Справа № 2-344/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2011 р. Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Шевченко О.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

відповідачів - Дніпропетровського міського управління

ГУМВС України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України

прокурора - Кривохатька С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу досудового слідства, -

ВСТАНОВИВ :

13.01.2009 р., уточнено 26.03.2009 р., 07.09.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області /далі ОСОБА_2/, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, яке після уточненого позову було замінено на Державне казначейство України /далі Казначейство/ про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу дізнання та досудового слідства, яким просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду: 30000 грн. за незаконне внесення та зберігання інформації в електронній базі даних оперативного обліку про позивача як про особу –шахрая; 60000 грн. за незаконне порушення 01.09.2004 р. кримінальної справи №62041852 за ст.190 ч.4 КК України та діями пов’язаними з її провадженням, 15000 грн. за незаконні здійснення оперативно- розшукових заходів по вказаній кримінальній справі.

В обґрунтування позивач вказує що на підставі сфальсифікованої заяви про вчинення злочину 01.09.2004 р. була порушена кримінальна справа №62041852 підрозділом ОСОБА_2, за ст.190 ч.4 КК України про скоєння позивачем злочинів –шахрайства в особливо великих розмірах як директора ПБП “СД”, та ТОВ “Агроінвест”. Посадові особи Жовтневого РВ ДМУ як підрозділа ОСОБА_2 - черговий, оперативні співробітники сфальсифікували заяву про вчинення шахрайства від імені гр.ОСОБА_3 директора ПП “Імпульс”, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, який в дійсності заяву не писав, та знаходився в розшуку по порушеній відносно нього кримінальній справі.

На підставі цієї заяви дані про позивача як шахрая були внесені до оперативної бази даних, де зберігаються до теперішнього часу та тягнуть для нього негативні наслідки. Постанова про порушення кримінальної справи від 01.09.2004 р. була скасована 07.07.2005 р. постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, який вказав на наявність господарських правовідносин між суб’єктами господарювання, встановив відсутність законних підстав, та незаконність порушення кримінальної справи.

До скасування постанови 07.07.2005 р. ОСОБА_2 проводилися слідчі дії та оперативно-розшукові заходи:

- 12.01.2005 р. направлено листа до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області з вказівкою про вчинення позивачем шахрайських дій, та з цим листом були ознайомлені керівництво та працівники суду;

-14.01.2005 р. по постанові слідчого СВ Бабушкінського РВ ДМУ ОСОБА_4 була проведена виїмка документів по господарській справі за участю ПБП “СД”в тому ж суді та з постановою де викладені факти шахрайства працівники суду були ознайомлені повторно.

Внаслідок незаконних слідчих дій, та оперативно розшукових заходів позивачу заподіяна моральна шкода, підстави для стягнення якої на думку позивача передбачені в ст.ст.1, 2, 3, 4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”/далі Закон/ який передбачає відшкодування громадянинові моральної шкоди внаслідок інших процесуальних дій при розслідування кримінальної справи, що обмежують права громадян, та незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи, або таке рішення було скасовано.

Таким чином позивач обґрунтовує стягнення моральної шкоди, яка полягає в незаконному порушення кримінальної справи, незаконному зберіганні та розповсюдженні інформації про нього як про особу шахрая що не відповідає дійсності. Втрату до нього довіри в судових установах, приниження його ділової репутації як директора підприємств з точки зору дотримання законів, усунення від виконання обов’язків члена Ревізійної комісії ВАТ “Нікопольський кранобудівний завод”не він також займав цю посаду, погіршення господарських відносин з іншими суб’єктами господарювання, що порушувало його нормальні життєві зв’язки та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 підтримала письмові заперечення на позов, вказує що кримінальна справа була порушена 01.09.2004 р. та скасована постановою суду 07.07.2005 р., позивач звернувся до суду з позовом 13.01.2009 р. з пропуском трирічного строку позовної давності. Крім того кримінальна справа була порушена не відносно персонально позивача, а відносно посадових осіб за фактом шахрайства. Скасування постанови про порушення кримінальної справи постановою суду не дає позивачу підстав для стягнення моральної шкоди згідно закону, а розповсюдження інформації та виїмка документів в господарському суді, не є поширенням негативних відомостей про позивача, що було встановлено рішенням суду. Зберігання інформації в оперативній базі даних не тягне для позивача ніяких правових наслідків, оскільки електронна інформація бази даних дублює паперовий облік вчинених злочинів який фіксується у відповідних журналах та картках.

Прокурор Кривохатько С.В. залучений до участі у справі ухвалою суду, оскільки позов стосується інтересів держави проти позову заперечував, вказуючи на відсутність законних підстав для його задоволення та пропуск позивачем строку позовної давності.

Казначейство направило до суду письмові заперечення на позов від 21.09.2011 р. яким вказує що ст.ст.1-2 Закону які пов’язані між собою не дають позивачу право на відшкодування моральної шкоди з підстав та обставин в обгрунтування позову на які він посилається.

Представник Державного казначейства України ОСОБА_6 за довіреністю в судовому засіданні підтримала доводи Казначейства в обгрунтування письмових заперечень.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено постановою органу досудового слідства, постановою суду, поясненнями сторін якими визнаються вказані обставини, що 01.09.2004 р. слідчим СВ Бабушкінського РВ ДМУ ОСОБА_4 відносно посадових осіб ТОВ “Агроінвест”було порушено кримінальну справу за фактом шахрайства в особливо великих розмірах за ст.190 ч.4 КК України.

07.07.2005 р. постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська постанову слідчого про порушення кримінальної справи було скасовано, перевіривши приводи та підстави для порушення кримінальної справи суд встановив, що законного приводу для порушення справи не було, оскільки ПП “Імпульс”з заявою про порушення справи відносно посадових осіб ТОВ “Агроінвест”не зверталося, додатні підстави для порушення справи також були відсутні, оскільки посадові особи підприємств не опитувалися, розмір шкоди не встановлений а.с.11-12, 116.

Згідно зі ст.1 ч.1 п.1, 3, ст.2 ч.1 п.2, ч.2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”від 01.12.1994 року /Закон/, ст.1176 ЦК України –підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ) та іншими актами законодавства. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом крім виправдувального вироку суду, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Таким чином при скасуванні постанови про порушення кримінальної справи в порядку ст.234 КПК України /ст.236-7 КПК України на час винесення постанови ще не діяла/, у позивача відсутні передбачені Законом підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки Закон містить вичерпний перелік цих підстав.

Стосовно “інших процесуальних дій, що обмежують права громадян”, то порушення кримінальної справи, та дії слідчого по вказаній кримінальній справі –це дії слідчого відповідно до ст.ст.94, 97, 98, 114, 221 КПК України які слідчий приймає самостійно вирішуючи питання про приводи, підстави для порушення кримінальної справи, її ходу, слідчих дій які потрібно виконати.

Як вказує позивач слідчий направив листа до господарського суду з повідомленням про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ “Агроінвест”а.с.110 , та провів виїмку документів по господарській справі за участю ПБП “СД”в тому ж суді. Вказаний лист та проведення виїмки як слідчої дії в приміщенні господарського суду не є процесуальними діями які обмежують права ОСОБА_1 як громадянина в тлумаченні положень Закону.

Крім того доводи ОСОБА_1 що вказаними діями слідчого обмежувалися його права ніяким чином не доведені. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.02.2009 р., та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008 р. а.с.147-150 в позовах ОСОБА_1 як фізичної особи, та позові ПБП “СД”до ОСОБА_2 та Казначейства про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди було відмовлено. Предметом розгляду судових інстанцій і було наявність законних підстав для стягнення моральної шкоди з приводу поширення недостовірної інформації в Господарському суді стосовно запиту слідчого він 12.01.2005 р. та проведення виїмки 14.01.2005 р. Судом встановлено, що направлення такого запиту до суду та проведення виїмки в судовій установі не є поширенням недостовірної інформації щодо позивача, оскільки судді відповідно до ст.1 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”є посадовими особами які здійснюють правосуддя незалежно”, з матеріалами справи можуть знайомитися тільки її учасники, та інші особи які мають на це повноваження. Розголошення даних досудового слідства відповідно до ст.121 КПК України допускається в обсязі, який слідчий визнає за необхідне. Тому негативний вплив для ОСОБА_1 запиту слідчого до суду, та проведення виїмки документів ніяким чином не доведений, та помилково тлумачиться позивачем як “інша процесуальна дія, що обмежує права громадян”.

Стосовно оперативно-розшукових заходів на які посилається позивач, то проведення виїмки є слідчою дією, Закон вказує на проведення оперативно-розшукових заходів до порушення кримінальної справи, вказує на право на відшкодування моральної шкоди за умови якщо протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи, або таке рішення було скасовано. Позивач взагалі не вказує які оперативно - розшукові заходи які обмежували його права проводилися до порушення кримінальної справи, а проведення виїмки документів як слідчої дії, та запит слідчого після порушення кримінальної справи, та послідуючого скасування постанови, не є підставою для стягнення моральної шкоди згідно Закону.

Крім того суд зазначає, що п.3 ч.1 ст.1, та ч.2 ст.2 Закону якими передбачено право на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного проведення оперативно- розшукових заходів введено в дію Законом N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005 р. вже після винесення постанови про порушення кримінальної справи 01.09.2004 р. та скасування її судом 07.07.2005 р. На час прийняття вказаних процесуальних рішень Закон на який посилається позивач ще не діяв, та не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.

Не містить Закон підстав для стягнення моральної шкоди і за зберігання в електронній базі даних оперативного обліку органів внутрішніх справ інформації, як вказує позивач про нього як особу “шахрая”. Заяви та повідомлення про злочин мають носити письмову або усну форму відповідно до ст.95 КПК України, по вказаним заявам відповідно до ст.97 КПК України проводиться перевірка, та в даному випадку прийнято рішення про порушення кримінальної справи. Сама заява до органу внутрішніх справ про вчинення злочину не має для позивача ніякого правового значення, як тим більше не має правового значення зберігання такої інформації в електронній базі даних, якщо ОСОБА_2 зберігає такі дані не тільки в паперовому, а й в електронному вигляді.

Відповідно до ст.3 п.5, ст.ст.4, 13 зазначеного Закону - відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Таким чином судом встановлено, що скасування постанови органу досудового слідства про порушення кримінальної справи, по якій проведено виїмку як слідчу дію, зберігання інформації по вказаній кримінальній справі, не дають позивачу підстав для стягнення моральної шкоди, та в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає, зо позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду за захистом свого права, що є підставою для відмови в позові як це передбачено ст.ст.257, 261, 267 ЦК України. Позивач дізнався про порушення свого права та можливості його захисту при винесенні постанови судом 07.07.2005 р. та набранні постановою законної сили 15.07.2005 р. До суду позивач звернувся 13.01.2009 р. зі спливом більш ніж три роки та шість місяців а.с.2. В поданому клопотання та доданих матеріалах а.с.7-10 позивач вказує на правову невизначеність подій, та хворобу як підстави для поновлення строку. Але з наданих медичних даних видно що ОСОБА_1 хворів з лютого по квітень 2008 р., та з серпня по вересень 2008 р., що не перешкоджало позивача можливості звернення до суду в передбачений законом тривалий строк.

На підставі ст.ст.1-4, 13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”від 01.12.1994 року, ст.1176 ЦК України, керуючись ст.10,27,31,60, 61, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органу досудового слідства –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: