справа № 2-284/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    25.02.2009р.                                                                 м. Запоріжжя

    Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод” до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням –

В С Т А Н О В И В :

ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод” у жовтні 2008 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1  про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою м.Запоріжжя, АДРЕСА_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що 22.07.1987р. з відповідачем ОСОБА_1 . був укладений договір найму житлового приміщення гуртожитку «Уют» за вказаною адресою, відповідач зареєстрований за вказаною адресою, але з серпня 2000р. там не проживає, оскільки забрав свої речі та добровільно залишив вказане житло, 13.11.2000р. він написав заяву про зняття його з реєстраційного обліку, по теперішній час не цікавиться кімнатою, не приймає участі у сплаті комунальних послуг, хоча будь-яких перешкод йому в цьому не чинилося, про що були складені в 2008р. акти про його не проживання в гуртожитку.

    Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали на підставах, викладених у позові та пояснили, що відповідач в адміністрацію підприємства в 2000р. подав заяву, в якій просив виписати його та нарахування по квартплаті не проводити. 24.01.2004р. після розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_1 . подав заяву про розділ особових рахунків за адресою АДРЕСА_1 , тому з цього часу в ІНФОРМАЦІЯ_1  зареєстровані треті особи ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 ., а позивач ОСОБА_1 . зареєстрований в кімнаті 27-а, що підтверджується карточкою реєстрації та копією плану гуртожитку. Гуртожиток за адресою АДРЕСА_3  є власністю підприємства.

    Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що ніяких заяв щодо його зняття з реєстраційного обліку та розділу особових рахунків він не писав, деякий час дійсно не проживав в гуртожитку, оскільки мав доглядати за своїми батьками похилого віку, періодично сплачує за комунальні послуги, в квартирі залишаються його речі та меблі, в квартирі також проживають його колишня дружина, син, невістка та онук.

    Треті особи з позовними вимогами не були згодні та пояснили, що батько проживає разом з ними, а деякий час був відсутнім, оскільки проживав зі своїми батьками та доглядав за ними.

    Суд, вислухавши пояснення представників позивача ,  відповідача, його представника, третіх осіб, показання свідків, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази в сукупності, приходить до висновку, що позов не обґрунтований, тому не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно до статті 47 Конституції України та ст.9 ЖК України  кожний має право на житло і не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку визначених законом та примусово позбавлений цього права. Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Гуртожиток по АДРЕСА_3  в м.Запоріжжі обслуговується ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Відповідач та треті особи зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується штампами в їх паспортах (а.с.67-69).

    Згідно ксерокопії довідки ЖКГ ВАТ „ЗСЗ” НОМЕР_1  від 16.09.2008р. ОСОБА_1 . не проживав за місцем його реєстрації по АДРЕСА_2  в період з 22.07.1997р. по серпень 2000р. (а.с.5).

    На а.с.7 мається ксерокопія заяви, нібито від відповідача, датована 13.11.2000р., про те, що він з серпня місяця 2000р. в АДРЕСА_2 не проживає, просить зняти його з реєстраційного обліку та квартплату не нараховувати.

    Суд зауважує на тому та бере до уваги той факт, що вищевказані документи не надані в оригіналі для огляду, а є тільки їх копії, та як пояснили представники позивача, надати їх немає можливості, оскільки їм не відомо де вони саме знаходяться. Також це стосується і всіх інших наданих копій документів, які додані до позовної заяви.

    Не надано також договору найму житлового приміщення, укладеного, як обґрунтовували позовні вимоги 22.071987р., а може і пізніше з відповідачем, або з іншим членом його родини, тобто третіми особами.

    Відповідач сплачує за комунальні послуги та за утримання будинку, що підтверджується наданими квитанціями (а.с.90, 91, 133).

    На думку представників позивача, факт не проживання відповідача в спірній квартирі підтверджується актами від 15.01.2008р., 18.02.2008р., 11.03.2008р., 04.04.2008р., 12.05.2008р., 16.06.2008р., 03.07.2008р., 11.08.2008р., 23.09.2008р., в яких сказано, що на момент відвідування кімнати АДРЕСА_2  мешканців не було, на що представники позивачів пояснили, що в квартиру вони не входили, бо ніхто двері їм не відкрив (а.с.9-17). Але, як з’ясувалося при розгляді справи, в ІНФОРМАЦІЯ_1  мається дві кімнати, одна із яких і є 27-а, та увійти до цієї кімнати неможливо, не ввійшовши до самої квартири. Також свідок ОСОБА_4 ., яка працює в гуртожитку вахтером, в суді пояснила, що вона не була присутньою при відвідуванні помешкання відповідача, але в акті від 15.01.2008р. мається її підпис, також вона не пам’ятає, щоб вона підписували будь-які документи, що стосувалися відповідача (а.с.9).

    Крім цього, як пояснили треті особи, а також допитані свідки ОСОБА_5 . та ОСОБА_6 ., що відповідач постійно проживає за місцем реєстрації, а інколи був відсутнім у зв’язку з тим, що доглядає за своїми батьками, що також підтверджено посвідченнями ОСОБА_7 . та ОСОБА_8 . (а.с.122-123, 132, 134).

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.ст.71, 72 ЖК України визнання особи, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом не встановлені достовірні докази, які б свідчили про втрату відповідачем права користуванням спірної житлової площі, що в квартирі він не проживав більш ніж шість місяців без поважних причин, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

    Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що немає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

    Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України,  ст.ст.88, 10, 60, 212-215  ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод” до ОСОБА_1  про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 Суддя                                                                                                                                 Ю.Г.Забіяко