ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 916/377/15-г

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в.о. голови суду № 189 від 27.03.2015р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Сонько В.В., за довіреністю № б/н від 10.02.2015р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит"

на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2015р.

по справі № 916/377/15-г

за позовом Дочірнього підприємства "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит"

про стягнення 17 000 000, 00 грн.

Встановила:

У січні 2015 року Дочірнє підприємство "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" заборгованості у сумі 17 000 000, 00 грн. 73 080,00 грн. судового збору та 17 052,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Обґрунтовуючи позов, ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" посилається на положення ст.ст.525,526,530,629,1058,1060 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.2 Закону України „Про банківську діяльність", умови договору банківського вкладу „Класичний" від 20.01.2014 р. № 11, платіжні доручення від 20.01.2014 р. № 151, від 31.10.2014 р. № 117, листи від 25.12.2014 р. № 311, від 05.01.2015 р. № 1, довідку банку від 12.01.2015 р. № 48 та вказує, що відповідач не повертає вклад після закінчення строку угоди, на підставі якої його розміщено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2015р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" на користь ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг" 167 000,00 грн. основного боргу та 73 080,00 грн. судового збору. В решті позову провадження у справі припинено. У задоволенні клопотання ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" ВАТ „Глобалбуд-Інжинірінг" про покладення на ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" судових витрат на послуги адвоката у сумі 17 052,00 грн. відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог та задовольнив позовну вимогу щодо стягнення основного боргу частково, у зв'язку з частковим перерахуванням Банком вкладу Клієнту, внаслідок чого в решті позову провадження по справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката з огляду на те, правову допомогу позивач отримав від юридичної особи ПП «Юридична фірма «Консул», послуги якої не являються адвокатськими.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що надані позивачем платіжні доручення не оформлено відповідно до чинного законодавства. У доповнені до апеляційної скарги сторона звертає увагу на те, що рішення господарського суду винесено із порушенням норм процесуального права, а саме ст. 15 ГПК України та пункту 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». На думку апелянта, у філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси-Кредит" відсутні повноваження стосовно представництва інтересів юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в суді.

Крім того, рішення прийняте про стягнення сум з юридичної особи без зазначення філії ПАТ "Банк "Фінанси-Кредит", що у свою чергу є порушенням приписів п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 18.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

23 квітня 2015 року до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло від скаржника клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи клопотання сторона зазначила, що не має можливості взяти участі у судовому засіданні у зв'язку із зайнятістю представника в інших судових процесах.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання.

Судова колегія відхилила зазначене клопотання, оскільки ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне не обґрунтувало наявності поважних причини неявки представника. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості направити до суду іншого представника.

Крім того, апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2014 р. між ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" (Клієнт) та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" (Банк) укладено договір банківського вкладу „Класичний" № 11 (Договір), відповідно до умов якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (п.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках Договору і які є його невід'ємною частиною

Згідно пункту 1.4, Договір діє до 31.12.2014р.

За умовами пункту 3.1. Договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 Договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів

При настанні терміну, вказаного в п.1.4 Договору, строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін шляхом укладання відповідного договору (п.3.2 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.2 Договору).

В п.п.1,2 додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору сторони погодили розміщення вкладу в розмірі 20000000,00 грн. до 21.02.2014 р.

Платіжним дорученням від 20.01.2014 р. № 151 Клієнт перерахував вклад на рахунок Банку, зазначений в п.1 додатку № 11-1/1.

Після закінчення строку, погодженого в додатку від 21.02.2014р. № 11-1/1 до Договору, Банк відповідно до умов п.3.1 Договору повернув Клієнту частину вкладу в розмірі 10 000 000,00 грн.

Залишок вкладу на підставі додатку від 21.02.2014 р. № 11-1/1 до Договору розміщено на термін до 24.03.2014 р.

Крім того, шляхом оформлення додатків від 24.03.2014 р. № 11-1/2, від 28.04.2014 р. № 11-1/3, від 30.05.2014 р. № 11-1/4, від 01.07.2014 р. № 11-1/5, від 04.08.2014 р. № 11-1/6, від 05.09.2014 р. № 11-1/7, від 06.10.2014 р. № 11-1/8, від 07.11.2014 р. № 11-1/9, від 08.12.2014 р. № 11-1/10 до Договору сторонами погоджено розміщення вкладу у розмірі 10 000 000,00 грн. до 26.12.2014 р.

При цьому в додатках від 31.10.2014 р. № 11-2 та від 01.12.2014 р. № 11-2/1 до Договору узгоджено розміщення на строк до 26.12.2014 р. додаткового вкладу в розмірі 7 000 000,00 грн., який перераховано Банку, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 р. № 117.

25.12.2014 р. та 05.01.2015 р. Клієнт листами № 311 та № 1 повідомив Банк про необхідність повернення вкладу у зв'язку із закінченням дії Договору, залишення яких без задоволення спричинило звернення до господарського суду з позовною заявою в рамках провадження у даній справі. Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено у ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Крім того, договір банківського вкладу, у відповідності до ст.1060 ЦК України, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу за спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу є нікчемною.

Відповідно до ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка.

У відповідності до ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також у відповідності до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) визначено як кошти в готівковій або у безготівковій формі, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах, повернення, які встановлені договором.

Не повернення вкладу ДП "ГСІ-Укрнафтогазбуд" Відкритого акціонерного товариства "Глобалбуд-Інжинірінг" є порушенням його права користуватися власними грошовими коштами.

Зокрема, п.п. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003р. № 492, передбачено, що вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

З цього положення слідує, що за договором банківського вкладу клієнт передає належні йому гроші банку в управління. Право власності на гроші до банку не переходить, а залишається у клієнта. Отже, вимога позивача про повернення банком вкладу за своєю суттю є розпорядженням клієнтом власними грошовими коштами.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що на вимогу вкладника відповідач був зобов'язаний на виконання п. 3.1 Договору банківського вкладу повернути вклад.

Отже, враховуючи те, що під час вирішення спору у суді першої інстанції Банк перерахував Клієнту 30 000,00 грн. вкладу, позовну вимогу щодо стягнення основного боргу правомірно задоволено у сумі 16 970 000,00 грн. Внаслідок чого, в решті позов підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Тобто, відшкодування витрат з оплати послуг адвоката на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України можливе лише при наявності:

по-перше, підтвердження статусу адвоката;

по-друге, укладеної угоди між адвокатом або адвокатським об'єднанням;

по-третє, оплати послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" надало ПП „Юридична фірма „Консул".

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП „Юридична фірма „Консул" являється юридичною особою, яка надає послуги у галузі права та єдиним засновником якої є Сонько В.В. Останній має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 07.12.2006 р. № 235.

Однак, в даному випадку у договірних відносинах з ДП „ГСІ-Укрнафтогазбуд" Сонько В.В. виступає як директор ПП „Юридична фірма „Консул", яке не є адвокатським об'єднанням або адвокатським бюро в розумінні ст.ст.14,15 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення вартості адвокатських послуг.

Доводи апеляційної скарги відносно порушення судом вимог п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 18 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.3 Положення про філію "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" відповідальність за зобов'язанням Філії несе АТ "Банк "Фінанси та Кредит". (а.с. 90)

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. У зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись cт. cm. 85, 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси-Кредит" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2015р. по справі № 916/377/15-г - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 27.04.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош