ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 916/3164/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт", м. Ізмаїл Одеської області (далі - ДП "ІЗМ МТП"),

на рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015

зі справи № 916/3164/14

за позовом ДП "ІЗМ МТП"

до Південної митниці Міндоходів України, м. Одеса (далі - Митниця)

про стягнення 130 720, 21 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДП "ІЗМ МТП" - Машник К.В.,

Митниці - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "ІЗМ МТП" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Митниці 130 720, 21 грн. на підставі укладеного сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги від 23.05.2011 № 34 К (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Малярчук І.А. - головуючий, судді Літвінов С.В., Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Головей В.М. -

головуючий, судді Савицький Я.Ф., Шевченко В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДП "ІЗМ МТП" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та передати справу на новий розгляд внаслідок порушення господарськими судами положень статей 525 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, 188, 556 Митного кодексу України, 33, 34, 43, 82, 83, 101, 104 господарського процесуального кодексу України (далі - відповідно ЦК, ГК МК, ГПК України). ДП "ІЗМ МТП" наполягає на обов'язку відповідача сплатити оренду плату за користування орендованим майном у розмірі та порядку, визначеному Договором, та зазначає, що висновок попередніх судових інстанцій про відсутність такого обов'язку не узгоджується з фактичними обставинами даної справи на наведеними нормами.

Митниця у відзиві на касаційну скаргу просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ДП "ІЗМ МТП", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- за умовами Договору ДП "ІЗМ МТП" (балансоутримувач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт у будівлі складу ХАРД загальною площею 3 341м2 (далі - Склад), утримання прибудинкової території, а Митниця (орендар) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за Договором; орендар користується приміщенням (відсік №1) площею 1031,8 м2 для зберігання затриманих предметів згідно з протоколами про порушення митних правил на митному посту "Ізмаїл" (пункти 1.1,1.2. Договору);

- розрахунок плати за комунальні послуги зазначено в додатку №1 до Договору; цей додаток має застереження про те, що сума комунальних платежів змінюється в разі зміни нормативних та централізованих цін і тарифів;

- у пункті 2.2 вказано ціну Договору (вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг) - 14 936, 83 грн., з них відшкодування експлуатаційних витрат - 14 040,72 грн., відшкодування витрат за використану електроенергію - 896, 11 грн. (підпункти 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

- оплата здійснюється орендарем згідно з виставленим балансоутримувачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт (пункт 3.1 Договору);

- у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання орендарем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок (пункт 3.7 Договору);

- у підпункті 4.1.1 пункту 4.1 Договору йдеться про те, розмір плати за обслуговування та ремонт будівлі Складу, прибудинкових територій та утримання допоміжних приміщень залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів; у разі змін цін та тарифів, у тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій;

- за змістом підпунктів 4.1.2 та 4.1.3 пункту 4.1 Договору балансоутримувач зобов'язується надавати комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами та інформувати про зміни витрат на утримання будівлі Складу та тарифу на послуги;

- пунктом 8.1 Договору його строк встановлено до 31.12.2011; за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за місяць до закінчення строку Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, (пункт 8.4 Договору).

- ДП "ІЗМ МТП" надіслало контрагентові передбачені Договором акти виконаних робіт, досліджені господарськими судами рахунки за період з квітня 2013 року по червень 2014 року, розрахунки комунальних послуг та експлуатаційних витрат за цей період;

- у справі наявний акт звірки за Договором станом на 01.01.2014, згідно з якими за даними ДП "ІЗМ МТП" заборгованість Митниці складає 98 830, 22 грн.; цей акт має застереження Митниці про те, що заборгованість перед позивачем відсутня;

- 21.10.2013 ДП "ІЗМ МТП" надіслало Митниці вимогу № 32-682/938 про сплату заборгованості, у задоволенні якої Митниця відмовила.

Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України (загальної щодо договору найму) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Водночас МК України, який набрав чинності 01.06.2012, передбачено право митних органів на безоплатне користування приміщеннями у пунктах пропуску через митний кордон України у встановленому, зокрема, цим Кодексом порядку.

Так, частинами першою та другою статті 188 МК України передбачено, що з метою прискорення виконання митних формальностей під час переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України працівники водного, повітряного, автомобільного та залізничного транспорту сприяють посадовим особам органів доходів і зборів у виконанні ними своїх службових обов'язків. Адміністрація автомобільних, морських і річкових портів, міжнародних аеропортів, прикордонних залізничних станцій або інших обладнаних місць, у межах яких діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів.

З даною нормою кореспондується положення частини другої статті 556 МК України, згідно з яким у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

З досліджених обставин справи вбачається, що заінтересована сторона - Митниця з пропозицією про внесення змін до Договору відповідно до згаданих норм МК України не зверталася.

Попередні судові інстанції відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна, дослідивши зміст Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, дійшли висновку про те, що плата за оренду індивідуально визначеного майна не включає витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.

Тому названі судові інстанції встановили, що вимога про стягнення з відповідача фактично понесених позивачем витрат на утримання майна та комунальних витрат є правомірною.

Однак господарські суди відмовили в задоволенні позову з тих підстав, що Договором плата встановлена у твердій сумі, а сторони не вносили зміни до Договору.

Такий висновок суперечить дослідженим цими ж судами доказам, зокрема, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору, який передбачає зміну суми розрахунків відповідно до чинних калькуляцій.

Отже, господарські суди припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Ці порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу частини другої статті 1117 ГПК України.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення розміру поточної заборгованості відповідача.

У такому розгляді суду необхідно встановити й інші обставини, що мають значення для розгляду справи, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 916/3164/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко