ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
21.11.2006 | Справа №2-22/9069-2006 |
За позовом – Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України “Укрспецімпексбанк” , м.Київ
До відповідача – Відкритого акціонерного товариства “Феодосійська суднобудівна компанія “Море”, м.Феодосія
Про стягнення 7447187,41 грн.
Суддя С.В.Яковлєв
представники:
Від позивача - не з'явився .
Від відповідача - Облетова Т.В. – пред-к дов. від 17.04.2006 р.
Сутність спору: Позивач – Державно-акціонерний спеціалізований імпортно-експортний банк України “Укрспецімпексбанк” - звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” ( далі відповідач) 7447187,41 грн., а саме 4800000 грн. – суми основного боргу, 18726557,53 грн. – суму нарахованих відсотків за користування кредиту, 673841,10 грн. – пені за несвоєчасне повернення кредиту, 100688,78 грн. – пені за несвоєчасну сплату відсотків. Вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови укладеного з ним 17.05.2002 р. кредитного договору № 10-І.1, відповідно до умов якого йому був наданий кредит у сумі 4800000 грн. зі строком користування до 16.04.2003 р.
Позивач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином, надіслав до суду заяву ( вих № 98 від 10.11.2006 р.) про затвердження мирової угоди, в якої не заперечував проти повернення відповідачем заборгованості за вказаним кредитним договором до 01.07.2007 р.
Відповідач до суду відзивів на позов не надіслав, його представник в ході судового засідання, яке відбулось 21.11.2006 р., визнав факт невиконання умов кредитного договору № 10-І.1 від 17.02.2002 р. у частини повернення отриманих коштів та сплаті відсотків, просив надати розстрочку виконання рішення до 01.01.2007р. , не заперечував проти розгляду справи за наявними в ній матеріалам.
Суд, приймаючи до уваги ненадіслання позивачем доказів неможливості участі його представників у розгляді справи з поважних причин, вважає можливим розглянути справу за наявним в ній матеріалам.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
Між позивачем та відповідачем 17.04.2002 р. був укладений кредитний договір № 10-І.1 , відповідно до умов якого відповідачу відкривалась кредитна лінія у сумі 4800000 грн. на строк один рік до 16.04.2003 р. ( п. 1.1., п. 1.3.) Відповідно до п. 1.4. договору за користування кредитною лінією відповідач виплачував позивачу 10% річних від суми фактичної заборгованості по кредитній лінії.
Нарахування відсотків здійснювалось за кожний день користування кредитом, виходячи з того, що у році 365 днів. Сума відсотків за користування кредитною лінією за день дорівнювала сумі фактичного залишку по кредитній лінії, помноженій на відсоткову ставку та поділеній на кількість днів у році. Сума відсотків за розрахунковий період дорівнювала сумі процентів за день помноженій на фактичну кількість календарних днів у цьому періоді ( п. 2.4.5).
Згідно з п. 3.2. кредитного договору відповідач сплачував позивачу за несвоєчасні платежі:
- пеню по відсотках за кредитною лінією у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачувалась пеня, від несплаченої суми відсотків за кожен день прострочки;
- пеню за кредитною лінією у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачувалась пеня, від несплаченої суми кредитної лінії за кожен день прострочки.
П. 6.3 кредитного договору визначав, що він діє до повного виконання всіх сторонами обов’язків , прийнятих на себе згідно з умовами договору.
Під час укладення зазначеного кредитного договору, надання відповідачу коштів діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), ст. 151 якого встановлювала, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої особи (кредитора) певні дії або утриматися від виконання певних дій, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язків. Згідно до ст. 161,162 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений термін відповідно до договору, однобічне відмовлення від виконання зобов'язань не допускалось.
На час звернення до суду набрали чинність новий Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Ст. 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання ( ст. 230 ГК України).
Ст. 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 339 ГК України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (ст. 345 ГК України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав прийняти на себе зобов’язання, щодо повернення кредиту, отриманного відповідно до умов кредитного договору № 10-І.1 від 17.04.2002 р. , сплати у повному обсязі відсотків, на час звернення до суду його заборгованість за кредитом склала 4800000 грн., за відсотками 1872657,53 грн.
Представник відповідача підтвердив неповернення кредиту у термін, встановлений у зазначеному договорі, та неповну сплату відсотків.
В силу викладеного суд вважає, що знайшов підтвердження факт однобічної відмови відповідача від виконання прийнятих на себе по зазначеному кредитному договору зобов'язань, що виразилось в неповерненні позивачу кредиту та несплаті у повному обсязі відсотків у терміни та порядку, передбаченим умовами кредитного договору.
За таких обставин, керуючись умовами кредитного договору № 10-І.1 від 17.04.2002 р., положеннями ст. 193, 345 ГК України, ст. 509, 526, 1054 ЦК України, приймаючи до уваги відсутність доказів своєчасного поверненя кредиту та сплати відсотків у повному обсязі , суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги, щодо стягненню з відповідача 4800000 грн. заборгованості по кредиту та 1872657,53 грн. – відсотків за користування кредитом.
Суд неодноразово вимагав від позивача надіслати докладний розрахунок пені з урахуванням вимог ЦК, ГК України та ЦК України. Але позивач вимоги суду не виконав, вказаний розрахунок не надіслав, що перешкоджає розгляду по суті вимог щодо стягненню з відповідача пені.
В силу викладеного відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України підлягають залишенню без розгляду вимоги по стягненню з відповідача пені.
Позивач надіслав до суду клопотання про затвердження мирової угоди. Вивчивши вказану мирову угоду, суд вважає, що відповідно до ст. 121 ГПК України клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки надана мирова угода не завершує розгляд справи .
Представник відповідача надав клопотання про надання розстрочки виконання рішення у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства. Вивчивши клопотання відповідача, приймаючи до уваги текст мирової угоди, який надісланий позивачем, суд відповідно до ст. 121 ГК України вважає можливим надати відповідачу розстрочку виконання рішення згідно з наданим ним графіком.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача згідно з ст.49 ХПК України.
За згодою представника позивача під час судового засідання, яке відбулось 21.11.2006 р., було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Згідно зі ст. 84 ХПК України рішення оформлене та підписане 30.11.2006 р.
Керуючись ст. ст. 49, 81-85, 121 ГПК України, суд
В И Р І Ш ИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” ( м.Феодосія, смт. Приморське, вул.. Десантників 1, п/р 26004301350101 в Промінвестбанке м.Феодосія, МФО 324388, ЗКПО 14309008 та інших рахунків ) на користь Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України “Укрспецімпексбанк” м.Київ, вул.. Ярославська, 11-В нако.рахунок 32073414001 в ГУ НБУ по м.Київ і Київській області МФО 321024 , ЗКПО 19358282) 4800000 грн. – заборгованості за кредитом, за відсотками 1872657,53 грн. – заборгованості по відсотках, надавши розстрочку виконання рішення зі сплатою до 31.12.2006 р. – 5000 грн., до 31.01.2007 р. – 5000 грн., до 28.02.2007 р. – 5000 грн., до 31.03.2007 р. – 5000 грн., до 30.04.2007 р. – 5000 грн., до 31.05.2007 р. –5000 грн., до 30.06.2007 р. – 6642657,53 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” ( м.Феодосія, смт. Приморське, вул.. Десантників 1, п/р 26004301350101 в Промінвестбанке м.Феодосія, МФО 324388, ЗКПО 14309008 та інших рахунків ) на користь Державно-акціонерного спеціалізованого імпортно-експортного банку України “Укрспецімпексбанк” (м.Київ, вул. Ярославська, 11-В нако.рахунок 32073414001 в ГУ НБУ по м.Київ і Київській області МФО 321024 , ЗКПО 19358282) 21324,73 грн. - держмита, 105,73 грн. – витрат на ведення процесу.
4. В іншій частині позовних вимог – позов залишити без розгляду.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.