ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
05.12.2006 |
Справа №2-22/16587-2006А |
За позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ
До відповідача Державного підприємства „Керченський морської рибний порт”, м. Керч
Про стягнення 481536,00 грн.
Суддя Яковлєв С.В.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача - Серікова Н.В. - пров. інж. дов. №206 від 01.01.2006 р.
Зенкова І.О. - ю/к, дов. № 205 від 01.01.2006 р. і
Від відповідача - Урянська Г.В. - нач.від. , дов. № 878 від 02.10.2006 р.
Косова О.Я. - ю/к, дов. № 1/13 від 03.01.2006 р.
Суть спору: Державне підприємство „Придніпровська залізниця” ( далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Керченський морської рибний порт” про стягнення з відповідача 481536 плати за використання вагонів. Вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за користування вагонами.
Керуючись ст. 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги ( вих. № 1-205\ДНЮ-4 від 20.12.2005 р.), просив стягнути з відповідача 859564,80 грн. плати за використання вагонів.
Відповідач надіслав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що відповідно до ст. 607 ЦК України, приймаючи до уваги те, що вантаж не був розвантажений не з його вини, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
встановив :
Між позивачем та відповідачем 20.06.2003 р. був укладений договір № ПР\4ТХ-03-305/НЮ -1264 Л , предметом якого було організація перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги з протоколом розбіжностей, додатком від 29.06.2004.
Відповідно до п.3.1. вказаного договору від 20.06.2003. плата за перевезення, додаткові збори, користування вагонами, послуги та розмір штрафів визначається Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1.
Сторони 01.12.2003. уклали договір № ПР\МД-03-4\166/НЮ01259 про обробку вагонів з вантажами, пунктом 7.1. якого було передбачено, що плата за користування вагонами відповідачем нараховувалась за час з моменту їхньої передачі йому до моменту прийому вагонів позивачем.
На станцію роз'їзд 11 км. 21.08.2005 р. відповідно накладних на адресу відповідача прибув вантаж - селітра аміачна, відправник - ЗАТ „Северодонецьке об'єднання „Азот”, із яких 19 вагонів, які належали позивачу , були здані на під'їзну колію порту 21.08.2005. у 16 час. 30 хв., що підтверджується актом загальної форми від 24.10.2005.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення Вануату встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства ( ст.311 ГК України).
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Перевезення вантажів , пасажирів, багажу , пошти здійснюється за договором перевезення ( ст. 908 ЦК України).
Ст. 909 ЦК Украины визначає, що за договором перевезеня ванажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу 9 одержувачеві) , а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст.119 Статуту Залізниць України, пунктами 2, 3, 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99. № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99. за № 165\3458 плата за користування вагонами вноситься вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами за час з моменту їх передачі на під'їзну колію до моменту фактичного прийому залізницею.
Згідно з п.3.2. договору № ПР\4ТХ-03-305/НЮ -1264 Л від 20.06.2003р. з 16 час. 30 хв. 21.08.2005. позивачем нараховується плата за користування вагонами.
За період з 21.08.2005. 16 час. 30 хв. до 30.08.2005. 11 час.00 хв. відповідач сплатив плату за користування вагонами у сумі 52417,20 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що за період з 11 час.00 хв. 30.08.2005. до 12 год.00 хв. 15.12.2005 р. відповідач не вносив плату за користування вагонами. Цей факт підтвердили представники сторін . За вказаний період часу позивач нарахував плату за користування вагонами у сумі 859564,80 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що Постановою слідчого СУ УМВС України у Донецької області від 30.08.2005 р. вантаж аміачної селітри був залучений до кримінальної справи в якості речовинного доказу у зв'язку з порушенням кримінальної справи відносно посадових осіб „Azot Commodities LTD”, ЗАТ „Северодонецьке об'єднання Азот”, „COMWAY ENTERPRISES Inc” та переданий для зберігання відповідачу , доручення на відвантаження вагонів було відкликано Керченської митницею, тільки після скарги відповідача їм отриманий 29.09.2005 р. лист прокуратури Донецької області від 16.09.2005р. № 04/1-24-145-1-05 про часткову відміну постанови слідчого про зберігання аміачної селітри в Керченському порту. В.О керівника відділу СУ УМВС України у Донецької області 27.10.2005 р. прийнято постанову про передачу на зберігання речових доказів, відповідно до якої був переданий на збереження з наступною реалізацією вантажу аміачної селітри у кількості 2948800 кг уповноваженим посадовим особам ТОВ “Агропартнер”.
Ст. 607 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Вивчивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у період часу дії Постановою слідчого СУ УМВС України у Донецької області про залучення вантажу аміачної селітри до кримінальної справи та передання цього вантажу для зберігання відповідачу до моменту винесення постанови про передачу вказаного вантажу на зберігання ТОВ “Агропартнер”, а саме у період часу з 30.08.2005 р. по 27.10.2005 р. , в силу виникнення обставин, за які жодна із сторін не відповідала, було припинено передбачено договором № ПР\4ТХ-03-305/НЮ -1264 Л від 20.06.2003 р. зобов'язання відповідача здійснювати оплату за користування вагонами.
За таких обставин, керуючись ст. 607 ЦК України, приймаючи до уваги термін знаходження вагонів на під'їзному шляху Керченського морського рибного від моменту здачі вагонів на під'їзний шлях до оформлення документів на переадресування вантажу, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача 346790,40 грн. плати за використання вагонів.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають стягненню з відповідача у розмірі задоволених вимог згідно з ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 16.11. 2006 р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 08.12 2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державне підприємство „Керченський морської рибний порт”, м. Керч, вул.. Свердлова,49 (п/р 26004259055001 в КФ КБ „Приватбанк”, м.Керч, МФО 324731 , ОКПО 00467873 ) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ, проспект К. Маркса,108 (п/р 26006000012 у Дніпропетровської філії АБ „Експрес-банк”, МФО 306964, ОКПО 01073828) 346790,40 грн. плати за використання вагонів, грн. державного мита та грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.