 3 ст. 538 ЦК України, згідно якої, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Тому, у зв'язку з невиконанням позивачем наданої відповідачем рознарядки від 11.02.2014р. № 1030/13-008 та умов даного договору, відповідачем було призупинено оплату поставленого позивачем товару, в силу зустрічного характеру зобов'язань позивача та відповідача за вказаним договором.

Позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відзначено про необґрунтованість доводів апелянта, про законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 21.10.2013р. сторонами укладено договір про закупівлю товарів № 1310000328, згідно з п. 1.1 якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язувався передати у 2013 - 2014 роках у власність покупця товар - труби та трубки зварні, круглого поперечного перерізу, зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм зі сталі (об'ємом 530, 530 і АКП), зазначений в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору, а покупець (відповідач у справі) - прийняти і оплатити такий товар.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.

Виконання договору № 1310000328 від 21.10.2013р. в частині здійснення поставки товару у періоді з 25.11.2013р. по 14.12.2013р. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями накладних, а оплата вказаної поставки в загальній сумі 13 721 958, 26 грн. підтверджена банківською випискою за 26.02.2014р..

Посилаючись на порушення строків, у які мало бути здійснено оплату товару у відповідності з умовами договору (п. 4.1), позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних - 47 372, 41 грн. та інфляційні втрати в розмірі 98 385,75 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору про закупівлю товарів № 1310000328 від 21.10.2013р. передбачено, що покупець оплачує постачальнику товар за фактом поставки протягом 45 календарних днів; розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Факт прострочення виконання зобов'язань відповідача щодо проведення оплати поставленого товару за накладними № 4710180 від 25.11.2013р. (поставка на суму 1 966 927, 20 грн.), № 4662180 від 26.11.2013р. (поставка на суму 1 875 484, 80 грн.), № 4663180 від 26.11.2013р. (поставка на суму 345 122, 40 грн.), № 4712180 від 26.11.2013р. (поставка на суму 1 879 516, 80 грн.), № 4711180 від 26.11.2013р. (поставка на суму 1 912 075, 20 грн.), № 5834180 від 10.12.2013р. (поставка на суму 1 213 831, 34 грн.), № 5836180 від 11.12.2013р. (поставка на суму 735 685, 32 грн.), № 5862180 від 13.12.2013р. (поставка на суму 363 781, 93 грн.), № 5863180 від 14.12.2013р. (поставка на суму 497 183, 57 грн.), № 5895180 від 14.12.2013р. (поставка на суму 1 971 456, 90 грн.), № 5896180 від 14.12.2013р. (поставка на суму 960 892, 80 грн.) виходячи з умов договору про погодження оплати у строк 45 календарних днів підтверджується матеріалами справи.

Оплату в загальній сумі поставленого товару - 13 721 958, 26 грн. проведено відповідачем 26.02.2014р., тобто як те правильно встановлено судом першої інстанції, мало місце прострочення:

- на 47 днів у відношенні поставки від 25.11.2013р. на суму 1 966 927,20 грн. (оплата мала бути проведена 09.01.2014р. включно);

- на 46 днів у відношенні поставок від 26.11.2013р. на суму 1 875 484,80 грн., на суму 345 122, 40 грн., на суму 1 879 516,80 грн., на суму 1 912 075,20 грн. (оплата мала бути проведена до 10.01.2014р.);

- на 32 дні у відношенні поставки від 10.12.2013р. на суму 1 213 831,34 грн. (оплата мала бути проведена до 24.01.2014р. включно);

- на 29 днів у відношенні поставки від 11.12.2013р. на суму 735 685,32 грн. (оплата мала бути проведена до 27.01.2014р. включно (з урахуванням, що 25.01.2014 субота, вихідний день, а тому відбулось перенесення останнього дня сплати на перший робочий день відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України);

- на 29 днів у відношенні поставки від 13.12.2013р. на суму 363 781,93 грн. (оплата мала бути проведена до 27.01.2014р. включно);

- на 28 днів у відношенні поставок від 14.12.2013р. на суму 497 183,57 грн., на суму 1 971 456,90 грн., на суму 960 892, 80 грн. (оплата мала бути проведена до 28.01.2014р. включно).

Доводи відповідача про те, що прострочення сплати коштів обумовлено невиконанням позивачем рознарядки від 11.02.2014р. №1030/13-008 обгрунтовано відхилені судом першої інстанції при встановленні факту настання строку сплати у відношенні останньої поставки від 14.12.2013р. ще у січні 2014 року, тобто до здійснення поставки за рознарядкою від 11.02.2014р..

На момент виконання рознарядки від 11.02.2014р. №1030/13-008 вже мало місце порушення умов договору відповідачем в частині проведення у строк встановлений договором оплати товару поставленого за накладними від 25.11.2013р., від 26.11.2013р., від 10.12.2013р. від 11.12.2013р., від 13.12.2013р., від 14.12.2013р., а до предмету спору у даній справі не відноситься встановлення факту виконання договірних зобов'язань сторін в подальшому та з'ясування обставин здійснення інших поставок, оскільки зазначені обставини не обумовлені сторонами в договорі, як обставини, що звільняють відповідача від відповідальності у вигляді сплати 3% річних та інфляційних збитків згідно положень ст. 625 ЦК України.

Посилання апелянта на прямі норми ч. 3 ст. 538 ЦК України не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки вказані положення закону обумовлюють можливість відмови від виконання свого зобов'язання іншою стороною у разі невиконання іншою стороною своїх зобов'язань, тоді як зобов'язання позивача щодо поставки товару на суму 13 721 958, 26 грн. виконане, що підтверджується матеріалами справи, і саме щодо вказаного зобов'язання виник спір за яким прийнято оскаржуване рішення.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України зазначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Таким чином, у відношенні спору, що розглянуто судом в межах даної справи: позивач у справі (ТОВ «Інтерпайп Україна») є боржником у зобов'язанні здійснити поставку товару на суму 13 721 958, 26 грн. та кредитором у зобов'язанні про виконання оплати цієї поставки у строк встановлений договором.

У виконанні зазначеного зобов'язання, яке виникло з договору № 1310000328 від 21.10.2013р. для позивача не мало місця невиконання однією із сторін у зобов'язанні (позивачем) свого обов'язку (поставка товару на суму 13 721 958, 26 грн. підтверджена матеріалами справи), а відтак не підлягають застосуванню і положення ч. 3 ст. 538 ЦК України, якими передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши недоліки у здійсненні розрахунку 3% річних (в частині визначення періоду прострочення) з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції вимоги позивача задоволені в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 44 035,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 98 385,75 грн..

Доказів у спростування факту прострочення оплати товару поставленого за накладними від 25.11.2013р., від 26.11.2013р., від 10.12.2013р. від 11.12.2013р., від 13.12.2013р. в періоді до 26.02.2014р. (дата оплати товару) відповідач не надав, що в силу положень закону (ст. 625 ЦК України) є підставою для покладення на боржника відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних збитків, а при визначенні строку з якого по який допущено прострочення судом враховані умови договору сторін (п. 4.1), вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та приписи 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з якими день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Нарахування 3% річних та інфляційних збитків не є штрафними санкціями, а передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність у відповідача інших вимог до позивача по виконанню договору, зокрема по здійсненій поставці за рознарядкою від 11.02.2014р. №1030/13-008 не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення нарахованих позивачем сум інфляційних збитків та 3% річних за допущене прострочення оплати поставок товару здійснених у 2013 році, і в будь-якому випадку згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи № 910/24854/14 у зв'язку із оскарженням в апеляційному порядку ухвали про повернення зустрічної позовної заяви не знаходить свого підтвердження, оскільки зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» не був предметом розгляду в межах даної справи, а відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77) у наведених в цій статті випадках (зокрема, у випадку нез'явлення представників на розгляд справи), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Доводи скаржника про безпідставне повернення судом першої інстанції зустрічного позову товариства відхиляються, оскільки зазначені обставини досліджувались, в тому числі, судом апеляційної інстанції, при перегляді постановленої ухвали від 08.12.2014р. про повернення зустрічного позову у справі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишено без задоволення, а ухвалу суду - без змін при встановленні обґрунтованості підстав для повернення зустрічної позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду у даній справі ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015р. у справі № 910/24854/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/24854/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала