ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2015 р. Справа № 876/2127/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 02 лютого 2015 року у адміністративній справі №338/84/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області в якому просить визнати неправомірними дій відповідача, який відмовив у зарахуванні на пільгових умовах в півтора кратному розмірі загального стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок стажу роботи із розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців за період роботи з 06.05.1972 року по 30.08.1979 рік, з 01.09.1985 року по 30.09.1985 рік, з 01.10.1985 року по 27.04.1994 року,з 28.04.1994 рік по 01.04.1996 року.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 02 лютого 2015 року позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії за період з 1996 року по 21.07.2014 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 02 лютого 2015 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Богородчанському районі в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Богородчанському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 01.09.1979 року по 30.09.1985 рік, з 01.10.1985 року по 27.04.1994 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 22 липня 2014 року.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі, зокрема посилається на те, що позивачем не надано відповідний трудовий договір чи довідку, що уточнює особливий характер роботи та умов праці в районах Крайної Півночі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 1996 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
ОСОБА_1 звернувся в управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Листом №5685/03 від 08.12.2014 року позивачу відмовлено у застосуванні пільгового обчислення стажу тому, що в нього немає письмових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до таких районів.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що позивач має право на пільгове обчислення стажу за період роботи з 01.09.1979 року по 30.09.1985 рік, з 01.10.1985 року по 27.04.1994 року, оскільки з наданих ним документів не викликає жодного сумніву, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі користувалась пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до пп. «б» п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм права випливає, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював у Івано - Франківському управлінні бурових робіт вантажником, слюсарем - ремонтником з 06.05.1972 року по 01.04.1996 року на Україні та вахтово - експедиційним методом в Західному Сибіру з них: з 06.05.1972 року по 30.08.1979 року робота на Україні; з 01.09.1979 року по 30.09.1985 року - робота вахтово - експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти - Мансійський автономний округ Тюменської області); з 01.10.1985 року по 27.04.1994 року - робота вахтово - експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало - Ненецький автономний округ Тюменської області); з 28.04.1994 року по 01.04.1996 року - робота на Україні. За час роботи в управлінні вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру місячна та річна норми робочого часу ОСОБА_1 відпрацьовувалась. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» до заробітної плати ОСОБА_1 виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 12 днів за роботу в МПКП та 18 днів за роботу в РКП.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ханти- Мансійський округ відноситься до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.
Таким чином, беззаперечним фактом є те, що у спірні періоди позивач працював у місцевостях, які відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», прирівняні до районів Крайньої Півночі.
П.п. «д» п. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачає, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до п. 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та довідки, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування йому до пільгового трудового стажу періоди роботи з 01.09.1979 року по 30.09.1985 рік та з 01.10.1985 року по 27.04.1994 року з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців.
Покликання апелянта на те, що обчислення стажу роботи в районі Крайньої Півночі після 1 січня 1991 року застосовується в одинарному розмірі, є безпідставними, виходячи з наступного.
Питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абз.2,3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Тобто, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових основах, то в такому ж порядку цей стаж повинен враховуватися щодо цієї людини і в Україні. Таким чином, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи. В період 1991-1998 років на території РФ був чинним Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20 листопада 1990 року №340-1, який діяв на території РФ з 1 січня 1992 року по 31 грудня 2001 року, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в 1,5 розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 02 лютого 2015 року у адміністративній справі №338/84/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс